В році, коли молимося про нові священицькі та монаші покликання, а також про святість життя для покликаних, користаючись нагодою, що Сестри Гоноратки 22 лютого 2020 року о у Малій Базиліці святого Петра в м. Одеса, святкували 50 – річчя своєї праці в Україні. Разом з молодю, ми поїхали до Одеси, де взяли участь в Урочистій Службі Божій, яку очолив єпископ Броніслав Бернацький, були присутні також єпископ Станіслав Широкорадюк, єпископ Яцек Пиль, священники, сестри та вірні. На початку ми почули коротку довідку про особливості служіння сестер-гонораток в Україні, почули багато теплих спогадів та свідчень тих, хто на своїй дорозі зустрів сестер.
Потім ми підкріпили свої сили фізичні та пішли прогулятися вулицями міста, тому що погода виявилась чудовою.
Господь нам щедро благословив під час цього виїзду, за що нехай Він буде прославлений.
Я би хотіла подякувати Богу, о. Олександру та сестрам за те, що любите та приділяєте нам час.
Подорож до Одеси стала для мене приємним спогадом, добре проведеним часом з друзями та дещо повчальною зустріччю одночасно. Зараз весело згадати жарти, смішні процеси фотографування, прогулянку містом, але педедусім — урочисту Службу, під час якої згадувалось свято з нагоди 50-річчя існування Згромадження сестер гонораток. Їх діяльність мала велике значення для людей, які були на Службі і навіть для тих, кого там не було. Я стала свідком висловлення щирої подяки дітей, батьків, єпископів за їх любов та відданість Богу. Певним чином, я відчувала спорідненість з тими людьми, бо теж бачу опіку сестер та отця над меншими дітьми та нами — молоддю, що, безсумніву ціную. Незважаючи на те, що нас небагато, щосуботи влаштовуються катехези, різні реколекції, та такі подорожі, як до Одеси.
Варто згадати, що на шляху додому ми заїхали й до моря. Незвично було у лютому йти пляжем, але я вперше побачила його безлюдним і, на диво , було веселіше, ніж влітку: сестри знайшли трохи нахабних друзів серед місцевих чотирилапих), отець знайшов нам сувеніри , а хлопці підкорювали нові горизонти.
Загалом, я насолоджувалась кожним моментом , проведеним там!
Таня
Сьогодні мені випала нагода з’їздити до Одеси. Звісно я був радий та чекав нашу подорож.
Спершу ми були на святковій Службі у базилиці, де святкували 50-річчя існування сестер Гонораток в Україні. Мені дуже сподобалось. Потім ми пішли гуляти по Одесі, яке ж гарне це місто. Незабутні враження ми отримали, проходячи поряд з театрами, парками, пам’ятниками і звісно довгими сходами (Потьомкінськими). Згодом ми поїхали до моря. Навіть взимку воно чисте та гарне, як і завжди.
Ми отримали велику порцію гарних та незабутніх вражень, які будемо згадувати дуже довго. Дуже вдячний Отцю Олександру та сестрам Фаустині та Кароліні за організацію та гарну подорож.
Андрес
22.02.2020 в мене був дуже чудовий день. Ви запитаєте мене чому? Зараз я вам все розповім.
Одного чудового дня, я мав можливість поїхати в Одесу разом з отцем Олександром, с. Кароліною, с. Фаустиною, та друзями з церкви. Ми виїзджали о 8.30, погода булла чуть-чуть холодновата. По дорозі в Одесу я побачив багато красивих краєвидів. Приїхали ми в Одесу о 10.20, а 10.30 нас чекала Служба Божа в костьолі святого Петра. Сам храм був дуже красивий і мені сподобалась Служба Божа. Потім ми пішли до парку, там ми відвідали один із дванадцяти відомих стільців, зробивши фотографії, ми пішли прогулятися по Дерибасівській, по ній ми вийшли до відомого оперного театру, там було дуже красиво. Дальше ми пішли вздовж моря і вийшли на Потьомкінські сходи. потім ми повернулися до машини і поїхали в Коблево. В Коблеві мені дуже сподобалося.
Я був дуже задоволений і вражений цією подорожжю і не відказався б ще кудись поїхати.
Максим
