• Среда , 25 Ноябрь 2020

Якір. Бюлетень парафії св. Йосифа в м. Миколаїв. 11 жовтня 2020 року. №30/2020 (297)

Сьогодні Слово Боже з Євангелія від св. Матея: Мт 22, 114

Ісус, озвавшися, знову заговорив до них у притчах: “Царство Небесне схоже на царя, що справив своєму синові весілля. Він послав своїх слуг кликати запрошених на весілля, але вони не хотіли прийти.

(c) The Bowes Museum; Supplied by The Public Catalogue Foundation

Тоді він знову послав інших слуг, кажучи: Мовте запрошеним: Ось я обід мій зготував: зарізано волів та підгодовану худобу все готове, ідіть на весілля. Та ті тим знехтували й пішли собі, хто на власне поле, хто до свого крамарства; інші ж, схопивши слуг, познущалися з них і повбивали. Розгнівався цар і вислав військо, яке вигубило тих убивців, а їхнє місто спалило. Тоді він мовив своїм слугам: Обід – готовий, але запрошені були негідні. Підіть, отже, на роздоріжжя і, кого лише здибаєте, кличте на весілля. Вийшли ці слуги на дороги й зібрали всіх, кого тільки спіткали – злих і добрих, так що весільна світлиця була гостей повна. Як же ввійшов той цар, щоб подивитися на гостей, побачив там чоловіка, що не був убраний у весільну одіж:, і сказав до нього: Як то ти ввійшов сюди, друже, не маючи весільної одежі? А той мовчав. Тоді цар промовив до слуг: Зв’яжіте йому ноги й руки та й киньте геть у темряву кромішню! Там буде плач і скрегіт зубів. Багато бо покликаних, але вибраних мало.”

 

 

 

 

Пригадай собі самий щасливий день у своєму житті. Спробуй повернутися до радості тих хвилин та пригадати те бажання, коли тобі хотілося ділитися цією радістю з усім світом.

Триєдиний Бог має повноту щастя і Йому для щастя не потрібна любов створіння. Прославлення та любов людини не здатні примножити Його славу. Навпаки ж, Божою славою людина стає щасливою, а Бог хоче ділитися своїм щастям та радістю з усім створінням.

Господь запрошує кожну людину до участі в своєму Божому житті. Він робить це різними способами: через красу природи та мистецтва, через зворушення серця добротою й милосердям. Бог промовляє до нас мовою любові. Любові щоденної, з якою ми зустрічаємося в відносинах з нашими близькими, а також любові героїчної, яка проявляється в свідоцтві віри Його святих.

Радість і щастя, коли ми ділимося ними з іншими, мають властивість примножуватися. Але їх можно прийняти тільки як дар, в повноті свободи. Бог запрошує тебе до цього, але не змушує. Слухаючи Євангеліє, подумай, ким ти є в притчі: егоїстом, котрий прив’язаний до благ цього світу? Лякливим слугою, котрий з примусу й страху служить своєму господарю? А може другом нареченого, котрий радіє щастю свого приятеля?

Господи Боже, дякую Тобі, що запрошуєш мене до участі в Твоєму Божому житті!

 

Історія Літанії до Пресвятого Серця Ісуса

Серце Ісуса, Царю та устремління всіх сердець

 

 Папуга втекла із клітки в житловому будинку. Вона вилетіла з відкритого вікна між багатоповерхівками і присіла на гілці дерева. Хоча було тепло, її власник повинен поспішити, бо папузі загрожувала небезпека. Йдеться не про голодних, безпритульних котів чи про те, щоб хтось міг би її вкрасти. У цей момент горобці, які найбільше загрожують її, злітаються до цієї дивної, барвистої істоти. Вони будуть переслідувати її, поки вона не втече — стадо дрібних птахів раптом зробить на подвір’ї переслідування. На жаль, не лише їм це не подобається, коли хтось виділяється.

Ця ситуація є значною мірою притчею про наш час. На вустах людей, на телевізійних програмах, на веб-сайтах в Інтернеті, словом, скрізь — сьогодні можна багато почути про єдність, рівність, братерство. Політики з гордістю приймають ім’я демократів, тобто людей, обраних народом. На перше місце ставлять людину, толерантність до всіх поглядів і цінностей, а якщо ви хочете когось знищити — назначіть його клеймом фанатика. Сьогодні майже загальновизнано, що релігія — це приватна справа, що не важливо, у що віриш, що людина набагато важливіша за Бога і вона може впоратися без Нього. Замість віри в Церкву — ми маємо віру в людство. Замість віри в спасіння — віра в прогрес. Навіть хрест у громадському місці багатьох дратує, ніби це суперечить розуму і демократії. Неважко забути, що тоді, у цей страшний день Страстей Христових, Понтій Пилат провів голосування, і народ обрав акламацією звільнення Варавви. Христос програв вибори, відкинутий зграєю сірих істот, які не могли бачити далі, ніж кінчик власного носа, кричачи те, що підказували первосвященики.

Тоді лідери Вибраного народу вигукнули, що у них немає царя, окрім Кесаря; це, очевидно, не було правдою. Бог бо завжди є Царем Ізраїлю, Царем всієї землі. Він Пастир свого народу, і без Його закону, без Його захисту та сили люди розійшлися б у всіх напрямках. Ізраїль часто відкидав Господа, Бога Саваофа. Проте, замість свободи приходило рабство ще гірше. «Вони покинули Мене, джерело води живої, аби викопати собі копанки, копанки діряві, що води не держать»»(Єр 2, 13) — так скаржиться Бог через уста Єремії на дурість і сліпоту людей. Весь Старий Завіт — це один великий запис боротьби за владу над людьми. Добрий і люблячий Бог бореться за допомогою правди і любові, а диявол використовує хитрість і брехню, схожу на ту, яку він вилив у людські серця в раю: «Ви будете як боги!» Однак історія показує, що коли люди бунтуються проти справедливого царювання Бога, вони потрапляють у жахливу тиранію гріха, в неволю інших людей і, нарешті, демона.

Однак Бог не погоджується з таким станом речей. Він не ображається, бо Його не турбує гідність Його, як ображеного Творця, жахлива образа Його божественної Величності. Він знає, що відібрання належного Йому місця у світі закінчується катастрофою. Бо якщо Бог не на першому місці, то ніщо не стоїть на своєму місці, жодна з багатьох людських справ, як сімейних, так і державних. Звідси Христос приходить на землю, щоб знову підняти прапор Божого Царства і розпочати нову і остаточну боротьбу за владу над людськими душами. Він першим має право на неї за народженням – від віків, у вічній незбагненній Трійці, Отець родить Його як свого єдиного Сина. По-друге, Він має право на нас, бо провів кривавий бій на дереві хреста за серце кожної людини, відкриваючи махінації злого духа, його брехню та руйнівну силу гріха. Відтепер кожен, хто хоче, може служити Божій справі — Царству миру та справедливості, прощення та справжньої єдності. Єдності святої Церкви, її спасенній вірі та таїнств.

Тому Серце Ісуса — єдиний шлях до того, до чого прагнуть усі — до миру, справедливості, процвітання, чесності, як у житті сім’ї, так і держави. Але недостатньо хотіти цих речей або говорити про них, навіть дуже, через засоби масової інформації. Боже Царство має будуватися на правді. Це Божий закон, вчення Христа. Це не може бути одним із варіантів. Ми просимо цього в акті доручення людського роду Божественному Серцю: «Господи, будь Царем для всіх нас, не тільки для вірних, які ніколи не віддалялися від Тебе, а й для марнотратних синів, які від Тебе відійшли». Тоді священик згадує: » Царюй над тими, яких ввели в оману помилкові погляди чи роз’єднала ворожнеча; приведи їх до пристані правди та єдності віри, щоб якнайшвидше стала одна вівчарня й один Пастир».

Сьогодні попросімо про ревність Божого Царства в нас, щоб ми хотіли підпорядкувати Христу Цареві не лише себе, але й наші сім’ї, парафії, свою Батьківщину. Тільки тоді в нас пануватимуть не пожадливість чи мода, а божественна любов і вічна справедливість, в якій кожен може знайти своє справжнє місце.

 

*****

Один старець казав:

«Коли заходиш в магазин пахощів, то, сам того не бажаючи, виходиш, а одіж твоя пахне, навіть якщо не купиш нічого».

Так відбувається і коли ходиш на Літургію. Може, ти і не зміг зробити нічого духовного, але навіть одне те, що ти пішов, що постояв там, як пень, — це вже щось.

Так що скажи собі:

«Піду такий який є, — колода необтесана. Адже Бог і необтесані колоди вміє відполірувати». А якщо не підеш тому, що, мовляв, «я не можу — не зосереджуюсь», тоді все піде гірше і гірше, і ти вже ніколи не виправишся…

Митрополит Афанасій (Ніколау)

 

Related Posts

Do NOT follow this link or you will be banned from the site!