Якір. Бюлетень парафії св. Йосифа в м. Миколаїв. 13 грудня 2020 року. №39/2020 (306)

Сьогодні Слово Боже з Євангелія від св. Марка: Йн 1, 6 – 8. 19 -28

Був чоловік, посланий Богом, ім’я йому — Йоан. Прийшов він свідком — свідчити світло, щоб усі з-за нього увірували. Не був він світло — був лише, щоб свідчити світло. Ось Йоанове свідчення, коли то юдеї були до нього послали з Єрусалиму єреїв та левітів, спитати його: «Хто ти?» А він зізнався, не заперечив; зізнався: «Я — не Христос.» То вони спитали його: «Що ж — Ілля ти?» — «Ні», мовив він. «Пророк ти?» — «Ні», відказав він. Тоді вони йому: «То хто ж ти такий — щоб відповісти тим, які нас вислали, що сам про себе кажеш?» Промовив: «Я — голос вопіющого в пустині: Вирівняйте путь Господню, — як ото пророк Ісая сказав.» Були ж посланці з фарисеїв. Отож спитали його, мовивши до нього: «Чого ж бо христиш, коли єси ні Христос, ані Ілля, ані пророк?» Йоан же їм у відповідь: «Водою я хрищу. Той же стоїть серед вас, якого ви не знаєте; він наступить після мене, а я йому не гідний розв’язати й ремінця сандалі.» Сталося те у Витанії, по той бік Йордану, де Йоан христив.

Бог висилає людину, Йоана, для того, щоб він свідчив про світло. Господь кличе його на ім’я, в якому відображена найбільша сутність Бога: «Бог є ласкавий». Він дав Йоанові свою благодать та любов до світла. Хреститель був звичайною людиною, але одночасно й тим, кого Бог обрав та дуже полюбив. Тому він міг свідчити людям про світло. Також і тебе Бог вибирає, щоб ти слухав Благу Звістку та міг переказувати її далі іншим людям. Де у своєму житті ти чуєш Його голос?

Йоан Хреститель, коли його запитували книжники та фарисеї, ким він себе вважає, звернув їхню увагу не на себе, лише на свою місію та завдання, яке було фундаментом усієї його діяльності. Він закликав людей навертатися й рівняти стежки свого життя та був повністю зосереджений на своїй місії. До чого закликає тебе сьогодні Бог? Чи ти уважно слухаєш Його слова та заклик?

Люди, яких прислали євреї з Єрусалиму, не шукали відповіді на питання, які турбували особисто їх. Вони лише бажали почути готову відповідь, яку б могли переказати тим, хто їх послав. Не зважаючи на почуте від Йоана свідоцтво, вони не були в стані зрозуміти його. Коли ти останній раз запитував Ісуса про те, що є важливим для тебе? Чи уважно слухав Його відповідь?

Подякуй Богу за правду про твоє життя, яку власне сьогодні вдалося тобі відкрити та зрозуміти, а також за те добро, яке було й є в твоєму житті.

Історія Літанії до Серця Ісуса

Серце Ісуса, ублагання за гріхи наші

Ці слова зачерпнуті з Першого Послання святого Йоана Євангеліста: «Він – умилостивлення за наші гріхи, і не тільки за наші, а й за гріхи всього світу» (l Йн 2, 2). Це означає, що Ісус взяв на себе усі наші гріхи і покутував за них, щоб нам вислужити прощення. Перша людина згрішила і занурила людство в безодню неправедності без можливості самостійно вийти з неї. Зробити це мав хтось невинний, а на землі були одні грішники.

Жодне створіння не могло гідно винагородити Божій величі. Видавалося, що гріх не можна було виправити. Господь однак не хотів назавжди втратити своє створіння, тому знайшов спосіб, щоб винагородження рівнялось образі. Вирішив, що Син Божий стане людиною, прийме на себе людське тіло і душу і в такій постаті страждатиме, щоб отримати прощення за людські провини. Ясним блиском засіяли три Божі прикмети: справедливість, мудрість і доброта. Слово стало тілом. Божий Син оселився серед людей і приніс цілковите помилування. Такого винагородження Господь Бог не відкинув, бо було здійснене улюбленим Його Сином і мало безкінечну цінність. 

В Ісусі Христі була віддана Господу Богу слава, на яку мав право, а яку люди та збунтовані ангели відкинули. Одна краплина Христової Крові, одна сльоза, а навіть один подих звернений до Предвічного Отця могли б змити гріхи світу, але наш Спаситель захотів пожертвувати Богу Отцю винагороду більшу, ніж було потрібно, винагороду превелику.

З першої хвилини свого земного існування Ісус жертвується Божій справедливості, погоджується на життя в бідності та численні впокорення, погоджується на життя, яке мало закінчитись в безодні страждання і зневазі на Голгофі. Це велика любов до людей спонукала Ісуса так вчинити. Любов Господнього Серця, яка постійно триває і ніколи не закінчиться. Однією з причин, чому Ісус залишився в Пресвятих Дарах є власне Його бажання клопотати за нами перед Отцем. Хоче завжди бути посередником між грішним світом та Божою справедливістю, щоб випрошувати Боже милосердя для світу.

Ці роздуми мають нам ще раз пригадати, яким великим злом є гріх і яка велика ціна людської душі, для спасіння якої Син Божий так важко страждав. Ми повинні мати духа покаяння та не забувати про наші гріхи, отримавши прощення в таїнстві Покаяння. Постійно перепрошуймо Господа Бога, особливо під час вечірніх молитов та на початку кожної Святої Меси.

ПРИТЧА Батько і син

Якось батько однієї родини, як і щодень, прийшов з роботи. Із серйозним виглядом лиця він сів за свій робочий стіл і взявся за якісь паперові справи.

Маленький синочок, побачивши, що його татусь сидить сам-один у кімнаті, каже мамі:

– Я піду до татка, йому напевно самому сумно.

– Дай татові спокій! Хіба не бачиш, скільки в нього роботи?

Та син все одно увійшов у батькову кімнату, тихо прочинивши двері. Став тихенько обабіч і якийсь час спостерігав, як тато зосереджено щось занотовував у своїх паперах.

– А що в тій папці? – спитав стиха.

– Тобі цього не зрозуміти.

– Я спробую!

– Ну, раз так… Тут інформація про дуже важливі збори, порядок денний, списки людей… Словом, все, що я роблю протягом дня.

Синочок сумно заглянув таткові у вічі і спитав:

– Тату, а ти записав туди мене?

Коли ж хто про своїх і особливо про домашніх не піклується, той відрікся від віри і гірший за невірного.

(Перше послання до Тимофія св. ап. Павла 5,8)