Якір. Бюлетень парафії св. Йосифа в м. Миколаїв 16.02.2020 № 7/2020 (274)

Сьогодні Слово Боже з Євангелія від св. Матея: Мт. 5, 17-37

Ісус сказав своїм учням: «Не думайте, що я прийшов усунути закон чи пророків: я прийшов їх не усунути, а доповнити. Істинно бо кажу вам: Доки перейде небо й земля, ні одна йота, ні одна риска з закону не перейде, поки все не здійсниться. Хто, отже, порушить одну з оцих найменших заповідей і навчить інших так робити, той буде найменшим у Небеснім Царстві. А хто виконає їх і навчить, той буде великим у Небеснім Царстві. Кажу бо вам, що коли ви своєю праведністю не перевищите книжників та фарисеїв, не ввійдете в Царство Небесне. Ви чули, що було сказано давнім: Не вбивай; і коли хтось уб’є, той підпаде судові. А я кажу вам, що кожний, хто гнівається на брата свого, підпаде судові. Хто ж скаже братові: Нікчема! — той підпаде Верховному Судові. А хто скаже: Дурень! – той підпаде під вогонь пекельний. Коли, отже, приносиш на жертовник дар твій і там згадаєш, що твій брат має щось на тебе, зостав там перед жертовником твій дар; піди, помирись перше з твоїм братом і тоді прийдеш і принесеш дар твій. Мирися з твоїм противником швидко, коли ти ще з ним у дорозі, щоб противник часом не віддав тебе судді, а суддя возному, щоб тебе не вкинули в темницю. Істинно кажу тобі: Не вийдеш звідти, доки не заплатиш останнього шага. Ви чули, що було сказано: Не чини перелюбу. А я кажу вам, що кожний, хто дивиться на жінку з пожаданням, той вже вчинив перелюб з нею в своїм серці. І коли твоє праве око тебе спокушає, вирви його й кинь геть від себе: ліпше тобі, щоб один твій член загинув, аніж щоб усе твоє тіло вкинуто в пекло. І коли твоя правиця тебе спокушає, відітни її і кинь геть від себе: ліпше тобі, щоб один твій член загинув, аніж щоб усе твоє тіло пішло в пекло.

Сказано теж: Хто відпускає свою жінку, хай дасть їй лист розвідний. А я кажу вам: Хто відпускає свою жінку, — хіба у випадку розпусти, — той робить з неї перелюбку; і хто взяв би розведену, чинить перелюб. Ви чули теж, що було сказано давнім: Не клянись неправдиво, і виконаєш твої клятви Господеві. А я кажу вам не клястися зовсім: ні небом, бо це престол Бога; ні землею, бо це підніжок стіп його; ні Єрусалимом, бо це місто великого царя. Та й головою твоєю теж не клянися, бо не можеш ані одного волоска зробити білим або чорним. Хай буде ваше слово: Так, так; Ні, ні, – а що більше цього, те від лихого.»

Життя минає швидко – день за днем. Може, просинаючись уранці, ти зауважуєш, що минув ще один тиждень без жодної рефлексії над власним життям… У сьогоднішньому фрагменті Євангелія Ісус говорить, як треба жити. Його вимагання досить високі. Послухай уважно Його настанови.

Часто ми думаємо, що добре життя не є важким. Я ж нікого не вбив, не завдав нікому кривди, отже є доброю людиною. Однак чи я задоволений якістю власного життя?

Ісус ставить високі вимагання. Справа не тільки в тому, щоб бути доброю людиною. Ісус говорить про щось більше. Його планка високо піднесена. Які почуття пробуджуються в тобі, коли чуєш Його настанови?

Чи взагалі можливе життя відповідно до таких високих вимог? Ісус довів нам, що можливе. Він став людиною й продемонстрував нам, що можна жити більше, ніж тільки добре, що можна жити для інших, а не зосереджуватися лише на собі. Послухай Його настанови ще раз.

Порозмовляй з Ісусом про те, як живеш. Якщо ти хочеш відповісти на Його заклик і ще більше жити Його радами й настановами, скажи Йому про це та попроси Його, щоб Він допоміг тобі в цьому.

*****

Продовжуємо роздуми над книгою «Нагірна проповідь: шлях до повноти життя» Яна Анджея Клочовського

БЛАЖЕННІ ГОЛОДНІ ТА СРАГЛІ СПРАВЕДЛИВОСТИ,

БО ВОНИ НАСИТЯТЬСЯ (Мт. 5, 6)

Чим є справедливість? Справедливість – це дотримання правопорядку, який гарантує певний мінімальний суспільний лад. Справедливість має також етичне значення: віддати кожному те, що йому слушно належить. У людей усіх епох завжди зароджується дещо утопічне прагнення такого перетворення світу, щоб він був справедливий.

            Найглибший зміст, суть справедливости міститься у релігійному значенні цього терміну і означає життя, згідно з Божою волею. Для нас – наслідувачів Ісуса Христа – Він є сама Справедливість; тим найвищим зразком для кожної справедливости. Адже сам промовляв до нас – Його учнів, що маємо іти по Його слідах, а отже – жити так, як Він. У цьому трактуванні для християн закон є Особою, Особою Ісуса Христа.

            Отож, можна … сказати, що це блаженство можна інтерпретувати по-іншому: блаженні голодні та спраглі Справедливого. Він став для нас справедливістю, тобто нормою поведінки. В Новому Завіті спарведливість означає не лише прийняти Ісуса як основної норми, зразка. Вона означає також виправдання, тому що між людськими прагненнями і можливістю зробити добро є прогалина – прогалину, яку ми відчуваємо тоді, коли нам не вдається реалізувати задумане або вдається на половину. Апостол Павло наголошує, що немає «моєїсправедливости», яка б походила з Закону. Єь лише Божа справедливість, яку осягаю через віру в Ісуса Христа. Не силою «своєї справедливости» буду насичений, а тільки тоді, коли через віру приєднаюся до тієї спарведливости, яку приніс Ісус. Не можу дати собі «своєї справедливости», бо справедливість є даром, а дар – це щось, що одержую за дарма, без жодної моєї заслуги, без жодного права отримати його. І тому так часто апостол Павло повторює, що справедливість опирається на вірі, а не на ічинках.

            Справедливість є даром від Бога, бо Він дав за нас своє життя, коли ми були ще несправедливими, коли були ще вписані у логіку того людського життя, яке є вигнанням зі стану гармонії. Він своєю кров’ю дав нам нову, Божу справедливість.

                Але ж у цьому блаженстві є обітниця. Дорога, яку нам вказують блаженства, — це дорога до сповнення, насичення. Ісус говорив, що є правдою і життям. Але ця правда є поза досяжністю моїх природніх сил, мого розуму і моєї природньої справедливости. Тому Ісус сказав, що Він є також дорогою, яку нам вказують заповіді, блаженства. Він є дорогою, яка веде до Нього як до Справедливости.

            Гарно сказав святий Августин: «Правда і життя – високо, а Дорога прийшла до нас сама, аби ми могли стати нас Неї і так само могла би в нас, у кожному з нас, сповнитися обітниця: «насититеся». У Господі, через Ісуса Христа, кожен правдивий смуток, спрага і прагення серця наситяться.

Притча про те, яка буває справедливість.

Часто старця Паїсія запитували, що таке справедливість? Як поступати справедливо? Отець Паїсій говорив:

– Є справедливість людська, а є Божественна справедливість.

– А що таке Божественна справедливість? – Запитували його.

Тоді старець наводив такий приклад.

– Уяви, що одна людина прийшла в гості до свого друга, і в них виявилося десять слив. Один з них з’їв вісім, а іншій дісталося дві. Це справедливо?

Ні, – дружно відповіли всі, – це несправедливо!

Отець Паїсій продовжував:

– Тоді так. У двох друзів було десять слив. Вони поділили їх порівну, по п’ять , і з’їли. Це справедливо?

– Так, справедливо! – Сказали всі.

Але це – людська справедливість, – зауважив отець Паїсій. – Є ще справедливість Божественна! Уявіть, що один з друзів, у яких було десять слив, здогадавшись, що інший дуже любить сливи, сказав:

– Будь ласка, з’їж ці сливи, я їх не дуже люблю. І до того ж у мене від них болить живіт! Я можу з’їсти тільки одну.

– Віддай іншому те, що він хоче, а не половину, віддай йому гарне, а собі залиш погане. У цьому і буде Божественна справедливість, – закінчив свою розповідь старець.