• Четверг , 9 Июль 2020

Якір. Бюлетень парафії св. Йосифа в м. Миколаїв. 14 червня 2020 року. №24/2020 (291)

Сьогодні Слово Боже з Євангелія від св. Йоана: Мт 9, 36-10, 8

Ісус , бачивши юрми народу, милосердився над ними, бо вони були стомлені й прибиті, немов ті вівці, що не мають пастуха. Тоді він каже своїм учням: “Жнива великі, та робітників мало. Просіть, отже, Господаря жнив, щоб вислав робітників на свої жнива.” Прикликавши своїх дванадцять учнів, Ісус дав їм владу над нечистими духами, щоб їх виганяли і лікували всяку хворобу й усяку неміч. Ось імена дванадцятьох апостолів: перший Симон, прозваний Петром, і Андрій, брат його; Яків, син Заведея, та Йоан, брат його; Филип та Вартоломей; Тома й Матей, митар; Яків, син Алфея, і Тадей; Симон Кананій та Юда Іскаріотський, що й зрадив його. Оцих дванадцять Ісус вислав і наказав їм: “У дорогу до поган не пускайтесь і в самарійські міста не заходьте. А йдіть радше до загиблих овець дому Ізраїля. Ідіть, проповідуйте, кажучи, що Царство Небесне – близько. Оздоровлюйте недужих, воскрешайте мертвих, очищуйте прокажених, бісів виганяйте. Даром прийняли, даром давайте.

Ісус зауважує, що деякі люди, як вівці без пастуха. Немає того, хто скерує їх дорогою віри. Напевно, з подібною ситуацією в житті зустрівся кожен. Може, тобі навіть хотілося допомогти вийти з такої ситуації. Які почуття переповнювали тебе тоді?

Ісус не бажає все робити сам, але Він запрошує нас до співпраці. Закликає апостолів, щоб вони шукали «загублених» і допомагали їм віднайти дорогу до внутрішнього дому, до Бога Любові. Однак Господь не залишає їх самих, Він спілкується з учнями через події, людей, голос сумління. Чи ти прислухаєшся уважно до слів Господа у твоєму серці?

Покликання, яке Ісус дає апостолам, не обмежується до вділення дару та сили виганяти злих духів або лікування хворих. Господь дає учням також багато інших дарів. Як ти відчуваєш, до чого Він кличе власне тебе та яких дарів уділяє? Чи прагнеш відповісти на заклик Бога, як це зробили апостоли? Які відчуття й думки супроводжують тебе, коли чуєш Його заклик?

Попроси Ісуса про вміння щодня слухати Його заклик до проголошування Небесного Царства.

 

Історія Літанії до Пресвятого Серця Ісуса

 

Серце Ісуса, безмежної величі

 Нам не доведеться йти до королівського двору, щоб зрозуміти, що таке величність. Схід сонця, панорама високих гір чи сила моря — перед такими речами людина відчуває себе маленькою. Навіть звичайні дерева в лісі величні, з їх мільйонним листям, гілками, що звисають високо над людськими головами. На нічному небі світяться зірки. Кожен, хто коли-небудь пролітав літаком, безперечно пам’ятаєте перший момент з пташиного польоту, коли можна побачити простори землі та малість людей. Бо щось величним для нас, є більше за нас, але не тільки. Бо величність походить не тільки від величі, але й від краси. Краса природи, навіть квіти в домашніх садах або хмари, що піднімаються над нашим містом, доступні кожному; це вчить нас ще однієї величі, невидимої. Бо все творіння проголошує славу Божу! Сліпоту до Божої величності, промені якої пронизують нас красою та пишністю світу, святий. Павло в Посланні до римлян навіть називає дурістю. Люди, які через красу світу не пізнали Бога, глухі до труб Божої слави, якими лунає кожен схід сонця. Вони не розуміють про Кого співає все творіння.

                    Цікаво, що Бог, щоб відновити наш зір, обрав шлях на перший погляд, не дуже величний. Адже Господь Ісус не був велетнем — Він не трусив основами землі, не викликав страшних штормів, не літав, Його не носили ангели. Він говорив з нами як звичайна людина, і Його чудеса дуже смиренні. Справжня велич завжди покірна — лише великі люди можуть бути покірними. Св. Ігнатій описує у своїх Духовних вправах, як Бог і диявол призивають людей під два знамена. Сатана описується як сидячий на троні диму і вогню, на високому місці. Ісус Христос, наш добрий Господь і Спаситель, на рівнині між своїми людьми, простий, смиренний, але і прекрасний. Людина повинна вибрати одне із знамен. Зло рекомендується людині як сильне і вражаюче, але його сила насправді схожа на дим, і його поява викликає огиду. У Книзі Одкровення написано, що Господь Ісус ударом своїх вуст знищить твори демонів — стільки знадобиться, щоб розвіяти ілюзії, що диявол править на землі. Не можна прикидатися величністю — тільки той може, хто її має, хто справжній і прекрасний. Це Господь Ісус.

                   У Пресвятому Таїнстві Його Божественна Величність закрита, щоб ми могли звільна пізнавати, що любов є найкрасивішою, а смирення — найбільш захоплюючим. Ми мусимо цього навчитися самі і подавати приклад своїм близьким, подружжю та дітям. Господь Ісус хоче, щоб ми бачили Його величність у всій природі, у кожній добрій справі, здійсненій для Нього, нарешті — в Пресвятому Таїнстві, де прихована Його нескінченна Величність. Господи Ісусе, дозволь мені завжди любити те, що є чудовим і прекрасним.Наш Спаситель є нескінченно величний, бо Він є Божим Сином. “Навіть якщо б Мудрість всіх людей та ангелів об`єдналася б — говорить св. Гертруда — не була б спроможною сформулювати єдиного слова, котре могло б віддати значення нескінченої величі Ісуса.

Велич це свого роду досконалість, авторитет, який підсвідомо підказує пошану щодо себе. Цю гідність надають володарям, царям, та римським папам. Вона також належить Христу, котрий будучи Богом, є також найвищим монархом, який будь-коли являвся світові.

Ісус є повен величчі, так у своєму житті як і у смерті. Був повен величчі, коли зробив перше чудо в Кані Галілейській, і усіх увів у мовчазне захоплення. Коли вигнав торгуючих з храму, і ніхто не спромігся супротивитись Йому. Коли наказував демонам, щоб негайно залишили свої жертви, і натовп тривожно повторював: “Що це за слово, яке з владою і силою наказує нечистим духам, і вони виходять?” Ісус був зодягнений у велич, коли на горі проголошував свої блаженства для всіх поколінь та всіх віків; також тоді, коли промовляв страшні слова: “Горе вам”, скеровані до лицемірних фарисеїв.

Яке ж Ісус мусив робити враження, коли без тіні страху віддалявся від тих, які тримали в руках камінці й хотіли вбити Його, чи тоді коли однім звичайним словом викликав з гробу Лазаря, або коли повернув до життя юнака з Наїн та доньку Яїра.

Увів у страх апостолів на озері, коли морю та бурі велів мовчати. Яким невимовним щастям наповнив серця своїх учнів, коли на горі Табор показав їм сіяння неземної слави! Ще виразніше Ісусова велич проявляє себе підчас Його Страстей. Стоячи перед людським судом, Ісус проголошує себе всевишнім, Божественним суддею, та спричиняє гнів всіх своїх ворогів. А яким же величним було Його мовчання перед Пилатом та Іродом! Також на Голгофі явилась велич Ісуса, коли просив Отця про прощення гріхів своїм катам, а також коли обіцяв доброму розбійнику, що того самого дня буде з Ним в раю.

Скільки величі було в Його смерті! Чуда, що її супроводжували свідчили про Його Божественність. Величний спокій цієї смерті спричинився до навернення сотника.

Найбільшим сіянням Божественної величі Христос без сумніву засяяв підчас свого воскресіння. Звершилось це без свідків. Натомість Христа, який на Оливній горі возноситься на небеса (пор. Діян 1, 2-12) бачило кількасот присутніх там свідків.

Велич Христа об`явиться знову наприкінці світу, коли Він прийде, щоб судити живих і мертвих, одним принесе вічне спасіння, іншим вічне покарання.

Після чудесного полову риб св. Петро, осіяний величчям Христа, сказав: ”Відійди від мене, бо я грішний чоловік, Господи! І ми свідомі доброти Божественного Серця, повторюємо за іншим учнем: ”Я піду слідом за Тобою, куди тільки Ти підеш” Господи піду вершити Твою волю кожного дня і кожної години.

 

Білий аркуш та чорна точка.

Якось вчитель покликав своїх учнів і показав їм чистий аркуш паперу.

— Що ви тут бачите? – спитав він їх.

— Точку, — відповів один учень.

Інші учні погодились і підтримали його, бо також бачили на білому аркуші точку.

— Придивіться уважніше, — сказав учитель.

— Тут чорна точка, — доповнив відповідь другий учень.

— Ні! – заперечив третій учень, — тут маленька чорна точка. Вірно?

Всі інші учні закивали у знак згоди. Всі в очікуванні дивились на учителя.

— З одного боку, жаль, що всі мої учні побачили тільки маленьку чорну точку і ніхто не помітив чистого білого аркуша…

Господь нам дає велий білий папір, на якому ми пишемо історію нашого життя. Не зосереджуймося на чорних точках нашого життя, а вдивляймося у велику Божу любов до нас.

 

Римсько-Католицька Церква,  вул. Декабристів 32, 54001 Миколаїв а/я 333.

Сайт: www.joseph.org.ua   e-mail: arepin13@gmail.com   тел. +38(0512)47-06-36, +38(063) 84-09-865

настоятель о. Олександр Рєпін TChr

Редактори: Рускуліс Лілія, Шаповалова Олена, с.Фаустина OSB


 

Related Posts

Do NOT follow this link or you will be banned from the site!