№ 3/2019 (234) Бюлетень парафії св. Йосифа в м. Миколаїв
20 січня 2019р.
Роздуми до Євангеліє
Сьогоднішнє Боже Слово ми чуємо з Євангеліє святого Йоана: 2:1-12:
«Третього ж дня весілля відбувалося в Кані Галилейській, і була там мати Ісусова. Отож запрошено на те весілля й Ісуса та його учнів. Коли ж не вистачило вина, мати Ісусова й каже до нього: «Вина в них нема.» Відрік їй Ісус: «Що мені, жінко, ‑ а й тобі? Таж не прийшла година моя!» Але мати його мовила до слуг: «Що лиш скаже вам, ‑ робіть.» Було ж там шестеро кам’яних посудин на воду, щоб очищуватися по-юдейському; кожна вміщала дві або три мірки. Сказав їм Ісус: «Наповніть посудини водою.» Вони й виповнили їх по вінця. А він їм далі каже: «Зачерпніть тепер та й несіть до старости весільного.» Тож понесли. Коли ж покуштував староста воду, що на вино обернулась, — а не знав же, звідки воно взялося: слуги лише знали, котрі води зачерпнули були, — то закликав староста молодого і до нього мовив: «Всяк чоловік добре вино спершу подає, а гірше, — як уп’ються. Ти ж приховав добре вино аж он по сю пору.» Ось такий чудес початок учинив Ісус у Кані Галилейській, і велич тим свою об’явив, — тож і учні його увірували в нього. По тому ж подався він у Капернаум, він сам і його мати й брати та учні його, і перебули там декілька днів.»
Кожному з нас чогось не вистачає: любові, доброго слова, зрозуміння, здоров’я, відповідальності, зосередженості. На початку треба зауважити це й назвати.
Далі ти мусиш довіритися Богу й віддати Йому свою «пусту посудину». Марія, коли зауважила, що на весіллі немає вина, розповіла про те, що побачила, Ісусові. Вона не знала, як Він владнає ситуацію, що склалася, але безкінечно довіряла Богу й знала, що Він Її почує. Важко довіряти комусь, кого не знаєш. А як ти кожного дня підтримуєш свої стосунки з Богом? Що призводить до того, що тобі важко довіритися Йому?
Варто вчитися надіятися на те, що ти отримаєш «вино» вчасно й повною мірою. Коли в щоденному житті ти входиш в діалог із Богом, тоді можеш зауважити, як Він перемінює його. Так, як воду в вино. Бог не може давати замало і завжди дає більше, ніж ми просимо. Які відчуття тобі товаришують, коли просиш про щось у Бога?
Порозмовляй з Ісусом про те, що було істотним для тебе під час цих роздумів. Довір Йому свої думки і почуття.
Радість родинного життя походить із гармонії, джерелом якої є Божа присутність. Папа Франциск під час проповіді з нагоди прощі родин до Риму.
Родина, яка молиться, зберігає віру й переживає радість. Про ці характеристики християнської родини говорив Папа Франциск у світлі біблійних читань, проповідуючи під час Святої Меси з нагоди прощі родин до гробу святого Петра в контексті Року віри.
Коментуючи євангельський уривок про молитву митаря та фарисея, Святіший Отець звернув увагу на «фальшивий» і «правильний» способи молитви. Фарисей є втіленням поведінки, «яка не виявляє вдячності Богові за Його добродійства та милосердя, але, радше, самозадоволення». Фарисей почувається праведним і хизується цим, судячи ближнього зі свого п’єдесталу. Митар, натомість, не є багатослівним, його «молитва є смиренною, проникненню усвідомленням негідності, нужди», ця людина справді визнає, що «потребує Божого прощення». «Молитва митаря, – сказав проповідник, – це молитва убогого, молитва, мила Богові, що, як каже перше читання, досягає небес,
«У світлі цього Божого слова, – сказав Папа, – хочу запитати вас, дорогі родини: чи ви іноді молитеся в сім’ї?» Він зауважив, що знає, що дехто це робить, але багато запитують, як це робити? Насамперед, це слід робити так, як митар, бути смиренним перед Богом. Але як це робити в сім’ї, коли здається, що молитва є особистою справою, а в сім’ї часто бракує придатної спокійної хвилини?
Оскільки всі родини «потребують Божої допомоги», Святіший Отець зауважив, що для молитви сім’ї потрібна, насамперед, простота. «Спільно проказати Отче наш навколо столу не є чимось надзвичайним», – сказав він, додаючи, що спільне проказування молитви на вервиці є також дуже гарною практикою та джерелом сили для сім’ї. Важливо також молитися одні за одних.
У світлі слів святого Павла, який наприкінці свого життя, роблячи підсумки, визнає: «Я зберіг віру», Папа присвятив кілька думок темі: родина зберігає віру. Як апостол зберіг віру? «Не у сейфі! Він не закопав її в землю, як отой дещо лінивий слуга. Святий Павло порівнює своє життя до боротьби та бігу. Він зберіг віру не тому, що обмежився її захистом, але тому що звіщав, поширював її», – наголосив проповідник, пригадуючи, що задля цього апостол подолав чимало труднощів.
Подібно є в родині, тому варто замислитися над тим, як зберігаємо віру. «Тримаємо її для себе, у своїй сім’ї, як приватне благо, як рахунок в банку, чи вміємо ділитися нею через свідчення, гостинність, відкритість на інших?» – запитав Святіший Отець. Він зазначив, що багато родин, особливо молодих, часто є «забіганими», заваленими працею. Але чи замислюємося над тим, що цей «біг» може бути також «бігом віри»? За словами Вселенського Архиєрея, християнські сім’ї є місіонерськими сім’ями, будучи у своєму щоденному житті «сіллю та закваскою віри».
Про третій аспект, тобто про те, що християнська сім’я є спільнотою, яка переживає радість, Папа говорив у світлі респонсорійного псалма цієї літургії, який є піснею хвали Господеві, «джерелу радості та миру». Що ж є причиною цієї радості? Факт того, що Господь близько, що він чує волання смиренних та визволяє їх від зла. У цьому контексті Святіший Отець поставив слухачам запитання, своєрідне «домашнє завдання», на яке кожен сам повинен дати відповідь: «Як йдуть справи з радістю у твоєму домі? Як є з радістю у твоїй родині!».
Папа зазначив, що «справжня радість», яку переживаємо в родині, «не є чимось поверховим», вона не походить із речей та обставин. «Справжня радість походить із внутрішньої гармонії між людьми, яку всі відчувають у серці, й яка дає нам відчути красу того, що означає бути разом, підтримувати одні одних на життєвій дорозі», – сказав він, додаючи, що в основі цього почуття радості є «присутність у родині Бога», Його милосердної любові, адже «лише Бог вміє творити гармонію серед відмінностей».
Наприкінці Богослужіння Вселенський Архиєрей проказав молитву за родини світу перед образом Пресвятої Родини з Назарету, а Євхаристійне богослужіння завершилося проказуванням молитви «Ангел Господній» та спеціальним Апостольським благословенням.
Текст із сторінки сайту Радіо Ватикану
ПРОГРАМУЙ СВОЄ ЖИТТЯ:
Слухай таку музику, яка успокоює твій дух.
Дивись на квіти, не дивись на терня.
Дивися на сонце частіше, ніж на електричну лямпадку
Дивися більше на дерева, ніж на будинки.
Милуйся більше днем, ніж ніччю.
Відкривай більше радість життя, ніж біль.
БЕЗ ЛЮБОВІ УСЕ НІЩО!!!
ОБОВ’ЯЗОК без любові робить людину ДРАТІВЛИВОЮ.
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ без любові робить людину ПАНІБРАТСЬКОЮ.
СПРАВЕДЛИВІСТЬ без любові робить людину ЖОРСТОКОЮ.
ПРАВДА без любові робить людину ДВОЛИКОЮ.
РОЗУМ без любові робить людину ЖИТРОЮ.
ПРИВІТНІСТЬ без любові робить людину ЛИЦЕМІРНОЮ.
КОМПЕТЕНТНІСТЬ без любові робить людину НЕПОСТУПЛИВОЮ.
ЧЕСТЬ без любові робить людину ПИХАТОЮ.
БАГАТСВО без любові робить людину ЖАДІБНОЮ.
ВІРА без любові робить людину ФАНАТИЧНОЮ.
Є тільки одна велика рушійна сила – ЛЮБОВ!
Історія для душі
Брама
Є відома картина: Ісус поночі в саду. У лівій руці він тримає світильник, що розганяє темряву, а правою стукає в міцні грубі двері.
Коли картину вперше виставили в галереї, один відвідувач звернув увагу художника на дивну особливість.
- У Вашій картині є похибка: двері – без клямки…
- Жодної похибки, — заперечив художник, – то двері до людського серця. Й відчиняються вони лише зсередини.
Далекий Схід. На летовище налетіла буря зі зливою. Пасажири квапилися перетнути поле летовища, аби потрапити на борт літака ДЦЗ, який чекав, готовий знятися в повітря.
Один промоклий до кісток місіонер доволі зручно вмостився коло ілюмінатора. Привітна стюардеса допомагала іншим пасажирам розміститися в салоні.
Наближалася хвилина відльоту, і ось один із членів екіпажу замкнув масивні двері літака.
І раптом крізь грубе скло ілюмінаторів угледіли мужчину, який щодуху біг до літака. Підбігши, пасажир, що спізнився, однією рукою тримав над собою плащ, а другою щосили гатив у двері літака, благаючи відчинити йому. Стюардеса на мигах силкувалася пояснити йому, що вже запізно. Та чоловік заходився ще дужче грюкати у двері. Стюардеса далі переконувала його облишити всі намагання. «Я не можу … Запізно… Мусимо вилітати», ‑ повторювала вона.
Проте ніщо не зупинило його: чоловік рішуче наполягав, домагався, аби його впустили. Кінець-кінцем стюардеса відімкнула двері й, простягнувши руку, допомогла безталанному пасажирові видертись на борт літака.
І враз оніміла від подиву: пасажир виявився пілотом.
Будь уважним! Не залишай за дверима капітана свого життя.
БРУНО ФЕРРЕРО 365 КОРОТКИХ ІСТОРІЙ ДЛЯ ДУШІ
Римсько-Католицька Церква
вул. Декабристів 32, 54001 Миколаїв а/я 333
Сайт: www.joseph.org.ua e-mail: arepin13@gmail.com
тел. +38(0512)47-06-36
настоятель о. Олександр Рєпін TChr
Редактори: Шаповалова Олена, Рускуліс Лілія, с. Соломія OSB
