• Воскресенье , 20 Сентябрь 2020

Благодатний час — час паломництва до нашої Матері в Очаків

Швидко проминає час. Не так давно, багато з нас чули про паломництво, задумувалися, що робити, чи йти чи зилишитися вдома… Багато приготувань, страх, який ставив багато питань: Що? Як? Куди? А як буде? Може не зможу і що далі? А де помитися? А спати? На всі ці питання отримав відповіді той, хто не побоявся і пішов у паломництво.

І ось усе вже позаду. Три дні паломники витривало йши до Божої Матері Чорної Мадонни над Чоним морем. Ці дні проминули дуже швидко, незамітно. Якби не мозолі, натерті ноги, біль мязів, то навіть і здалося б, що ніхто навіть з дому не вирушав. Це чудовий благодатний час, в який занурилося близько двадцяти паломників з нашої парафії св. Йосифа і Матері Божої св. Розарія з м. Миколаїв, а також з Первомайська та Баштанки. Всі ми дуже різні, але обєднувала одна мета — дійти до нашої Небесної Мами, яка чекала на нас усіх. І ця мета здійснилася. 

Деякі враження, з якими поділилися ті, хто досвідчив, що це таке паломництво.

Сегодня ввернулась из своего первого в жизни паломничества. Столько эмоций и впечатлений! Много раз слышала рассказы своих друзей и «примеряла» на себя — а смогу ли я? Но всегда что-то мешало, находились дела поважней. И, наконец, решилась!
Летний солнечный день. Впереди, насколько хватает взора — длинный нескончаемый путь. У горизонта он взмывает ввысь и становится периной из облаков. Такое ощущение, что это дорога к небу. И мы идём по ней.
Мы молимся, поем, свидетельствуем.
«Не бойся!» Это то, что услышала я.
Мы так много беспокоимся и переживаем, мы пытаемся все контролировать и боимся отпустить этот контроль. В бесконечной череде забот мы тревожимся и суетимся.
«Не бойся, доверься мне» — говорит Господь, и я всегда буду рядом».
«Господь — свет мой и спасение мое: кого мне бояться?»
В этом паломничестве мы были такими разными, но в то же время мы были одной семьей. Заботились и помогали друг другу, пели песни и рассказывали смешные истории. Многих я знала давно, а как будто встретила впервые и искренне полюбила.
Огромная благодарность отцу Александру за организацию паломничества в это непростое «карантинное» время, за его неравнодушие и любовь к нам, прихожанам. Большое спасибо сёстрам Фаустине и Каролине за их внимание, заботу и поддержку.
Мне кажется, , что тот, кто идёт в паломничество, никогда не возвращается домой «пустым». Паломничество меняет сердце и, наверное, со временем, меняет жизнь. Сам Господь выходит нам навстречу, как добрый Отец спешит к своему блудному сыну — с распростертыми объятиями.

Лариса Тананайко

Після кожного паломництва у кожного з нас лишаються спогади, враження, емоції.
Цього року вперше йшла пішки на відпуст до «Чорної Мадонни на Чорному морі» у м.Очаків. Мала досвід, що буду жертвувати комфортом і часом. Здебільшого в паломництво йдуть з певними намірами (у мене були свої, а також наміри про які мене просили інші), а ще більше щоби отримати відповіді на свої духовні запитання, щоб відбулися внутрішні переміни.
Фізично потрохи готувалася ще з весни (моє перше паломництво «вкарбувало» в пам’яті, як було боляче ногам).
Подорож минула вдало, принесла душевну насолоду. Найголовніше була молитва, можливість сповіді, служби Божі, конференції та свідчення. Все було продумано, організовано в найкращий спосіб: сам маршрут, стоянки, харчування, забезпечення водою та багацько чого що було завчасно передбачено. Матінка Небесна була з нами.
Дуже вдячна організатору-керівнику о.Олександру, сестрі Фаустині та сестрі Кароліні, Олегу Здоровець (до його майстерності та ще й почуття гумору — це величезний скарб) та всім учасникам. Когось знала давно(але були зовсім чужими), з кимось познайомилася. Але, що стало зовсім неочікуване — жодного розчарування, дратування. На кожному кроці: взаєморозуміння, підтримка, допомога, пригощання «вкусняшками», а інколи просто «годування» самим необхідним.
Дякувати Богові.
Ірина Хорошилова

Їдемо автобусом з Очакова. Проїжджаємо деякі місця, де ще кілька днів тому ми крокували з молитвами і піснями, що прославляють Бога та Божу Матір. «О, Мадонна, моя Мадонна…» — лунає у голові і проблискує думка зупинити автобус  і знову йти, йти до Матері, йти за покликом серця, йти з проханням допомоги тим, хто її потребує, йти, щоб усі чули про її любов, опіку та самопожертву за неслухняних дітей своїх, йти і дякувати Богові, що є така можливість. 

    Три дні… Вони проминули як мить, і лише натруджені ноги і надзвичайна легкість у серці та на душі нагадують про пройдений шлях. Яким радісним та хвилюючим було це паломництво — час єднання з Богом, час щирої розмови, час довіри та каяття, час всеосяжної любові! 

   Бажаю всім, хто сумнівається, знайти сили і сказати собі: «Не бійся! Йди! Господь з тобою!»

І не забувайте дякувати Господу і Матінці Божій за життя, опіку та любов!

Молитва.

О, Маріє, наша люба Ченстоховська Владичице, поглянь прихильно на Твої діти в цьому змученому і грішному світі. Обійми нас Своєю люблячою Материнською турботою. Захисти нашу молодь від безбожної путі; допоможи нашим дітям прожити многії літа, щоб вони приготувалися до Небесної Батьківщини; захисти беззахисних ненароджених дітей від убивання і будь нашою силою проти всіх гріхів. Збережи Своїх дітей від усякої ненависті, кривди та війни. Наповнюй наші серця, наші родини та наш світ миром і любов’ю Твого Сина, якого Ти обіймаєш так ніжно. О Царице і Мати, будь нашою Втіхою та Силою в ім’я Свого Божественного Сина. Амінь.

Віра Куруч

Яскравий, сонячний суботній день 29.08.2020 року. Повітря наповнене благодаттю, миром та любов’ю біля Костелу в Очакові. Ледве-ледве повіває легенький морський вітерець — наче вітальний поцілунок Марії. Цього дня прихожани в Очакові святкують своє парафіяльне свято — свято Матері Божої Чорної Мадонни над Чорним морем. Це день особливої благодаті, день, коли Марія запрошує нас до себе, щоб ми побули в обіймах її любові. Кожного року до обійм Чорної Мадонни ідуть паломники не лише з нашого міста, але й з України та з-за її меж. Мандрували паломники хто пішки, хто приїхав власним автомобілем, і всіх надзвичайно тепло приймала парафія в Очакові на чолі зі священиком о. Казимиром.
Цього дня всі поспішають до Своєї Небесної Матері, бо хто так насправді покаже нам дорогу до Господа, як не та, яка народила Його, як не та, яка була з Ним аж до останньої хвилини земного життя. Після того, як відправилась Служба Божа, яку прикрасив спів нашого парафіяльного хору, ми всі зібралися біля Євхаристійного столу, де в радості продовжили спілкування один з одним.
Такі зустрічі та паломництва иають надважливе значення, бо допомагають очиститись духовно, усвідомити важливість Ісуса та Марії в нашому житті.
З нетерпінням чекаємо наступного року і наступної зустрічі з нашою Небесною Матір’ю над Чорним морем. Сподіваємось, що кількість паломників з кожним роком буде лише зростати, не зважаючи на життєві перешкоди.

Вікторія Смагітель

Вражень у кожного дуже багато, але хочеться Богові сказати просто ДЯКУЮ:

  • за цей чудовий час 

 

  • за благодаті якими Господь нас обдаровував
  • за свідоцтва, які додавали сили і відваги, які показували, як Господь торкається кожного людського серця
  • за організаторів цього паломництва, особливо за о. Олександра
  • за тих, хто доклав навіть найменший свій вклад, щоб ми могли безпечно і неголодуючи мандрувати
  • за кожного паломника, який ненарікаючи йшов до своєї мети
  • за Матір Небесну, яку Ти, Господи, нам дав і яка любить нас безмежно
  • за кожну хвилину радості та болю
  • за те, що Ти, Боже, є в нашому житті

За все будь прославлений. Амінь

Related Posts

Do NOT follow this link or you will be banned from the site!