• Вторник , 27 Октябрь 2020

Якір. Бюлетень парафії св. Йосифа в м. Миколаїв 16 червня 2019р. № 23/2019 (254)

Роздуми до Євангеліє

Сьогоднішнє Слово походить з Євангелія від Йоана:

Ісус сказав до своїх учнів: «І ще багато чого хотів би Я вам сказати, та зараз іще не знесете ви всього того. Але як прийде Він, Дух Істини, то направить вас до істинної правди. І не від Себе говоритиме Він, а скаже те, що почує. Він сповістить вас про прийдешнє. І Він Мене прославить, бо візьме те, що належить Мені й відкриє його вам. Все, що належить Отцю Моєму, належить і Мені. Ось чому кажу Я, що візьме Він те, що Мені належить, і відкриє вам.» ( Йн. 16:12-15)

Бог постійно вділяє свого життя. Особливим способом дає нам це відчути через свого Святого Духа. Бог Єдиний у Святій Трійці перебуває в неустанному спілкуванні. Він хоче уділити тобі цього спільного життя – звідси є дар Святого Духа. Спробуй з новою вірою усвідомити собі те, що власне зараз Він знаходиться біля тебе. Прагненням Святого Духа є твоя близькість із Богом.

Бог не діє насилу. Ісус чекає з тим, що є зараз важким для тебе. Він не вимагає всього відразу. Замість цього, дає тобі свого Духа, який терпляче веде тебе до повноти віри, надії та любові. Може, власне зараз ти змагаєшся з якимись труднощами? Стосунки, тяжкі рішення, сім’я, праця… Проблем і турбот може бути безліч. Чи вмієш ти бути терпеливим для самого себе?

Дух Святий бере з того, що належить до Отця, щоб об’явити тобі. З довірою віддай йому ті ситуації, які зараз засмучують тебе. Нехай Він дасть тобі своє світло й зрозуміння. Слухаючи ще раз Євангелія, спробуй прийняти те, що Бог піклується про тебе й хоче допомогти тобі у твоїх проблемах.

Прославляй Бога і надійся на Нього. Він виходить назустріч кожній труднощі і веде тебе до спасіння.

 ПРАКТИЧНІ ПОРАДИ ПРО ВИХОВАННЯ НАШИХ ДІТЕЙ

ПАСТКИ СИНДРОМУ СУПЕРБАТЬКІВ

Велика четвірка помилкових виховних концепцій трапляється доволі часто. Мама чи тато потрапляють у пастку синдрому супербатьків, коли починають думати так:

  1. Діти – моя власність.
  2. Я – суддя і пророк.
  3. Мої діти не можуть програвати.
  4. Я – шеф, тож має бути так, як хочу.

Усі чотири концепції помилкові. Від них віє деспотизмом – таким стилем батьківства, якому притаманно багато контролю й мало любові та підтримки. Батьки легко вдаються до такого стилю, коли переконані, що вони, «дресируючи» дитину, виконують Божу волю, бо сам Господь цього від них очікує.  Звичайно, деякі батьки більш деспотичні за інших, але це роль, у яку ми вживаємось дуже легко, особливо тоді, коли ситуація виходить з-під нашого контролю і над нами беруть гору нетерплячість, збайдужіння або стурбованість.

  1. Діти – моя власність

Усім батькам треба нагадати, що діти не є їхньою власністю. Це правда, що батьківство – довготривала інвестиція. Але діти не належать нам. Практична дисципліна нагадує: ми не повинні старатися заволодіти дітьми чи пробувати залишити їх собі.

Навпаки, мусимо допомагати їм, щоб вони, докладаючи власних зусиль, ставали відповідальними й обов’язковими особами.

Наші діти належать Господу. Він довірив їх нам, давши в Біблії конкретні вказівки, як їх учити й збагачувати їхнє життя. Коли потрапляємо під уплив синдрому супербатьків, то так заглиблюємося в життя дітей, що врешті, немовби з надміру любові, в нас з’являється бажання заволодіти ними. Однак насправді, як вже говорилося, деспотичні батьки часто контролюють дітей, але рідко дають їм любов і допомогу. Звичайно, в  деспотичних сім’ях також є любов, але вона проявляється, як милість диктатора. Практичну дисципліну було задумано так, щоб допомогти дитині досягти рівноваги, яка, з одного боку, дає тепло й любов, а з другого – свободу приймати самостійні рішення. Практична дисципліна допомагає скерувати дитину, але не дає батькам вести себе з нею, як із власністю, чи встановлювати повний контроль.

Кевін Леман «Як виховати дитину і не збожеволіти»

ІСТОРІЯ ДЛЯ ДУШІ

Непотрібне дерево

На краю світу, в густому лісі, була драбинка – звичайна драбинка, зроблена з сухого дерева.

Зусібіч її оточували ялинки, модрини й берези – на диво гарні ставні дерева. Драбинка серед них виглядала дуже злиденно.

Якось лісоруби, що працювали в лісі, добралися й того закутка. Вони зневажливо глянули на драбинку.

«Що це за цурпалок?» – вигукнув один із них.

«Навіть на розпал не годиться», – додав другий.

Тут один лісоруб схопив у руки сокиру й ударив по драбині.

Вона вмить розпалася на шматки, бо й справді була лихенька.

Лісоруби пішли геть, голосно сміючись.

По цій драбинці щовечора піднімався гномик, щоб запалити на небі зірки.

Від тієї ночі над лісом запанувала темрява.

У тобі також є драбинка. Порівняно з тим, що тобі пропонує кожен день, це майже нічого. Але ця драбинка служить для того, аби на твоєму небі запалювалися зірки.

Її назва – молитва.

 Бруно Ферреро «365 КОРОТКИХ ІСТОРІЙ ДЛЯ ДУШІ»

Римсько-Католицька Церква   вул. Декабристів 32, 54001 Миколаїв а/я 333

Сайт: www.joseph.org.ua        e-mail: arepin13@gmail.com     тел. +38(0512)47-06-36

настоятель о. Олександр Рєпін TChr

Редактори: Рускуліс Лілія, Шаповалова Олена, с.Соломія OSB

Related Posts

Do NOT follow this link or you will be banned from the site!