• Понедельник , 21 Сентябрь 2020

ХХ років відродженому приходу

news_194ДВАДЦАТЬ РОКІВ ВІДРОДЖЕННЯ

У 2011 році парафія св. Йосипа Обручника в Миколаєві відмітила два ювілеї: 115 років відкриття нового храму і 20-річчя повернення його християнській католицькій спільноті.

Наш храм — велична будівля в неготичному стилі, яка є прикрасою міста Миколаєва, був збудований замість старогодерев’яного, освятив Його Ексцеленція Антоній Церр, єпископ Тираспольський в 1896 році.

Одразу після закінчення громадянської війни нова радянська влада почала війну з релігією. Хрести, дзвони, церковна власність — усе реквізувалось, церкви зачинялись за будь-яким приводом, навіть вигаданим. Католицька парафія протрималася до сумнозвісних 30-х. У 1934 р. було заарештовано пароха о. Зиско за стандартним тоді звинуваченням у шпигунстві, а в 1936 р. храм було остаточно закрито. Будівлі храму і плебанія було віддано краєзнавчому музею.

Гітлерівські загарбники влаштували там скотобійню.

По війні у плебанії була відновлена експозиція краєзнавчого музею (там розташований він і досі), а будівлю храма було переобладнано для клуба «Трудових резервів». Богу слава, що це не торкнулося зовнішнього виду, будівля з величними шпилями башт храму продовжувала прикрашати місто.

За роки радянської влади чимало людей відійшли від Бога, одні просто втратили віру, інші злякалися репресій і не стали передавати Слово Боже. Але були і такі, що зберегли в серцях спогади про відвідини Церкви,чудом пронесли молитву крізь нелегке життя.

Ті,що витримали поневіряння, зберегли віру, а коли це стало можливо, почали відносно відкрито збиратись по квартирах..

На початку 90-х років була створена ініціативна група, яка почала справу повернення храму. У 1989 р. зусиллями першого старости О.В.Шидловського та інших прихожан вдалося офіційно зареєструвати католицьку спільноту, а в 1991 р. — повернути будівлю храма.

Стан був жахливий, вся внутрішність була знищена, центральна зала була розділена залізобетонним перекриттям на два поверхи. Над гробом священика було влаштовано туалет. Прихожани самовіддано почали відновлювати святиню. У 1991 році Його Ексцеленція Ян Ольшанський, єпископ Каменецько-Подільський, оновлює освячення храму у такому стані, у якому його було повернуто.

З Божою поміччю відбудовували знівечений Божий Храм.

Пригадує пані Вікторія Моцик: “Ми всі працювали заради слави Божої, відновлюючи храм. Я і вся моя родина: дочка і син, зять і невістка, онука Віка.

Самовіддано працювали не лише прихожани Марія Федоренко, Валя Мовчан, Янина Ганішевська, Олена Шаповалова з матусею, Зося Свиреденко, Марія Поцелуєнко з онукою, Казимир Томашен и багато інших, що їхні імена не пам’ятаю, але і отець Кароль Твардовський (перший настоятель храму). Одного разу до храму підійшов православний священик отець Володимир і попросив знайти отця Кароля. Виходить о. Кароль в брудному робочому одягу, лице і руки, все у пороху. О. Володимир подає руку, о. Кароль подає свою, і раптом о. Володимир цілує запорошену руку о. Кароля, той поцілував у відповідь. Вони обнялися. Отець Володимир тоді приніс ладан, що його було тоді важко віднайти. Я була приємно вражена: о. Володимир у чистому одягу не посоромився запорошеного о. Кароля. Ось яку шану віддав той православний священик нашому католицькому. Ми всі єдині у Христі.”

Пригадує пані Цезарина Васютинська: “Як св. Франциск почув голос Господа: піди і відбудуй Мою Церкву”, так і в наших душах горіло бажання відродити наш Храм. Працювали всі, хто як міг. Чергували вночі у храмі, допомогали у будівництві, виносили сміття, готували та годували нашого першого священика отця Кароля і сестру Веславу. Разом зі мною працювали мій зять, дочка і онук Антон.

А з якою радістю я пекла рулети з маком для отця і сестри, котрі їм дуже сподобались. Чергувала я у храмі з Теофілєю Лисецькою, мені було трохи лячно, бо побоювалась щурів, а Теофіля нічого не боялась. Багато хто чергував: Марія Федоренко, Вікторія Моцик, Янина Ганішевська, Марія Поцелуєнко і інші. Треба було підтримувати вогонь у грубі, щоби скоріше підсихали штукатурка та білення.

Кожний додавав свою частку праці та молитов у відродження храму.”

Відродження триває. Завдяки Божому Провідінню замість невідомо куди зниклого органу з німецького міста Бохум нам подарували старий, але цілком придатний орган, більше першого. На баштах знову є дзвони, придбані два бічні вівтарі. У планах є придбати ще новий центральний вівтар. Молимось за повне повернення нашої нерухомості та відповідно за нове придатне приміщення для краєзнавчого музею.

18 грудня в нашому храмі ми дякували Господу за двадцяту річницю відродження нашого храму. Урочисту Службу Божу, очолив Його Ексцеленція Броніслав Бернацький, єпископ Одесько-Сімферопольський. Йому співслужили наші парафіяльні священики-христусовці оо. Петро Бротонь і Славомир Хмелецький, Генеральний вікарій ордену христусовців о. Кшиштоф Гжеляк, Генеральний вікарій дієцезії о. Франтишек Ковач, а також римо-католицькі священики Одесько-Сімферопольської дієцезії оо. Хенрик Яворський, Владислав Пєтшик, Даріуш Бала, Станіслав Фірут, Казимеж Вуйцяк і місцевий греко-католицький священик о. Тарас (Павлюс). Серед численних гостей були священик УАПЦ о. Іван (Лещик), начальник відділу обладміністрації зі справ релігії Ко­ста­шенко О.М. і протестанські пастори Рудницький Е.Б. і Тишевський І.С.

Були зачитані привітання, найціннішим з котрих є привітання від Його Святості Папи Бенедикта XVI, де він використав велику цитату з проповіді Блаженого Івана Павла ІІ:

Ватикан, 1 грудня 2011 р.

Шановний отче,

Його Святість Бенедикт XVI молитовно приєднується до вірних римо-католицької парафії св. Йосипа в Миколаєві, котра святкує 20-річчя першої Св. Меси по поверненню храма.

«Парафія, котра, за визначенням Ватиканського собору, “як осередок” дієцезії, є середовищем, де християнин повинен чути, приймати та втілювати поклик Бога до нього. І в цьому є підтриманий вірою і життям у вірі цілої парафіяльної спільноти. Життя у вірі, що бере початок в активно залученій у парафію сім’ї, розквітає від Хрещення до зустрічі з Христом у смерті завдяки тісній співпраці між сім’єю та парафією, що має за мету формацію свідомого і дозрілого християнина» (14 січня 1979). Ці слова блаженного Івана Павла II визначають перспективу життя парафій як нових, так і тих, що тішаться великим досвідом.

Святий Отець Бенедикт XVI висловлює надію, що річниця, яку переживає спільнота, спричиниться до відновлення духовного життя в ро­динах і укріплення віри всіх парафіян. Його Святість у молитві доручає Богу священика і вірних парафії. Всім уділяє Апостольське благословіння.

З повагою,

Архиєпископ Анджело Беччу.”

Його ексцеленція під час Літургії слова прочитав, як завжди, дуже повчальну і змістовну проповідь. Він висловив радість з витривалості у вірі наших старших вірних, завдяки героїчній боротьбі і наполегливій праці котрих храм був повернутий і став придатним для богослужінь. Він навчав підтримувати той дух витривалості у вірі, передавати його своїм нащадкам. Його ексцеленція звернув увагу, що церковне приміщення з кожним його приїздом стає краще, і висловив надію на продовження цієї гарної традиції.

Важливою подією Св. Меси постало урочисте призначення 4 нових лекторів, Павла Бардовського, Євгена Грабовського, Владислава Томашена і Дмитра Шевченко. Єпископ провів урочистий обряд, призначаючи кожного окремо, поздоровив їх і висловив їм свої побажання.

Коли настала черга Євхаритійної Літургії, честь очолити урочисте приношення дарів була надана нашим улюбленим і шановним старшим вірянам, які приймали участь у відновленні храму с самого початку.

По завершенню Св. Меси вірні довго не розходились, ділились враженнями, розглядали світлини на стендах про історію і сьогодення нашої парафії. Ветеранам цікаво було пригадати (а “молодим” парафіянам — вперше побачити), якими молодими, бадьорими і завзятими були прихожани наприкінці 80-х — початку 90-х років, чиїми руками з “двоповерхового” приміщення клубу Трудових резервів повставала, як птах Фенікс з попелу, головна літургійна зала.

За це велика подяка причетним до створення стендів, хто збирав світлини, хто робив рами, хто писав і друкував спогади і пояснення, хто збирав усе це до купи, не шкодуючи власних зусиль і часу.

Особлива подяка нашому хору, що прикрасив своїм співом наше свято.

І. СТРЕЛКОВСЬКИЙ, ФОС, Л.ТЕРЕЩЕНКО, ФОС

* Всіх бажаючих подивитися на здимки, запрошуємо до фотогалереї, що знаходиться на нашому сайті.

Related Posts

Do NOT follow this link or you will be banned from the site!