1 травня (необов’язковий спомин) — св. Йосипа Робітника.
Свято праці, встановлене 1892 року як суто світське, безперечно, має глибокий християнський сенс, оскільки насамперед має глибоко людський сенс. А християнство не є чимось чужорідним, нав’язаним чи «доклеєним» до людського буття – воно є самим життям охрещених, серед яких завжди було більше людей праці. Отож 1 травня 1955 року, звертаючись до представників Католицького товариства італійських робітників, Папа Пій ХІІ проголосив це свято, віддаючи його під покровительство св.Йосипа. Відтоді Церква згадує голову Святої Родини двічі на рік: 19 березня – як Обручника Пресвятої Богородиці, й 1 травня – як людину праці.
Сенс праці – в тому, щоб нас освятити. Це не просто засіб для заробітку на існування. Бог створив людину з любові, а жити їй дав в Едемському саду, аби вона порала і доглядала сад Господній (пор. Бут 2,15). А спершу – людина була створена і поставлена працювати, бо праця є способом існування, чимось, що надає життю мету і напрямок, і дана вона була людині для радості. (Джерело: CREDO: https://credo.pro/2019/04/62579)
Отож беручи приклад з великого святого, ми зібрались на чолі з нашим настоятелем о. Олександром, у цей прекрасний перший день травня. Розпочали спільний день з ранкової Святої Меси, а після на подвірі нашого прекрасного Храму розпочали клопітку працю на клумбах. Вдячні Богу за прекрасну погоду та сили які подарував нам у цей день щоб попрацювати на Його Славу.
