У вечері Великого Четверга збираємося біля Господа Ісуса як Його учні на Останній Вечері. Розпочинаємо Пресвяту Месу, котра являється відблиском горниці, в якій Ісус зі своїми апостолами споживає вечерю на котрій установлює Жертву Нового Завіту між Богом та людьми.
Події Великого Четверга є для християн дуже важливі, бо вони розкривають перед нами тайни нашого спасіння. В цей День на Тайній Вечері Ісус встановлює Пресвяту безкровну Жертву свого Тіла і Крові, котра відновлюється в кожній Пресвятій Службі. Разом з цією великою Жертвою встановлює священство.
Христос зобов’язав нас до взаємної любові. Ісус залишив нам її прекрасний приклад: вмиваючи ноги своїм учням, Він наказав нам у житті керуватися таким же принципом любові — «Це моя заповідь, щоб ви любили один одного, як вас полюбив» (Йн 15, 12).
Остання Вечеря Господа Ісуса Христа та Його учнів була пов’язана з єврейським святом Пасхи. У першому читанні ми почуємо про перехід, який здійснив Бог, щоб визволити свій народ із неволі. Звернімо увагу на роль агнця у старозавітних обрядах, тому, що його кров, яка була символом спасіння, є заповіддю жертви Христа – Агнця Божого, який своєю Кров’ю визволив нас із неволі гріха і смерті.
В посланні до Коринтян св. Павло переказує нам віру, яку сам отримав. Це є віра Церкви, яка проголошує, що в кожному відправленні Євхаристії ми згадуємо і здійснюємо муку, смерть і Воскресіння Господа Ісуса Христа. Цей хліб, який ми споживаємо, є Тілом Ісуса, виданим за нас. В цій чаші є наше примирення з Богом, визволення від наших гріхів.
Постава Христа, який служить, омиваючи ноги своїм учням, постава сповнена любові, є умовою того, щоб плідно брати участь у Святій Євхаристії. До правдивої любові, такої, що не шукає свого, зобов’язує нас сьогодні Христос. Постава любові є найважливішою заповіддю для учнів Христа. Любов є очищенням і справжнім обмиттям від гріхів.
На закінчення переноситься Пресвята Євхаристія на місце схову – до Темниці. Ісус залишається присутнім серед нас, можемо товаришувати Йому в тихій адорації. Вівтар – як місце, на якому приноситься жертва, — залишається порожнім, оголеним, подібно як Ісус під час свого страждання. Вівтар залишиться відкритим аж до завтрашньої вечірньої Літургії.
