Душі померлих отримують полегшення завдяки побожності своїх живих родичів, коли ті складають за них жертву Посередника або коли в церкві дають милостиню — св. Августин

Вшанування померлих є невід’ємною частиною християнського життя.

«Постараємося, скільки можливо, допомогти покійним, замість сліз, замість ридань, замість пишних гробниць — нашими про них молитвами, милостинею і приношеннями, щоб таким чином і їм, і нам отримати обіцяні блага», — пише святий Йоанн Златоуст.

Молитва за померлих — це найбільше і головне, що ми можемо зробити для тих, хто відійшов у інший світ.

Померлий не потребує ні гробу, ні дорогого памятника – все це наша вдячність, повинність яку ми хочемо йому віддати. Але вічно жива душа померлого, чекаючи суду Божого, відчуває величезну потребу в нашій постійній молитві. Ось чому молитва про близьких, Служба Божа, молитва на цвинтарі біля могили померлого — обов’язок кожного християнина.

Церква ніколи не береться вирішувати і судити померлого за його вчинки, залишаючи це у таємниці Божій, Котрий не хоче смерті грішника, але щоб навернувся і праведно жив. Вона лише оточує особу померлого молитвою у своїх похоронних і поминальних богослужіннях, просячи у милосердного Бога прощення і відпущення гріхів померлому та оселення його на місці спочинку, де всі святі спочивають. Церква виконує слова Св. Письма, в якому говориться таке: «Приніс жертву переблагання за мертвих, щоб вони звільнилися від гріха (II Книга Макавеїв 12, 46)». Похоронні богослужіння встановила Церква Христова, базуючись на словах Святого Письма, у якому йдеться про те, що: «Дар милосердя подай усякому живому, а й мертвому не відмов твоєї ласки (Сирах 7, 33)».

Давнім звичаєм не лише у християн, але й у всіх релігіях, є поминання померлих. Цей звичай бере свою основу із людської душі, яка має інтимне відношення до загробного життя. У старозавітних євреїв і поган були визначені заупокійні дні, в які приносили жертви і відмовляли молитви за упокій померлих. Для прощення провин в їх честь здійснювалися трапези та скликалися бідні на обіди. У християнській Церкві звичай поминання померлих розпочався ще в перших віках християнства. Вже старозавітній культ мав установлені дні, коли поминали померлих. Християнська Церква прийняла ці дні і впровадила у свою практику.

І саме 2 листопада Церква молиться за всіх померлих, навіть ворогів, але особливо за батьків, друзів і добродіїв, тому що це діло великої любові та милості.

Найціннішою допомогою для душі в Чистилищі є Служба Божа. Але треба не тільки замовити в храмі Службу Божу, але й взяти в ній участь, немов замість душі померлого. Особливо допомагає душам в Чистилищі прийняття Святого Причастя. Кожне терпіння тілесне чи духовне, яке жертвуємо за душі в Чистилищі, приносить їм полегшення. Також молитва св. Розарія є найефективнішим засобом після Служби Божої, коли ми можемо допомогти душам в Чистилищі. Коли ми молимося за них на Розарію, віддаємо їх в опіку Матері Божої, яка сказала святій Бригіді: «Я Матір усіх душ Чистилища. Моє заступництво пом’якшує їхні терпіння». Важливими є також молитви до Божого Милосердя і до Найсвятіших Ісусових Ран. Кожна наша найкоротша молитва чи зітхання скорочує муки душі в Чистилищі.

Подаруймо подарунок у вигляді молитви нашим померлим: в нашому храмі у вівторок на 9.00 і у п’ятницю на 18.00 Служба Божа за померлих. Приймімо Святе Причастя за померлих на Службі Божій, а  щоденно перед Службою Божою за 30 хв. будемо молитися Розарій. Усіх запрошуємо на спільну молитву, пам’ятаймо, наші померлі потребують нашої молитви.