Сьогодні Слово Боже з Євангелія від св. Йоана: Йн 3, 14 – 21
Тож так, як Мойсей змія підняв у пустині, — так треба Синові Чоловічому бути піднесеним, щоб кожен, хто вірує у нього, жив життям вічним. Бог бо так полюбив світ, що Сина свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в нього, не загинув, а жив життям вічним. 
Бо не послав Бог у світ Сина світ засудити, лише ним — світ спасти. Хто вірує в нього, не буде засуджений, хто ж не вірує, — той уже засуджений, бо не увірував в ім’я Єдинородного Сина Божого. А той суд такий: світло прийшло у світ, люди ж більше злюбили темряву, ніж світло, — лихі бо були їхні діла. Бо кожен, хто чинить зло, ненавидить світло, тож і не йде до світла, щоб не виявились діла його. А хто правду чинить — іде до світла, щоб виявилися діла його, сподіяні бо вони в Бозі.»
На хресті знаходиться наше Спасіння. Подивися на Ісуса, який висить на ньому, придивися до Його великої любові. Намагайся усвідомити, яку жертву приніс Він задля цієї любові. Стань перед хрестом зі своїм багажем життя, з усім терпінням і турботами. Ким для тебе є Ісус, розп’ятий на хресті? Підходь ближче і стань в присутності цієї Тайни.
Гріх полюбляє видавати себе за задоволення. Добро ж чинити набагато складніше. Але добро має дуже важливу рису: воно впроваджує світло та мир в наше життя. Істотно щось змінює в нас. Ісус говорить виразно: прив’язаність гріха виникає з виконування грішних діл. Господь Ісус приходить як світло. Подивись, яким могутнім світлом Він є і дозволь, щоб Його блиск освітив тебе.
Якщо гріх засліплює розум, важко побачити добро в іншій людині. Важко зрозуміти, якою великою цінністю є інша особа, а життя людини — великим даром. Ісус дає нам ліки від зла та гріха. Виконувати вимоги правди — це слідувати за Ісусом та слухати Його голос. Цей голос — світло, цей хрест — це вимоги правди. Тому наше життя мусить бути віддане в руки Ісуса. Тільки Він його вдосконалить, змінить на краще.
В хвилині тиші подивися на хрест. Порозмовляй з Ісусом, котрий віддав за тебе своє життя.
Отче наш
Андрей Шептицький
Львів 1998
Відповідаючи на прохання: «навчи нас молитися», Ісус Христос подає, 
очевидно, більше, ніж саму формулу молитви, більше, ніж слова, подає спосіб, яким найліпше молитися, і — що важливо — спосіб, яким можна навчитися молитись, дає свою школу. Приймаючи цю науку Ісуса Христа, ми повинні не лише уживати цих слів на молитві і відмовляти «Отче наш», що є добре, похвальне, потрібне, конечне, але не достатнє. Ми повинні крім того шукати в «Отченаші» науки молитви і школи молитви, які Христос дає Апостолам і нам. Іншими словами: хто хоче навчитися молитись, хто хоче дістати з неба той дар молитви, хто хоче, щоби й на ньому здійснилося слово пророка: «Вилию на Давидів дім і на горожан Єрусалиму духа ласки й молитви» (Зах. 12, 10), — нехай в «Отче наші» шукає тої науки і тої ласки. Слова, передані Христом, є наче брамою до неба, до того неба, яким тут на цьому світі є вже «дух ласки й молитви», до того неба, до якого прямою дорогою веде молитва. Нехай входить у цю школу, нехай у цій школі перебуває і нехай буде пересвідчений, що в цій школі знайде те, чого бажає; навчиться молитви, одержить молитву, наповниться молитвою його душа, піднесеться до стану молитви, а разом з тим духом молитви наповниться його душа пребагатими, пречудовими, превеликими небесними ласками, які всі разом можна об’єднати цим неземним, повним чару словом: «Софія» — мудрість.
Пробуймо разом увійти у той «Отче наш», у цю Господню молитву і бодай якийсь час у ній перебувати. Пробуймо увійти хоч на хвилину у той храм, бо «Отче наш» — це Божий храм, пробуймо почути запах того райського кадила, що зноситься перед Божий престіл, пробуймо разом дихати тим чистим, ясним, гірським, животворним і цілющим повітрям, яким цей храм переповнений. Попробуймо бодай на хвилину звести очі на цей далекий, далекий пречудовий виднокруг, звернути очі на цей вид, на ті видіння, що в тому храмі перед душею відкриваються;
пробуймо видіти і скуштувати, як добрий є Бог: ніде цього тою мірою не зазнаємо, як у тому храмі; пробуймо прийняти це святе Причастя молитви, увійти в цю спільність молитви, відчути, як нам добре і привітно у тому Божому храмі, який є й нашою хатою, як широко жити у цьому широкому пречудовому святому світі, яким є цей Божий храм.
«Отче наш» не був би школою молитви, якби не вводив душі в цей стан, який для кожної молитви є суттєвим, і без якого молитва не була би молитвою.
І не лише мусить вводити душу в цей стан, але й у саму душу цей стан класти, в душі його підтримувати й робити щораз тривалішим. Наголошую, що цей стан — багатогранний і лише частково може бути людською мовою переданий. Який же він? Він відповідає кожному слову та кожному проханню «Отченашу».
(Далі буде)
НЕДІЛЯ – день святий
Один священик тим, хто не ходив в неділю до церкви, розповів таку історію:
— Зустрів багатого чоловіка на шляху жебрак. Бідняк розповів йому про свої нещастя. Той зглянувся над ним і від семи монет, які у нього були, дав дві. Після того, як жебрак розповів і про інші свої біди, отримав ще дві монети. Підійшовши до джерела, вони вирішили перекусити. Багач поділився із супутником своєю їжею і, почувши таку історію з його життя, віддав ще дві монети. Так,він був милосердний! А той, що шість монет отримав, замість вдячності, раптово вихопив з-під одягу ніж, зажадав сьому монету. Чорна невдячність! Чого ж він гідний? — Закінчив свою розповідь священик.
— Смерті! — Закричали його слухачі.
— І ви заслуговуєте такого суворого покарання, — сказав він їм. — Ви і є той самий невдячний жебрак.
Бог дав вам шість днів і тільки один відділив для Себе. А ви і цей день викрали у Нього.
Римсько-Католицька Церква,
вул. Декабристів 32, 54001 Миколаїв а/я 333.
Сайт: www.joseph.org.ua
e-mail: arepin13@gmail.com
тел. +38(0512)47-06-36, +38(063) 84-09-865
настоятель о. Олександр Рєпін TChr
Редактори: Рускуліс Лілія, Шаповалова Олена, с.Фаустина OSB
