• Четверг , 9 Июль 2020

Історія Парафії

Миколаїв заснований в 1789 році.

А в 1792 році, через три роки після заснування міста Миколаєва була офіційно зареєстрована  католицька спільнота, яка стала першою християнською громадою м. Миколаєва.

         В 1794 році один із державних будинків був переданий католицькій церкві, який був перебудований в перший католицький храм Святого Йосипа і освячений 20 травня 1796 року.Він знаходився на місці сьогоднішнього двору костелу і виходив фасадом на вулицю Молдаванську,з 1882р Глазенаповську в честь адмірала В.А.фон Глазенапе ( в наш час-вул. Декабристів),вулиця що її пересікає називалась- Католицькою (тепер-адмірала Макарова).

Одним із перших настоятелів, був  францисканський монах Єлісей (Єлізеус). На початку  XIX ст. в місто приїхав  італійський «падрэ» А. Банкалярі, який багато зробив  для укріплення віри  католиків Миколаєва.

 В  третій  чверті XIX ст (приблизно  в 1857-1871 рр.) настоятелем приходу був  отець  Августин Люткевич, який  ставив свій  підпис в метричних  книгах вінчання і  книгах померших.

До 1874 року настоятелем  служив Фелікс Корман. Католицька діаспора в той час нараховувала близько 3000 прихожан,церква не вміщала таку кількість людей. Тому в  1874 році він звернувся до Міністерства внутрішніх справ з проханням про видачу дозволу будівництва нової церкви. Царська влада відмовила в будівництві храму.

З 1874 року настоятелем був священник Нікодим Черняхович

Як тільки він почав служити в приході ,зразу приступив до ремонту старої церкви. Але  ремонт старого костелу обійшовся би дуже дорого і Нікодим  Черняхович приймає рішення про будову нової церкви.

Будівельні роботи почались в 1891 році.

Завершення будівництва припадає на 1895 рік.

Нова церква була  урочисто  освячена 15 вересня 1896 року Тираспольським єпископом Антонієм Цером.

Церква побудована в еклектичному стилі з елементами неоготичних і неороманських стилів по проекту архітектора Владислава Домбровського. Побудована із червоної цегли в вигляді хреста,розміром  45х 28 метрів. Дві башні висотою 49 метрів.

Вікна прикрашені вітражами, виготовленими  в Німеччині: три в Мюнхені, два в Фрейбурзі.

В церкві був встановлений орган німецького виробництва вартістю 100 тисяч рублів.

За часів Радянської влади орган був зруйнований вщент і тільки в 2008 році стараннями о.Річарда Карапуди був привезений із Німеччини, міста Бохума , а встановлений за каденції о.Ярослава Гіжицького.

Орган   має  28 регістрів, два мануала та  клавіатуру для ніг.

Орган виготовлений в 1950 р. фірмою Братів Штокман з  м. Верль в Вестфалії.

 Для його встановлення в нашому храмі було прихожанами та іноземцями пожертвувано велику суму коштів.

Заграв орган на Різдво Христове  2008 р, його освячував о.єпископ Броніслав Бернацький.

Після його  встановлення  церква постійно  організовує  органні концерти, на які приходять прихожани та жителі міста,  заповнюючи весь костел.

 

Одним із перших органістів  в 1912-1914 роках працював Йозеф фон Фаух,випускник Григоріанської академії в Фрайбурзі(Швейцарія).

З 1925 по 1936 рік  органістом  і керівником церковного хору був Лео Гьотте (1908-2002).В зв’язку з масовими репресіями НКВД проти священослужителів і віруючих людей Лео Гьотте  провів в ув’язненні лагерях ГУЛАГу з 1946 по 1956р. Через рік був реабілітований. В 60-ті роки Лео Гьотте працював піаністом в Іркутському державному університеті, а пізніше в м.Алма-Ата. В 1974 році покинув Радянський Союз і виїхав з сім’єю  в Німеччину. Похоронений Гьотте в м. Кьольн  2002 р.

28 березня 2009 р. була відкрита меморіальна дошка в честь Лео Гьотте, на якій була присутня дочка Генрієта Гьотте. Вона приїжджала з Німеччини м.Кьольн.

З 1995 р по 2007 р працювали Віталій Казнодій і його дружина Світлана. Вони  організували приходський ансамбль-хор «Sursum corda».  До встановлення органу (2008 рік) грали на іоніці. Тепер вони працюють  в м. Київ, організували хор «Inspiratum» в соборі св.Олександра .

З 2007р. по 2013 рік  органістом  працювала  Надія  Гопкало. В 2008 році вона вперше  зіграла  на відкритті нового органу , після довгої перерви з часів атеїзму, який  освятив  єпископ Б.Бернацький.

З 2013 року  по теперішній  час органістка  Шаповалова Олена радує нас своїм співом та грою на органі.

З обох сторін головного нефу були встановлені статуї Серця Ісуса Христа і Марії, а між головним і боковим нефами — статуя святого Антонія Падуанського, який подає хліб жебраку. Всі скульптури були виготовлені в майстерні Шпітковського у Варшаві.

Кс. Черняхович багато разів отримував царські та державні нагороди. Довгі роки він служив деканом Ландауського, а потім Миколаєвського деканату. В 1900 році  стараннями настоятеля о. Никодима Черняховича і за допомогою  прихожан, був побудований двоповерховий  будинок  для потреб школи та притулку.

Для опіки над школою було створено  римо-католицьке Людинолюбиве  Братство. В ті часи там була школа та притулок для сиріт і бідних. Головна ціль — допомога бідним, їх навчання, а сиротам — місце в притулку. Про смерть кс. Нікодима Черняховича  немає достовірних даних. Напевно, що ксьондз  прелат помер біля 1923 р. в глибокій старості і був  похований у нашому храмі.

Кількість віруючих постійно збільшувалась,так в 1875 р.- 2354 людей, в 1885 р.- 3050 людей, 1897р.- 3331 людей, 1908 р.- 7000,  а   в 1912 р.- 8000 людей!

Після  революції  1917 року почалися репресії проти християн. Більшовики хотіли знищити Церкву.

В 1926 році настоятелем став о. Христіян Зіско ( 1897- 1934 )

Уродженець Миколаївської облаті,с.Широколанівка ( в ті часи- село Ландау ) народився в польсько-німецькій сім’ї. Висвячений на священика в 1924 році єпископом Антонієм Церром ( на той час єдиний в Радянському Союзі римо-католицький єпископ).Більшовики впроваджували атеїзм. В 1933 році о.Зіско було заарештовано нібито в підозрі шпіонажу та диверсійній діяльності. Літом 1934 р. його розстріляли в Сибірських таборах. В 37 років о.Зіско став мучеником за Христову віру.

В 1935 році міськвиконком прийняв рішення про закриття римо-католицького храму.

В 1936 р. храм відібрали у віруючих,а його цінності пограбовано ,статуї  розбиті , а органні труби та клавіші розкидані по вулицях м. Миколаєва. В храмі совєти розмістили дім культури профтехосвіти.

Під час другої світової війни фашисти влаштували в церкві бойню для скотини. Це нечуване блюзнірство,наруга тієї влади над церквою.

 

Після війни осквернений храм був «реконструйований» — на баштах замість хрестів повісили зірки, на місці вівтаря зробили сцену, в приміщенні зробили горизонтальне перекриття , на другому поверсі якого зробили велику залу. В такому вигляді храм простояв аж до перебудови .

25 листопада 1991 року облвиконком передав церкву місцевій католицькій громаді, яка довгий час домагалася цього повернення.

 

Почалася епоха Відродження Церкви .

 

Першим священиком після 1991 року ,який почав ремонт храму і створення приходу був о. Кароль Тваровський TCh (1992-1994 р).

 

Отець Кароль з парафіянами зміг розібрати залізобетонне перекриття; встановити хрести на дзвіницях, замінити дах, провести внутрішню штукатурку, був побудований гараж і багато іншого.

15 лютого 1992 р. храм  освятив єпископ Каменець-Подільський, отець Ян Ольшанський.

 

 Отець Славомір  Бураківський TChr (1994-1996 р.) продовжив ремонт. Він заказав  у місцевих художників скульптури, відреставрував вхідні двері, зробив приміщення для житла священиків  (під дахом бокового нефу храму), в яких вони проживали до 2001 року. В вересні 1996 р. було святково відзначено 100-річчя храму. На святковій літургії були присутні 30 священників різних конфесій, гості з різних міст України та Польщі, представники місцевої влади. Правив Службу Божу Єпископ Ян Ольшанський.

 

Отець Ярослав Гіжицький TChr – настоятель храму в 1996-1999 р. (перша каденція в Миколаєві) , 2005-2011 р- друга каденція.

В приході було організовано видання бюлетеня «Якір», редактором якого був наш прихожан Ігор Стрєлковський до 2018 року. Зараз редакційна колегія:сестра Соломія,Олена Шаповалова, Лілія Рускуліс. «Якір» видається 1 раз на тиждень.

Організований приходський ансамбль-хор «Sursum corda».

 

На 110-річницю костелу встановлено нові дзвони , освячення яких відбулось 14.09. 2006 року.  більший , «Святий Йосип» , вагою 230 кг і менший «Святий Климент» – 150 кг. Дзвони були відлиті в Польщі , в студії Felczynskich .

 

В листопаді 2009 р. о. Ярослав замовив  два портрети настоятелів нашого костелу: Н. Черняховича і Х. Зіско, якими прихожани вшанували пам’ять про їх діяльність в церкві.

         Створена Біблійна група, де мешканці Миколаєва та прихожани слухали цікаві та глибокі лекції о.Ярослава, а також отець викладав бажаючим грецьку мову та іврит. Продовжує свою діяльність Біблійна група.

Зроблена мармурова підлога біля головного вівтаря. Встановлені нові бокові вівтарі на честь Ісуса Тарнарудського та Матері Божої Ченстоховської, робота пана Стівена Adamski , тесляра-художника зі Львова.

Ще дуже багато для нашого приходу зробив о. Ярослав, за що ми йому дуже вдячні. Це він «цементував» нашу віру, укріплював на шляху до Царства Божого.

О. Річард Карапуда TChr – настоятель храму в 1999-2005 р

Продовжував ремонт храму.

Частина приміщень Краєзнавчого музею була передана для житла священиків і катехетичні класи. Багато коштів від благодійників було витрачено на прикрашення та відновлення храму та плебанії.

Заснував нове паломництво в Баштанку, на свято Божого Милосердя.

О. Річард Карапуда активно працював в Баштанці, Південно-Українську, Очакові, Киселівці. В Південно-Українську о. Річард добився дозволу на будівництво костелу, а в Баштанці та Очакові були куплені будинки, в яких організована душпастирська діяльність.

Багато уваги приділяв молитовним групам, організувавши з початку їх роботу.

Знаходив час відвідувати регулярно хворих у лікарнях м. Миколаєва. Приділяв особливу турботу кожному прихожанину, вникав в усі тонкості духовного та звичайного життя людей, всі свої сили віддавав людям та їх потребам.

 В 2002 році Папа Римський Йоан Павло II створив Одесько-Симферопільску дієцезію на чолі з єпископом Броніславом Бернацьким. Велику душпастирську роботу проводив о. Річард за час своєї каденції в Миколаєві. За це люди йому дуже вдячні і завжди раді зустрічі на нашій землі.

5 серпня 2011 року декретом єпископа Броніслава Бернацького настоятелем приходу призначений о. Петро Бротонь TChr.

Отець Петро багато старань, праці приділяв оновленню приходу та його будівель. Так вперше створено реєстр прихожан храму, які приймають активну участь в житті приходу, на кінець 2013 року кількість активних прихожан біля 200. Створені дві Ради з числа прихожан-Душпастирська та Приходська. Відкритим голосуванням вибраний староста приходу в грудні 2013 року, яким став Олексій Буров. В 2018 році Олексій почав навчання в Київській Трьохсвятительській духовній семінарії УГКЦ.

Відремонтована огорожа навколо території костелу, кошти на яку надали наші прихожани та приходи міст Щецин, Пешиц, Зембіц, Амстердама, друзі та батьки о.Петра, а також подяка отцю декану Генріху Яворському, який дав цеглу на ремонт огорожі.

Впорядковані нові клумби, за якими доглядають члени молитовних груп.

Відкрита нова церковна крамниця в 2012 р. для прихожан і гостей міста.

Замінена повністю захристія- встановлені нові деревяні  столи, шафи; встановлені бокові двері до костелу,відреставровані лавки,перекритий гараж, встановлено новий амвон і хрестильницю, перекрито новий дах на приходському домі та багато іншого.

Великою подією в 2012 році стало повернення приходського будинку. Офіційно 24 лютого 2012 року, у присутності широкого представництва громадськості області, голова облдержадміністрації передав Єпископу — ординарію Одесько -Симферопольської дієцезії Римсько-Католицької церкви Броніславу Бернацькому та настоятелю Римсько-Католицької Парафії св. Йосипа отцю Петру Бротоню ключі від будинку колишнього римсько-католицького Людинолюбного Товариства, в якому ще у позаминулому столітті працювала приходська школа, а донедавна розміщувалась експозиція обласного краєзнавчого музею. Проведені ремонтні роботи — замінені вікна, нова система опалення,перекритий повністю весь дах та інші роботи по оновленню та збереженню церковної будівлі.

 Але до цього часу влада міста не хоче видати документи на право володіння будівлею ,яка належить церкві.

Важливою подією було встановлення головного вівтаря з вітражем Святого Духа, подібного як в соборі Святого Петра у Римі,та образами Святого Йосипа, Святого Миколая (зліва) та Святого Климентія –(праворуч, якщо дивитися обличчям до вівтаря) –покровителя нашої Одесько-Симферопільської дієцезії.

 

З 2015 р. настоятелем призначений о. Олександр Рєпін TChr.

Отець Олександр з перших днів продовжив роботи по прикрашанню нашого  храму — поставлені нові вікна-вітражі в костелі, побудована грота Матері Божої. Будівництво гроти почалось в кінці березня 2015 р. Головним архітектором і будівничим став наш староста – Олексій Буров. Скульптуру Матері Божої привіз з Польщі отець Миколай Пілецький.

Урочисте освячення гроти Матері Божої відбулося 20 вересня 2015 року.На освяченні були присутні єпископ Броніслав Бернацький, Генеральний начальник ордену Христусовців, о. Рішард Гловацький, священики та прихожани деканату ,гості міста.

Особливість архітектурної композиції гроту — серце з рожевого граніту, закріплене праворуч. Ідея його створення належить Олексію Бурову, старості католицької громади (на фото праворуч) . «Під час молитви кожна людина може доторкнутися до «Серця Діви Марії»»

Продовжується ремонт приходського будинку,замінені вікна,відремонтована частина приміщень, в яких проводяться заняття, зустрічі прихожан та гостей міста. Встановлено в підвалі 2 котли для опалення костелу та приходського будинку. Зміцнений фундамент та підвальні приміщення. Відреставровано прекрасний актовий зал.

Працює школа по вивченню іноземних мов,школа малярства. Прикрашається територія навколо костелу-посаджені молоді дерева,троянди,виноград та ін.

Відремонтовано нові приміщення для житла сестер-монахинь.

3-го грудня 2017р.освячено жіночий монастир, де працюють сестри з ордену Бенедектинок Місіонерок, сестра Кароліна (на фото праворуч) і сестра Соломія (на фото зліва).

Господь Бог посилає нам цих сестер для оживлення та зміцнення нашого духовного життя.

Багато своєї праці сестри приділяють для головного – приготування Святої Літургії. Особливо любов’ю оточені діти, для їхнього духовного зросту сестри проводять катехези, дитячі фестивалі, оази, прикрашають храм.

В 2018 році отець Олександр організував перше в історії піше паломництво до санктуарію Матері Божої Ченстоховської м. Очакова,яке відбулося 22-25 серпня. Запрошуємо всіх бажаючих взяти участь в наступних паломництвах, які будуть проводитись щороку.

По суботах о отець Олександр проводить заняття в групі «Час прокидатись» для тих, хто хоче  більше дізнатися про католицьку віру, а також приготуватися до таїнств (cповідь, cвятого причастя, вінчання, хрещення).

Вікарні священики нашого проходу:

 о. Володимир Дзідух (1993-1994 р.)

 о. Річард Чайка (1994-1995 р.)

 о. Януш Сульжицький (1995-1996 р.)

 о. Януш Ліс (1998-1999 р.)

 о. Віктор Абельмазов (1999-2004 р.)

 о. Миколай Пілецький (2004-2006 р.)

 о. Віталій Гузь (2006-2009 р.)

 о. Петро  Бротонь (2009-2011р.), а в 2011р призначений настоятелем.

 о. Андрій Занадрук (2013-2014р.)     

 

Нові покликання до Священства.

За час існування парафії Святого Йосипа м.Миколаєва з 1792 року всі священики були приїжджі,і тільки в час відродження з 1991 року наша парафія дала Церкві двох молодих священиків- це о.Максим Мазно та о.Артем Петренко.

Вони є першими місцевими священиками за останні 220 років існування нашої парафії!

Першим священиком ,якого висвячували в цей чин є наш прихожанин Максим Мазно.

Рукоположення в священики Максима Мазно відбулося 14.06.2008 р. в кафедральному соборі Успіння Пресвятої Діви Марії (пол. Katedra Wniebowzięcia Najświętszej Maryi Panny) —головний римо-католицький кафедральний собор Одеси, Одесько-Симферопольської дієцезії.

Першу урочисту сл. Божу о.Максим відправив в своєму рідному приході Святого Йосипа м. Миколаєва 15 червня 2008 року.

Рукоположення в священики Артема Петренка відбулося 28 червня 2014 року в головному кафедральному соборі Успіння Пресвятої Діви Марії м. Одеса (на фото зліва).

о. Артем Петренко народився 7 листопада 1988 році. Закінчив Вищу Духовну Семінарію Святого Духа Камянець-Подільської дієцезії Римо-Католицької Церкви м. Городок в 2014 році. Висвячував в чин священника Максима Мазно і Артема Петренка наш Єпископ ординарій Одесько-Симферопольської дієцезії Броніслав Бернацький.

Do NOT follow this link or you will be banned from the site!