Роздуми до Євангеліє
Сьогоднішнє Слово походить з Євангелія від Луки. 24:46-53:
«І промовив Ісус: «Так сказано в Святому Письмі: Христос страждатиме й воскресне з мертвих на третій день. І буде проповідуватися покаяння для прощення гріхів усім народам, починаючи з Єрусалима. Ви — свідки цих подій. І зараз Я пошлю вам обітницю Отця Мого. Але залишайтеся в місті, аж доки ви одержите силу з висоти». Потім Ісус вивів Своїх учнів аж до Вефанії і, піднявши руки, благословив їх. Благословляючи, Ісус залишив їх і був взятий на Небеса. Апостоли вклонилися Йому, а потім повернулися до Єрусалима, сповнені великої втіхи. І весь час перебували вони в храмі, славлячи Бога.»
Перед тим, як Ісус об’явив учням свою останню настанову, Він освітив їх розум. Чи ти бажаєш, щоб Христос освітив тебе, твоє життя, щоб сьогодні ти почув і зрозумів Його слово до тебе? Чи бажаєш брати участь у повноті проголошення Любові? Ісус – це Любов. Безумовна, чиста, до кінця. Після смерті, після воскресіння, після вознесіння. Досконала. Повна.
Має бути виконано все, що написано в Святому Писанні. Так само записано в Бога й твоє життя. Чи готовий ти сьогодні, щоб Господь сам наповнив тебе своїм словом? Як виконується Божа воля в твоєму житті? Господь хоче поділитися з тобою своєю повнотою Любові. Хоче одягнути тебе в Міць і Силу, укріпити й перемінити твоє життя.
«Ви – мої свідки!» – говорить Господь. Так, ти є свідком пришестя Ісуса до твого життя. Власне, зараз, в цю хвилину. Це твій час. Чи прагнеш Ісуса цілим серцем? Хочеш прийняти обітницю Отця для Дитини? Бог бажає дати її тобі саме сьогодні. Візьми її і тримай на молитві у святині свого серця, щоб Господь тобе благословляв. Щоб ти був наповнений Любов’ю.
Господи, прошу тебе, дай мені міць, повноту любові й щастя, щоб я міг занести їх у Твоє ім’я іншим людям. Наповни мене, щоб я міг ділитися з іншими Твоєю Повнотою.
ПРОБАЧЕННЯ В РОДИНІ (продовження)
Пробачення в діалозі істини
Повчанню святого Павла на тему прощення передують інші вказівки, які служать для того, щоб прощення було правдивим. Апостол заохочує до діалогу:
Тому відкинувши брехню, говоріть кожен правду ближньому своєму, ми бо один одному члени. Гнівайтесь, та не грішіте! Хай сонце не заходить над вашим гнівом; і не давайте місця дияволові. Хто крав, нехай не краде більше, а краще хай працює, творивши власними руками добро, щоб він мав змогу дати тому, хто потребує. Жадне погане слово нехай не виходить з уст ваших, а лише гарне, що може в потребі повчити, і щоб це вийшло на користь тим, які чують його (Еф 4, 25-29)
Отже, перш ніж настане справжнє прощення, потрібно виявити щирість: говоріть кожен правду ближньому своєму. Це вираження правди має стосуватися не лише слів, учинків чи якихось ситуацій, але й власних почуттів, тому апостол каже: Гнівайтесь, та не грішіте! Хай сонце не заходить над вашим гнівом; і не давайте місця дияволові. Гніватися так, щоб не грішити, означає виявляти справжні почуття й емоції в тій чи тій ситуації, але так, щоб це виявлення привело до примирення, яке, за словами св. Павла, має статися до заходу сонця.
Ці слова особливо актуальні для християнського подружжя. Важливо прояснити світлом прощення незрозумілі ситуації й поведінку, інакше вони стають місцем спокуси, бо кожен із подругів почне надавати власної інтерпретації вчинкам іншого. Натомість узаємний діалог і прощення не залишають місця лукавому.
Коли хтось тебе образив, не слід схиляти голову й робити вигляд, що нічого не сталося, потрібно сказати тій людині: Ти мене образив (-ла). Хтось може не відчувати, що образив тебе, якщо цього не скажеш, а ти ходитимеш із прихованим гнівом. Не говорити про образу – це не покора. Покора – це правда, а не вдавання.
Коли подруги не розмовляють щиро про те, що відбувається в їхніх стосунках і не виходять назустріч одне одному у взаємному прощенні, а замість цього вдягають маски «гарного настрою», то проблема не тільки не зникає, але й певною мірою навіть поглиблюється. І до попередніх ран додаються ті, яких не торкнулася благодать пробачення. Важко уявити, якими можуть бути наслідки такого стану…
о. Роман Лаба, OSPPE
ІСТОРІЯ ДЛЯ ДУШІ
Таємниця щастя
Один юнак спитав наймудрішого старця, в чому криється таємниця щастя. Мудрець порадив хлопцеві, аби той обійшов палац і за дві гонги повернувся.
«Прошу тільки, – промовив мудрець, вручаючи йому ложечку, в яку налив дві краплі оливи, – під час мандрівки тримай ложечку так, щоб не олива не вилилася».
Минуло дві години і юнак повернувся. Мудрець спитав: «Чи бачив ти гобелени в їдальні? Чи бачив чудові сади? Чи зауважив старовинні пергаменти?»
Хлопець зніяковіло признався, що нічого не побачив. Його турбувало лише, аби не пролити оливу.
«Повернися й роздивися всі чуда мого світу», – промовив мудрець.
Юнак узяв ложечку й знову подався на оглядини. На цей раз він пильно розглядав усі витвори мистецтва, а також сади, гори й квіти. Хлопчина повернувся до мудреця й докладно описав усе, що бачив.
«А де поділися дві краплі оливи, які я тобі вручив?» – спитав мудрець.
Глянувши на ложечку, юнак побачив, що вона порожня.
«Єдина порада, яку можу дати, – промовив мудрець. – Таємниця щастя полягає в тому, щоб помічати всі чуда світу й водночас уберегти дві крапельки оливи в ложці».
«Наостанку, брати, усе, що лиш правдиве, що чесне, що справедливе, що чисте, що любе, що шанобливе, коли якась чеснота чи що-будь похвальне, – про те думайте!» (Флп. 4, 8)
Ніколи не забувайте про те, що найважливіше!
БРУНО ФЕРРЕРО «365 коротких історій для душі»
Римсько-Католицька Церква вул. Декабристів 32, 54001 Миколаїв а/я 333
Сайт: www.joseph.org.ua e-mail: arepin13@gmail.com тел. +38(0512)47-06-36
настоятель о. Олександр Рєпін TChr
Редактори: Рускуліс Лілія, Шаповалова Олена, с.Соломія OSB
