Сьогодні Слово Боже з Євангелія від св. Луки: Лк 3, 10-18
Люди питали його: “Що ж нам робити?” Він відповів їм: “Хто має дві одежі, нехай дасть тому, що не має. А хто має харч, нехай так само зробить.” Прийшли також митарі христитись і йому мовили: “Учителю, що маємо робити?” А він сказав їм: “Нічого більше понад те, що вам призначено, не робіть.” Вояки теж його питали: “А ми що маємо робити?” Він відповів їм: “Нікому кривди не чиніть, фальшиво не доносьте і вдовольняйтесь вашою платнею.” А із-за того, що люди вижидали (Месії), кожен сам у собі розмірковував про Йоана, чи не він часом Христос. 
Йоан, звертаючись до всіх, озвався: “Я вас хрищу водою, але йде сильніший від мене, якому я негідний розв’язати ремінь від взуття. Той буде вас христити Духом Святим і вогнем. Його лопата в руці в нього, щоб вичистити тік свій і зібрати пшеницю в свою клуню, а полову спалити вогнем невгасимим.” Навчаючи ж багато й іншого, він звіщав народові Добру Новину.
Є моменти, коли нам буває важко прийняти рішення. Іноді ми не знаємо, який вихід з тієї чи тієї ситуації, в яку ми потрапили. Може, ми тоді відчули допомогу інших людей, яким ми довірилися… Спробуй пригадати собі ситуації, в яких тобі довелося вести духовну боротьбу. Звідки тоді прийшла допомога?
Люди, які питали про пораду й допомогу в Йоана Хрестителя, хотіли змінити своє життя, стати кращими. Хоча кожен із них знаходився в іншій життєвій ситуації, Йоан допомагав їм знайти щось те, що вело їх до добра. Подумай, що можеш змінити ти, щоб й у твоєму житті стало більше добра?
Сьогоднішня неділя є неділею Радості (лат. Gaudete). Слухаючи фрагмент Євангелія, подивися на людей, які чекають хрещення. Попроси Святого Духа, щоб надія і радість, які плинують із навчання Йоана, вділилися теж і тобі.
Порозмовляй із Богом про те, що є в твоєму серці. Попроси Його, щоб Він товаришував з тобою й піклувався про тебе протягом дня.
*****
Кожне таїнство дає нам Божу благодать. Щоб прийняти благодать в повноті, потрібно добре приготуватися до таїнства. Розпочинаємо роздумувати над таїнством Сповіді, з яким так часто зустрічаємося.
Книжка Костянтина Морозова OFMCap «Як добре сповідатися» (продовження)
З яким налаштуванням серця треба підходити до сповіді?
Приступаючи до сповіді, ми повинні уникати крайнощів.
Не лише закон
Якщо у нашому серці є фальшивий образ Бога, наприклад, Бога поліцейського, який все бачить, бо знаходиться високо в небі і має добрий зір, який тільки й чекає, поки ми помилились, щоб нас «штрафувати», то і підходити до сповіді будемо відповідно. « Є параграф, заповідь! Прогрішився! Винний! Пустіть мене, добрий дядечку! Не бийте! Я більше так не буду!»
Колись Чіпка ( головний герой твору «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» Панаса Мирного та Івана Білика) саме так розумів Бога, тому що бабуся постійно лякала його тим, що «Бозя», зображений на іконі, все бачить — всі збитки, які робив малюк. Тоді Нечипір видряпався на стіл і виколов «Бозі» очі. Таким чином він насміявся з карикатури Бога. 
Ми повинні вирости з таких фальшивих уявлень і зустрітися з істинним Богом — Богом Великої Любові, а не Богом Великого Закону.
Бог, якщо і дає нам моральний закон, то лише для того, щоб визначити напрямок нашого духовного зростання, вінцем якого є щасливе вічне життя з Богом. Тому сповідь — це не лише зустріч із Законом і Законодавцем. Це передусім — зустріч з Богом любові і милосердя.
Не будьмо зухвалими
Християнське вчення особливо підкреслює першість Божого діяння. Це Бог першим нас полюбив, це Бог перший простягає руку, щоб нас врятувати, він є тим, хто витягає нас з багнюки гріха і дає нам святість. Але разом з тим християнською істиною є і те, що Бог не хоче врятувати нас без нас самих, без нашої співпраці з ним, а тим більше — всупереч нашій волі.
Господь першим робить до нас крок, шукаючи нас, як загублених овець, через сумління, через обставини нашого життя, через інших людей, даючи нам благодать навернення. 
Але він чекає відгуку — нашої відповіді на простягну до нас Божу руку спасіння. Тим, наприклад, хто почав грішно жити сексуальним життям, Бог хоче дати благодать чистого серця, але нічого не може вдіяти без їхнього рішення змінити гріховну ситуацію. Може лише мати біль в серці і постійно тримати свою руку, але не хоче примушувати нас вхопитися за неї — бо де є примус, там немає любові.
І тому, якщо в твоєму серці немає рішення змінити щось у своєму житті після сповіді, то краще не підходити до цього таїнства: тобі воно нічим не допоможе — як прийшов з гріхами, так з ними і відійдеш. 
Бог готовий пробачити тобі все, але запитай себе: « Чи готовий я прийняти це пробачення?» Запитай себе, чи насправді хочеш бути здоровим? Бог — не пральна машина, в яку можна кинути наш гріховний бруд, щоб продовжувати вести таке саме життя, тільки вже в чистому одязі. Пам’ятай — доброта Бога ненавидить твій гріх з великої любові до тебе. Ти, за допомогою Бога, мусиш також зненавидіти свій гріх, одночасно приймаючи і люблячи себе як грішника, вчитель який має бути помилуваний Богом.
«Бігти назустріч Отцю»
Таїнство Покаяння – це, передусім, зустріч з любов’ю і милосердям Отця. Приступаючи до сповіді, ми спочатку повинні усвідомити любов Бога до нас. Наш гріх – це заперечення цієї любові. Доказів її Бог дає нам дуже багато, але ми, засліплені гріхом, їх не помічаємо. Наше серце – тверде, егоїстичне, немилосердне, переповнене думками лише про себе, про власне задоволення. І до такого серця стукає Бог. Стукає, щоб ми хоч трохи відкрили свої серця, і благодать Божа змогла їх наповнити, пом’ягшити і зробити серцями, сповненими Божою любов’ю. Сповідь і є саме таким жестом дозволу Божому діянню.
У таїнстві Примирення Бог першим кидається нам на шию, обіймаючи і пригортаючи нас до Свого Серця навіть тоді, коли ми ще не встигли попросити пробачен6ня. Милосердний Отець перший простягає до нас руки, щоб ми могли бігти назустріч Його обіймам.
І не так важливо, що і якими словами ти скажеш про свій жаль за гріхи – Бог передусім слухає мову твого серця. Набагато важливіше не мовчати серцем, приступаючи до сповіді. Перш ніж звернутися до священика, звернись до Милосердного Небесного Отця, подивись у вірі на Його любов і Його очима, сповненими любові, подивись на самого себе. Тоді від сповіді відійдеш з радістю… (далі буде)
Історія для душі
Людина побачила змію, яка гинула у вогні, і вирішила витягнути її з полум’я. Коли вона зробила це, змія вкусила її, завдавши нестерпного болю. Чоловік відкинув змію, і вона знову впала у вогонь. Чоловік схопив металевий прут, витягнув змію з полум’я і врятував їй життя. Хтось із тих, хто спостерігав, сказав людині:
«Ця змія вкусила тебе, чому ти, як і раніше, намагаєшся врятувати її?»
Людина відповіла:
«Натура рептилій — кусати, але це не повинно змінювати моєї натури — допомагати».
Не змінюйте своєї сутності тільки тому, що хтось поранив вас. Не втрачайте свого доброго серця!
