Сьогодні Слово Боже з Євангелія від св. Матея: Мт. 4, 1-11
Тоді Дух повів Ісуса в пустиню, щоб диявол спокушав його.
Він постив сорок день і сорок ночей і нарешті зголоднів. Тоді підійшов до нього спокусник і сказав: “Коли ти Син Божий, звели, щоб це каміння та й стало хлібом.” А той. відповів: “Написано: Чоловік житиме не самим хлібом, а кожним словом, що виходить з уст Божих.” Тоді диявол бере його у святе місто, ставить на наріжник храму і каже: “Коли ти Син Божий, кинься додолу, написано бо: Він ангелам своїм волітиме про тебе, і вони візьмуть тебе на руки, щоб ти своєю ногою часом не спотикнувсь об камінь.” 
А Ісус сказав до нього: “Написано також: Не будеш спокушати Господа, Бога твого.” Знову бере його диявол на височенну гору й показує йому всі царства світу і їхню славу, кажучи: “Оце все дам тобі, як упадеш ниць і мені поклонишся.” Тоді Ісус сказав до нього: “Геть, сатано! Написано бо: Господу, Богу твоєму, поклонишся і йому єдиному будеш служити.” Лишив тоді його диявол. І ось ангели приступили й почали йому слугувати.
Ісус сорок днів протистояв на пустині спокусам завдяки тому, що Він поборов їх на самоті, не піддався їм і під час своєї місії. На пустині Ісус переконується в людській слабкості й готовності до спокус, з якими пізніше боротиметься щодня.
Перша полягала на зміні каміння в хліб. Нечистий дух спокушував Ісуса, щоб Він перед усім сконцентрувався на щоденних людських потребах, з якими зустрічається кожний ‑ мати роботу, їжу, домівку… Однак Ісус чітко відповідає, що Його головною місією є не турбота про матеріальний добробут свій і своїх близьких, а проголошення Божого Слова.
А чи для тебе праця, кар’єра, гроші та інші матеріальні речі не становлять головної цінності? Чи ти маєш довіру до Бога й запитуєш Його, що Він очікує від тебе?
У часах Ісуса люди чекали на політичного Месію. Того, хто звільнить Ізраїль від римської окупації. Спокуса зіскочити з Єрусалимської святині відповідає людським очікуванням показати великій кількості людей те, що сьогодні зветься словом «шоу». Ісус не хоче бути зіркою. Він прагне вести людей до Бога, тому й народився в скромній родині й не втручався в політику. Подумай, чи ти не піддаєшся швидким оцінкам інших людей, приймаючи власні важливі рішення?
Нечистий дух обіцяє Ісусові великі багатства та владу, якщо Ісус поклониться йому. Диявол спокушує Христа, щоб Він будував Боже Царство за його умовами, коли ціль виправдовує засоби. Однак Господь не погоджується на це. Гроші й влада не є злом самі по собі, але Боже Царство Ісус хоче будувати по-Божому. Чи не доводилося тобі вдаватися до сумнівних методів для осягнення шляхетної цілі?
Господи Ісусе, дай нам сили до боротьби зі спокусами, з якими Ти змагався на пустині й під час Твоєї місії.
*****
Молитва, піст, милостиня
Основними обов’язками кожного християнина є: милостиня, молитва, піст.
Що таке добрі діла? Добрі діла — учинки людини, за які Бог винагороджує, оскільки вони відповідають Божій волі, є добровільні і сповнені з огляду на Бога. Якщо хтось вкорочує собі життя, щоб спокутувати за гріхи, — це, з певністю можна сказати, не є добре діло, бо воно не відповідає Божій волі. Якщо арештантові як кару не дадуть їсти, то його піст не є добрим ділом, бо це не добровільний учинок. Якщо хтось дає милостиню лиш задля похвали, той також не сповнює доброго діла, бо не робить його з огляду на Бога. У Святому Письмі сказано: “…чоловік дивиться на лице, Господь же дивиться на серце” (1 Сам. 16, 7).
Кожне добре діло є тим цінніше перед Богом, чим менше ми шукаємо в ньому власної користи чи нагороди і чим воно трудніше було нам до виконання. “Коли справляєш обід або вечерю, не клич твоїх друзів, ні твоїх братів, ані твоїх родичів, ані сусідів багатих, щоб часом і вони також тебе не запросили й не було тобі відплати; але як справляєш бенкет, заклич убогих, калік, кривих, сліпих. І ти будеш щасливий, тому що вони не мають, чим тобі відплатити, — тобі бо віддасться в день воскресіння праведних” (Лк. 14, 12- 14). Тому велика була жертва Авраама і жертва убогої вдовиці, бо принесли вони її у цілковитому смиренні. “Чим більша любов, тим досконаліше діло” (св. Йоан від Хреста).
Молитва, піст, милостиня — це добрі діла, які Бог доручає нам насамперед. Архангел Гавриїл сказав до Товії: “Молитва з постом — річ добра, однак милостиня зі справедливістю — ліпші” (Тов. 12, 8). У Нагірній проповіді Христос сам доручив народам ті три речі (див. Мт. 5).
Молитва — це один із способів віддання Богу чести, до них належить прийняття святих таїнств, участь у Божественній літургії і слухання проповіді.
Піст — це не тільки утримання від усяких страв, а також поборення змислових гріхів, загнуздання своєї цікавости, уникання пустослів’я і гучних забав тощо.
Милостиня — це будь-яка послуга, якою служимо нашому ближньому.
Усе це найголовніші діла милосердя щодо душі і тіла. Молитва долає гордість, піст поборює тіло, а милостиня відриває від прив’язання до дочасних речей — це ті три ланцюги, що приковують нас до землі. Тому молитва, піст і милостиня найкоротшою дорогою ведуть до досконалости. Не кожен, а радше мало хто, покликаний до такої великої святости, але кожен з нас може і найбільш нейтральну річ змінити на добре діло, якщо лиш робить його з наміром віддати честь Богу. Добрий намір освячує кожне діло. “Чим є наріжний камінь для будови, тим добрий намір для діла” (св. Григорій Великий). Пам’ятаймо, що без добрих діл нема спасіння. “Сокира вже при корінні дерев: кожне дерево, що не приносить доброго плоду, зрубають і в вогонь кинуть” (Мт. З, 10). “Не кожний, хто промовляє до мене: Господи, Господи! — ввійде в Царство Небесне, лише той, хто чинить волю Отця мого, що на небі” (Мт. 7, 21). Мало сказати, що я не крав, не розбивав, не пив, — це не заслуга, бо цього не можна робити взагалі, але що ти зробив для неба? “Хочеш прийти до Бога, та вважай, щоб не прийти до Нього з порожніми руками” (св. Григорій Великий). “Такого наймита, що не краде, не робить шкоди — але при цьому взагалі нічого не робить, господар тримати не буде” (св. Йоан Золотоустий). “На суді багато піде до пекла не через те, що чинили зле, а через те, що не мають добрих діл” (св. Єронім). Пам’ятаймо, що без добрих діл немає спасіння.
Притча «Ярмарок диявола»
Одного разу диявол влаштував ярмарок, щоб продати свою зброю та найвишуканіші інструменти для спокушання людей. Упродовж багатьох днів його підлеглі встановлювали павільйони та освітлення, стелили доріжки й килими, влаштовуючи якнайспокусливішу демонстрацію сучасних диявольських винаходів. Було організовано виставку, що стосувалася всіх категорій гріха, особливо семи головних: розкішну марноту, щоб посилювала гординю, скупість, непоміркованість, гнів, розпусту, заздрість, лінивство. Окрім експонатів, приготували стоси каталогів, відео і т.д. Звичайно ж, були спокусливі дияволиці. Ціни зі спеціальною знижкою було добре видно, як на будь-яких важливих торгах. У великому гарному павільйоні було таємниче місце. Там лежав маленький позолочений ключ на оксамитовій подушечці. Це була єдина річ, що мала замість звичного цінника картку з написом: «Не продається». Один із відвідувачів, показуючи золоту кредитку, хотів неодмінно довідатися, від чого цей ключ, і кричав, що готовий заплатити за нього будь-яку ціну. Наполягав так, що покликали директора. Довелося довго чекати, аж прийшов диявол, якому передував запах сірки. Із фальшивою ввічливістю сказав вельми зацікавленому чоловікові, що ключ цей надзвичайний, а радше, безцінний. Дияволу він був дуже потрібен. Бо за його допомогою міг зайти у кожну людську душу світську, священику, чернечу, а також у душу єпископа та кардинала. Незалежно від ступеня віри, святости, віку, цей чарівний ключ завжди діє. Чоловік був такий наполегливий, що врешті-решт диявол, попри свою хитрість, розкрив таємницю, сказав тихо: 
«Цей ключ – розчарування!» Розчарована людина мучить і ненавидить не лише себе, а й інших, бо зранена. Розчарування є протилежністю вірі. «Коли Бог за нас, хто проти нас?» (Рм. 8,31).
