Роздуми до Євангеліє
Сьогоднішнє Слово походить з Євангелія від Йоана14:23-29:
«Ісус мовив у відповідь: «Хто любить Мене, той слідуватиме вченню Моєму, і Отець любитиме того. І Ми прийдемо до Нього й будемо з Ним. Хто ж не любить Мене, той не слідує вченню Моєму. І слово, що ви чуєте, йде не від Мене, воно належить Отцю Моєму, що послав Мене. І все це Я вам казав, поки був разом з вами. Та й Розрадник, Дух Святий, що його пошле Отець в ім’я Моє, навчить вас усього. Він нагадає вам усе, що Я казав. Живіть у злагоді. Я залишаю вам мир, та не так, як світ його дає! Нехай не тривожаться серця ваші й не страхаються. Ви чули, як Я казав вам, що залишаю вас, але повернуся знову. Якби ви Мене любили, то зараз би раділи, що до Отця Я йду, тому що більший Він за Мене. Я сказав вам про це зараз, перш ніж воно трапиться. А коли це станеться, ви зможете пересвідчитися й повірите.»
Ісус розуміє, що Його відхід буде важким досвідом для учнів. Тому Він показує їм ширшу перспективу. Усвідомлює, що їхня близькість із Ним – це крок і запрошення до чогось більшого. Він хоче їх привести до Отця, навчити ділитися досвідом Його Любові з іншими. До кого ведуть тебе твої відносини з Ісусом?
Ісус знає, що, навіть досвідчившись Його любові, учні не будуть в стані власними силами любити так, як Бог. Тому Він заповідає Святого Духа, який стане їхнім учителем. Обіцяє, що Святий Дух звільнить їх від самотності й страху. Він принесе їм радість серця. Чи ти є уважним до плодів свого відкриття на натхнення Святого Духа?
Ісус говорить до учнів, що, якщо хтось Його любить, берегтиме Його науку. Що в ній єнайважливішим? Любов Бога й ближнього. У відносинах з Ісусом ми не можемо концентруватися лише на собі й на своїх проблемах. Ми запрошені до любові, тобто до зустрічі з іншими людьми, до відкривання себе на них.
Слухаючи слова Євангелія, попроси Святого Духа, щоб Він став для тебе учителем глибоких відносин із Богом і людьми. Подякуй Богові за дар сьогоднішньої молитви.
ПРОБАЧЕННЯ У РОДИНІ
Пробачення є важливим елементом християнського життя. Однак, мабуть, у жодній іншій сфері немає стільки стереотипів, як у сфері прощення. Можемо нерідко почути гарні й навіть побожні гасла типу «прости й забудь», «будь більш смиренним і першим попроси прощення, навіть якщо це не ти винен», «мусиш простити»… Із жалем потрібно сказати, що всі ці повчання найчастіше приводять до неправильного, вдаваного прощення, коли людина робить вигляд, що нічого не сталося, а в серці й далі носить незагоєну рану.
Я декілька разів досліджував цю тему, гортаючи сторінки Святого Письма, й жодного разу не знайшов фрагменту, який би заохочував просити прощення першим, коли завинили перед тобою, і що це сприяє твоїй власній покорі. Навпаки, на сторінках Писання прощення інколи представляється, як важкий і болючий процес, і біблійним героям він давався нелегко. Наприклад, Йосиф, якого брати продали до Єгипту, будучи при дворі фараона, намагався забути все, що сталося. Побачивши своїх братів, він вдавав, щоїх не знає. Йосиф не хотів ще раз зазнавати болю, навіть у своїх спогадах він уникав цієї теми, а своїх синів назвав дуже символічно: Йосиф назвав первородного ім’ям Менаше (Манасія), бо, мовляв, Бог дав мені забути всю мою недолю і весь дім батька мого. А другому дав ім’я Ефраїм, бо – мовляв, Бог зробив мене плодовитим у землі горя мого (Бут 41, 51-52). Йосифу потрібно було чимало зусиль, щоб пережити свій біль та образу, висловити свій жаль, а потім прийняти братів та пробачити їм і – більше того – побачити Боже провидіння в усіх тих ситуаціях, що сталися.
Наш Спаситель також представляє пробачення як певний процес: Коли згрішить твій брат, докори йому…(Лк 17, 3). Виявляється, потрібно повідомити своєму брату про те, що він заподіяв тобі кривду. Не потрібно вдавати, що нічого не сталося, щоб зберегти за всяку ціну «гарний настрій» і відчуття комфорту. Братерський докір у любові не завжди приємний, але завжди правдивіший, ніж удаване пробачення. Не думаю, що Господь задоволений солодким лицемірством у спільноті християн. Заклик Господа завжди пробачати означає готовність до того, щоб бути відкритим на процес прощення, а не якийсь одноразовий вдаваний акт. Розмова навіть емоційна, дозволяє пробачити на щирій основі, а не на вдаваній. Не ображай свого кривдника у відповідь, просто скажи про свої відчуття з приводу того, що сталося. Навіть якщо тебе не зрозуміють, не переймайся, будь терпеливим, бо любов довготерпелива (1 Кор 13).
Готовність пробачати й просити пробачення є ознакою духовної зрілості кожного християнина. А прощення одне одного в подружжі чи в родині є запорукою здорової Божої атмосфери.
о. Роман Лаба, OSPPE
ІСТОРІЯ ДЛЯ ДУШІ
Маленькі Речі З ВЕЛИКОЮ ЛЮБОВ’Ю
Один чоловік часто нарікав на Бога :
— Чому, Господи, Ти дав мені так мало дарів: я не вмію гарно говорити, не вмію співати, малювати, грати на музичних інструментах, не вмію навіть молитися… Чим, Господи, я можу послужити Тобі?
Одного разу сниться йому сон:
Він – у великому залі, де багато людей. Вони зібралися, щоб намалювати величезний образ Ісуса. Кожний із них підходив до столу й отримував від керівника проекту чистий аркуш паперу та інструкцію, що він повинен намалювати на ньому.
Багато людей вже працювали – хтось малював чудовий барвистий візерунок,
хтось – прекрасний орнамент золотом.
Підійшов і чоловік за своїм завданням. Однак, коли побачив, що йому потрібно
намалювати лише чорний кружечок на блакитному фоні, розгнівався і не хотів
цього робити.
— Шановний, – сказав до нього керівник проекту , – Ви повинні виконати свою роботу, тому що без Вашого малюнка образ Ісуса, який ми хочемо скласти буде незакінчений.
— Цього ніхто не помітить, це не візерунок, і не золотий орнамент.
— Так, це лише чорний кружечок на блакитному фоні. Але коли ми складемо образ
Ісуса – він буде зіницею його ока…
Кожного дня з любов’ю робімо малі і незначні речі на славу Божу, а Божа Любов перемінить їх у великі справи…
Мирон Шкробутhttp://dc.lviv.ua/blog/myron_shkrobut/1525-znicya.html
Римсько-Католицька Церква вул. Декабристів 32, 54001 Миколаїв а/я 333
Сайт: www.joseph.org.ua e-mail: arepin13@gmail.com тел. +38(0512)47-06-36
настоятель о. Олександр Рєпін TChr
Редактори: Рускуліс Лілія, Шаповалова Олена, с.Соломія OSB
