• Воскресенье , 17 Январь 2021

Якір. Бюлетень парафії св. Йосифа в м. Миколаїв 26 січня 2020р. № 4/2020 (271)

Сьогодні Слово Боже з Євангелія від св. Матея: Мт. 4, 12-23

Почувши, що Йоана ув’язнено, Ісус повернувся в Галилею і, покинувши Назарет, пішов і оселився в Капернаумі, що при морі, на границях Завулона та Нафталі, щоб збулося те, що сказав був пророк Ісая: “О земле Завулона та земле Нафталі, приморський шляху, країно за Йорданом, поганська Галилеє! Народ, який сидів у темноті побачив велике світло; тим, що сиділи в країні й тіні смерти, — зійшло їм світло.” З того часу Ісус почав проповідувати й говорити: “Покайтесь, бо Небесне Царство близько.” А йдучи попри Галилейське море, побачив двох братів: Симона, що звався Петром, і Андрія, його брата, що закидали сіті у море, бо були рибалки. І до них мовив: “Ідіть за мною, я вас зроблю рибалками людей.” І ті негайно кинули сіті й пішли за ним. Пройшовши звідтіль далі, побачив інших двох братів: Якова, сина Заведея, та Йоана, його брата, що в човні з батьком Заведеєм лагодили свої сіті, і їх покликав. Вони зараз же, кинувши човна і свого батька, пішли слідом за ним. І ходив Ісус по всій Галилеї, навчаючи по їхніх синагогах, звіщаючи Добру Новину про Царство й вигоюючи всяку хворобу й всяку недугу в народі.

 

Іноді, коли стає небезпечно, варто відійти вбік. Навіть тоді, коли нічого нам безпосередньо не загрожує. Однак не для того, щоб сховатися й припинити робити те, що ми повинні. Лише для того, щоб зосередитися й подумати, що робити далі. Можливо, на початку Нового року ти прийняв якесь рішення. Зараз можеш подивитися, як його зреалізуєш. Може, хочеш щось змінити або відкоригувати у своїй постанові?

Розпочинаючи свою діяльність, Ісус кличе людей до навернення, яке часто ототожнюють із чимось зовнішнім, театральним, а також із цілковитою зміною життя або присвяченням усього часу молитві. Однак, можливо, варто подивитися на навернення, як на зібрання малих речей. Таких, які змінюють наше життя й допомагають нам побачити в ньому Бога та Його діяльність: щоденна вірність у молитві, доброзичливість до людей, усмішка, дрібна допомога, особиста культура.

Учні, покликані Ісусом, відразу пішли за Ним і ходили по всій Галілеї. Вони бачили великі діла, які чинив Ісус. Вони також бачили Його щодня й товаришували з Ним у побутових ситуаціях, придивляючись до того, як Ісус реагує. Поведінка Ісуса формувала поведінку учнів. Ісус був для них узірцем. А що, або хто впливає на спосіб твоєї поведінки? Хто є взірцем для тебе?

Зараз поговори з Богом про те, що сталося в часі цієї молитви. Можеш попросити Його, щоб Він став для тебе взірцем переживання твоєї щоденності.

*********

Незабагом, 2 лютого, католицька церква відзначатиме одне з 12 великих свят року — Стрітення Господнє.

Стрітення – найдавніше християнське свято, яке до шостого століття відзначали не настільки урочисто, як у наші дні.

Одного разу в Антіохії, під час правління імператора Юстиніана, стався землетрус, який забрав багато людських життів. Пройшов невеликий період часу і тисячі людей щодня стала долати морова виразка. Під час цього лиха один благочестивий християнин розповів людям про те, що для припинення нещасть потрібно зробити в день Стрітення Господнього всенічне чування і хресний хід. Люди, зневірившись від лиха, слідували всім вказівкам. Після Стрітення низка лих припинилася, а свято внесли в число 12 великих церковних урочистостей.

Саме ж свято встановлено на честь великої події для християн – зустрічі Немовляти Ісуса з праведним старцем Симеоном, яка відбулася у Єрусалимському храмі. Ця зустріч відбулася, коли Ісусові виповнилося 40 днів з моменту народження. Діва Марія в цей день, слідуючи старозавітній традиції, принесла Сина в храм, щоб присвятити Його Богу.

В католицькій церкві значення свята пов’язано з тим, що саме на Стрітення Пресвята Богородиця пройшла обряд Очищення після того, як народила Немовля Ісуса.

Традиції

Католицькі церкви на Стрітення з дев’ятого століття здійснюють обряд освячення свічок в пам’ять про слова Симеона, який назвав Ісуса світлом на просвіту поганам. Освячені свічки запалюються під час святкового богослужіння. Полум’я свічок символізує Христа, який несе просвітлення язичникам. Віруючі після відвідин храму на Стрітення забирають до себе додому свічки. Оскільки вважається, що стрітенські свічки мають особливу силу. Ці свічки дбайливо зберігають цілий рік і запалюють лише перед зверненням до Христа у важкі хвилини хвороби або просто життєвих труднощів. В Літургійній символіці палаюча свічка означає Христа, який сказав про себе: « Я є світлом світу» (Йн 8,12) Світло в руках означає пломінь живої віри, з яким повинні йти на зустріч з Найдосконалішим Світлом. Це світло своїми руками подає нам Марія і це світло товаришує під час важливих моментів їхнього життя.

Стрітенська свічка повязана зі святом Стрітення Господнього, яке має характер Марійний і часто називається також Святом Матері Божої Громничної. Назва ця походить від Громниць – свічок, які люди приносять до храму, щоб священник іх поблагословив. Ці свічки часто запалювали матері та дружини, які очікували на повернення чоловіків та синів з моря, особливо тоді, коли дізнавалися про катаклізми на морях.

Це свято має різну символіку:

Палаюча свічка – символ Христа

Світло у руках віруючих – означає промінь віри, з яким ми повинні йти на зустріч з Христом.

Ніхто інший не роз’яснить темноту гріха, як єдине Світло, яким є Христос, а це світло нам дає своїми руками Марія. Ціле життя християнина повинно спалюватися в службі Богові та ближнім на взір свічки. Тому світло товаришує нам від хрещення аж до смерті. В часі Хрещення ми отримуємо запалену свічку. Під час Першого Причастя, під час молитви, а також у хвилині смерті товаришує нам це світло. Більшість християн вірить у те, що з цим світлом людині легше помирати. Коли запалюється це світло біля помираючого, тоді вся родина з надією молится, щоб це світло було для помираючого відбиттям досконалого світла, яким є Христос, який приймає свого слугу у свої  об’яття. Запалена свічка є свідоцтвом вірної служби Богу.

Часто цю свічку запалену приносили до дому, обходили своє господарства, благословляючи нею, щоб злі сили не мали доступу до їхньої домівки. Світло запаленої свічки мало охороняти дім від бурь та блискавок, від нападу злих диких тварин, особливо вовків. Цю свічку запалювали під час неспокою в домі, під час різних конфліктів.

Є відомий образ Петра Стахевича, який зображує засніжене село, всі спалять, а до нього наближається стадо вовків. Між домами, в ясній шаті йде Марія і стрітенської свічкою відганяє вовків. Символіка цього образу ясна і дуже вимовна – ясність світла перемагає морок зла і гріха. Сьогодні тими вовками є алкоголізм, наркоманія, розпуста, ненавість, крадіжка, обман ітд. І це власне Марія може підтримати і допомогти сучасній людині. Тільки в Марії ми можемо знайти підтримку та розраду.

Шануймо цю стрітинську свічку і користаймося нею в своєму житті.

 

Про свічку надії — ПРИТЧА

Чотири свічки спокійно горіли і потихеньку танули. Було так тихо, що чулося як вони розмовляють: Перша сказала: — Я СПОКІЙ, на жаль, люди не вміють мене зберегти, думаю, мені не залишається нічого іншого, як згаснути! І вогник цієї свічки згас. Друга сказала: — Я ВІРА, на жаль, я нікому не потрібна. Люди не хочуть нічого слухати про мене, тому немає сенсу мені горіти далі, ледве вона вимовила це, подув легкий вітерець і загасив свічку. Третя свіча вимовила: — Я ЛЮБОВ, у мене немає більше сил горіти далі, люди не цінують мене і не розуміють, вони ненавидять тих, які їх люблять найбільше — своїх близьких. І ця свічка згасла. Раптом до кімнати зайшла дитина і побачив 3 згаслі свічки. Злякавшись хлопчик закричав: — ЩО ВИ РОБИТЕ! ВИ повинні горіти – Я боюся темряви! Вимовивши це, він заплакав. Четверта свічка сказала: — НЕ БІЙСЯ І не плач! ПОКИ Я ГОРЮ, ЗАВЖДИ можна запалити ТІ ІНШІ ТРИ СВІЧКИ: Я — НАДІЯ!

А Ви вмієте сподіватися і вірити у свій успіх?

Related Posts

Do NOT follow this link or you will be banned from the site!