Якір. Бюлетень парафії св. Йосифа в м. Миколаїв. 14 лютого 2021 року. №7/2021 (315)

Сьогодні Слово Боже з Євангелія від св. Марка: Мк 1, 40 – 45

І приходить до нього прокажений, благає його та, припавши на коліна, каже йому: Якщо хочеш, то можеш мене очистити. І, змилосердившись, Ісус простягнув свою руку, доторкнувсь його і сказав до нього: Хочу, будь чистий! І вмить проказа зійшла з нього, і став він чистий. І, звернувшись до нього суворо, негайно відпустив його й мовив йому: Гляди ж, нікому не кажи нічого, а йди та покажися священикові, ще й принеси за твоє очищення, що повелів був Мойсей, їм на свідоцтво. Та тільки но той вийшов, а вже й заходився велемовити та ширити усюди про те чутку, — тож: Ісус не міг одверто ввійти в місто, а перебував осторонь у місцях усамітнення. І приходили до нього звідусюди.

Проголошення Євангелія є, перед усім, Божою справою. Гоподь знає, кому і в якій ситуації потрібне наше свідоцтво про віру. Тому Ісус висилає зціленого чоловіка до конкретної людини, до священика. Запитай і ти Ісуса, до кого сьогодні Він хоче послати тебе, щоб ти міг засвідчити про Нього.

Але зцілений не послухався Ісуса. Він почав розповідати про те, що з ним сталося людям, яких зустрічав на своїй дорозі. Іноді легше проголошувати Добру Новину про Боже Царство великій кількості людей або євангелізувати в Інтернеті, ніж звернутися до однієї конкретної людини.

Послухай уривок Євангелія ще раз і подумай про людину, до якої сьогодні хоче послати тебе Господь. Уяви, що ця людина сидить поруч тебе. Не хвилюйся про те, що ти скажеш їй. Краще подумай, чого вона потребує власне зараз.

Попроси Ісуса, щоб Він благословив тебе і людей, яких ти зустрінеш, а також вашу зустріч. З Його благословенням можеш йти далі. Йди туди, куди сьогодні Господь посилає тебе.

Історія Літанії до Серця Ісуса

Серце Ісуса, спасіння тих, хто на Тебе уповає

Як приємний цей заклик для нашого серця! Це відкриває перед нами чудові горизонти вічного щастя. Хто довірив Христу, той не соромиться навіки і спасеться. Спасіння наших душ — це те, що нас найбільше цікавить. Це єдине необхідне благо, яке нам потрібно. Чи ми досягнемо його? Звичайно, якщо ми довіримось Спасителю.

Надія — одна з трьох основних чеснот, без яких християнин не може бути спасенним. Надія дуже важлива для нас, бідних грішників, які проходять паломництвом важкі шляхи дочасності. Вона — зоря, яка дає нам мужність і веде нас до далекої небесної Вітчизни. Яким важким було б наше життя, якби ми не мали надії, що коли-небудь отримаємо нагороду від Бога на небі! Якби ми не були впевнені, що могли б заслужити цю нагороду через чесне життя та добрі вчинки. Якби ми ходячи по землі, не могли довірливими очима дивитись у небо.

Коли подумаємо про Бога, перше почуття, яке нам нав’язується, — це те, що Бог — це велич, сила, всемогутність. Порівняно з Богом ми дуже малі. Бог — це все, а ми — ніщо. Звідси спонтанно виникає тривога. Однак Бог хоче, щоб ми любили Його перш за все, щоб любов переважала над страхом. Ось чому Він сказав нам покладати надію на Нього.

У Старозавітному Писанні ми часто стикаємося з прекрасними твердженнями про надію та довіру. «Лише Він [Бог] — моя скеля, моє спасіння, мій притулок: я надалі не похитнуся. […] Лише в Бозі спочивай, моя душе, адже на Нього моя надія» (Пс 62, 3, 6), — каже псалмист. У Новому Завіті св. Павло у своєму Посланні до римлян пише: «Надія ж не засоромлює, адже Божа любов розлита в наших серцях через даного нам Святого Духа.» (Рим 5, 5). А в Посланні до Тимотея він пояснює: «… ми і працюємо й зазнаємо утисків, поклавши надію на живого Бога» (1Тим 4, 10). Наша надія ґрунтується на міцному фундаменті, на обітниці Бога, який є вірний своєму слову. Бог всесильний і сповнений любові, тому Він хоче і може легко виконати те, що обіцяє.

Кожен з нас може сказати: Ісус — це все моє. Він помер за мене і дав мені все так, ніби я один на світі. Ісус не тільки думав про мене на хресті, але тепер на небі він думає про мене і дбає про моє благо. Хоча є мільярди душ, Пресвяте Серце може охопити всіх. Тому я не атом, загублений в океані цього світу. У мене є Спаситель, який любить мене і особисто мене знає, який супроводжує мене всюди любов’ю і постійно доглядає за мною.

Що ще більше міг би зробити наш дорогий Спаситель, щоб спонукати нас повірити в Його любов, довіряти Йому? Чи може Його Серце бути нечутливим до голосу нашого серця, яке просить допомоги, потрібної до спасіння?

Нехай в нас буде безмежна довіра та непохитна надія в любляче Серце Спасителя. «Я не маю страху», — каже один із шанувальників Божого Серця, навіть якщо я зіткнувся б із важкими випробуваннями. Все це знає і передбачає це Серце, яке любить мене більше, ніж найкращі мої батьки. Він знає слабкість моїх плечей. Я впевнений, що Він не обтяжить мене таким важким хрестом, який я не міг би перенести. Він завжди допоможе мені своєю благодаттю подолати всі труднощі.

Дорогий мій Спасителю, я цілком присвячуюсь Твоєму Божественному Серцю. Зроби все, що хочеш зі мною.

ПРО ВЕЛИКЕ Й МАЛЕ В ЖИТТІ

Якось професор філософії на своїй черговій лекції взяв п’ятилітрову скляну банку й наповнив її каменями, кожний з яких був не менше трьох сантиметрів у діаметрі. Після чого запитав студентів, чи повна банка?  Всі відповіли: «так, повна». 

Тоді він відкрив банку горошку й висипав її вміст у більшу банку. Горошок зайняв вільне місце між каменями. Ще раз професор запитав студентів, чи повна банка?  Всі відповіли: «так». Тоді він взяв коробку з піском, і висипав її в банку. Природно, пісок зайняв повністю існуюче вільне місце.  У черговий раз професор запитав студентів, чи повна банка? Відповіли: «так, і цього разу однозначно, вона повна». Тоді з-під стола він дістав склянку із водою й вилив її в банку до останньої краплі, розмочуючи пісок. Студенти засміялися.

«А зараз я хочу, щоб ви зрозуміли, що банка — це ваше життя. Камені — це найважливіші речі вашого життя: родина, здоров’я, друзі, діти — все те, що необхідно, щоб ваше життя залишалося повним навіть у випадку, якщо все інше втратиться. Горошок — це речі, які особисто для вас стали важливими: робота, дім, автомобіль. Пісок — це все інше, дрібниці.  Якщо спочатку наповнити банку піском, не залишиться місця, де могли б розміститися горошок і камені. І також у вашому житті, якщо витрачати увесь час і всю енергію на дрібниці, не залишається місця для найважливіших речей. Займайтеся тим, що вам приносить щастя: грайте з вашими дітьми, приділяйте час дружинам, зустрічайтеся із друзями. Завжди буде ще час, щоб попрацювати, зайнятися прибиранням будинку, полагодити й помити автомобіль. Займайтеся, насамперед, каменями, тобто найважливішими речами в житті; визначите ваші пріоритети: інше — це тільки пісок» — наголосив професор. Тоді одна студентка запитала професора, яке значення має вода? Професор посміхнувся. » Я радий, що ви запитали мене про це. Я це зробив для того, щоб довести вам, що, яким би не було ваше життя зайняте, завжди в ньому знайдеться трохи місця для дозвілля.