Сьогодні Слово Боже з Євангелія від св. Йоана: Йн 2, 1-11
Третього ж дня весілля відбувалося в Кані Галилейській, і була там мати Ісусова. Отож запрошено на те весілля й Ісуса та його учнів. Коли ж не вистачило вина, мати Ісусова й каже до нього: «Вина в них нема.» Відрік їй Ісус: «Що мені, жінко, — а й тобі? Таж не прийшла година моя!» Але мати його мовила до слуг: «Що лиш скаже вам, — робіть.» Було ж там шестеро кам’яних посудин на воду, щоб очищуватися по-юдейському; кожна вміщала дві або три мірки. Сказав їм Ісус: «Наповніть посудини водою.» Вони й виповнили їх по вінця. А він їм далі каже: «Зачерпніть тепер та й несіть до старости весільного.» Тож понесли. Коли ж покуштував староста воду, що на вино обернулась, — а не знав же, звідки воно взялося: слуги лише знали, котрі води зачерпнули були, — то закликав староста молодого і до нього мовив:; «Всяк чоловік добре вино спершу подає, а гірше, — як уп’ються. Ти ж приховав добре вино аж он по сю пору.» Ось такий чудес початок учинив Ісус у Кані Галилейській, і велич тим свою об’явив, — тож і учні його увірували в нього.
Серед багатьох людей, які були на весіллі, власне Марія зауважила, що бракує вина. Щоб зауважити, що хтось потребує допомоги, потрібна уважність та час. Марія не затримується лише на спостереженні, вона хоче допомогти і добре знає, до кого має звернутися. Що допомагає тобі в більшій уважності та відкритості на допомогу тим, хто її потребує?
Марія керує до слуг звернення, щоб вони зробили все, що скаже їм Ісус. Це так, ніби Вона говорить: Довіртеся моєму Синові! В атмосфері великої напруги, коли на весіллі бракує вина, серед багатьох обов’язків, які слуги мають виконувати, Ісус каже їм робити щось, що може видаватися безглуздим. Які почуття зроджуються в тобі, коли спостерігаєш за цією сценою?
Весільний староста похвалив нареченого за добре вино. Молодий одержав схвалення за те, чого не заслуговував. Пригадай собі, які дари і похвалу, а може, навіть, чудеса, ти одержав від Бога, навіть не заслуговуючи на них… Придивися до того, як лагідно і ніжно діє Господь в твоєму житті.
Господи Ісусе, навчи мене зауважувати Твою присутність і діяння в моєму житті, щоб я вчився бути вдячним Тобі і ще більше любив і прославляв Тебе.
*****
Кожне таїнство дає нам Божу благодать. Щоб прийняти благодать в повноті, потрібно добре приготуватися до таїнства. Розпочинаємо роздумувати над таїнством Сповіді, з яким так часто зустрічаємося.
Книжка Костянтина Морозова OFMCap «Як добре сповідатися» (продовження)
УМОВИ ДОБРОЇ СПОВІДІ
Іспит Совісті (продовження)
Розкаяння у гріхах (продовження)
Розкаяння — це не тільки відчуття болю з приводу гріха. Це і радість повернення до Бога, це — захоплення Божою любов’ю і милосердя, якого зазнає Блудний син, коли зустрічає Отця.
Отже, ми бачимо, що розкаяння у гріхах з точки зору віри є набагато більшим досвідченням, ніж лише людське відчуття себе винним. Один сучасний католицький автор, Юзеф Августин, порівнює це виключно людське розкаяння з розкаянням Юди Іскаріотського і Боже Розкаяння — з розкаянням апостола Петра:
«Юда після зради приходить до фарисеїв з великим жалем і гіркотою в серці і, кидаючи Ссрібняки, каже:
«Згрішив я, видавши кров невинну (…) Пішов геть та й повісився». Юда впав у розпач: його страшенні докори сумління були поєднані з фальшивою свідомістю, що його відкинуто і засуджено. Найглибшим джерелом розпачу Юди є його власна пиха. Він хоч і помічає трагічну помилку, якої припустився, але вже не помічає любові і милосердя Ісуса. Саме пиха і є причиною того, що людина прагне загинути, але не впасти на коліна перед Богом, не просити його Милосердя. Юда не є трагічною жертвою сліпої долі, як дехто намагається його представити. Він — «жертва» зациклення на собі і на своїй власній пихатості. Відчуття вини Юди хворобливе, тому воно і приводить його до розпачу і самогубства.
У хворобливому відчутті провини людина прагне покарати сама себе за свій гріх. Проте таке самопокарання не приносить визволення з гріха — воно веде до самознищення. Адже, якби людина могла спокутувати свої провини, Хресна Жертва Ісуса була б не потрібна.
(далі буде)
Історія для душі
БАГАТСТВО
Якось незадовго до Різдва Христового учителька поставила своїм учням таке запитання:
— Хто з вас є бідним і, отже, має отримати подарунок з нагоди свята ?
Діти, що вважали свою родину незаможною, підняли руки.
Місто було маленьким, усі одне одного знали. Не тільки на ймення, а й де хто мешкає, чим займається, яку має родину та статки. Після уроків учителька покликала до себе восьмирічного хлопчика, що звався Діні. Родина його недавно прибула з Африки, й усі знали, що вони дуже бідні.
Запросила хлопчика сісти, відтак спитала, чому він не підняв руки.
— Бо я не бідний.
— А хто є бідним, як ти гадаєш ?
— Діти, що не мають батьків.
Подивилась на нього вражено і мовчки його відпустила.
Наступного дня батько Діні повернувся додому усміхнений, в доброму гуморі. З’ясувалося, що вчителька побувала у нього на роботі.
— Ми можемо пишатися — так, саме пишатися — нашим сином, — оголосив він удома. І переказав дружині те, що почув від учительки.
На Святвечір Діні отримав подарунок. Розкривши його, він побачив дві пари новісіньких черевичків: одну для нього, а другу для сестрички. Доти ніколи ще не отримував нових черевичків !
Але й без подарунку Діні знав: його родина вельми багата.
Родина — це єдиний справжній рахунок у банку. Не залишай же його порожнім. Ніколи. Щодня клади на нього любов, ніжність, вірність, жертовність. Відсотки з такого капіталу є воістину незліченними.
Усі лінії зв’язку з небом працюють без вихідних і відкриті 24 години на добу.
Якщо, все ж таки, захочете зв’язатись безпосередньо з Оператором, дзвоніть Єремія 33, 3.
Скріплюйте вашу віру!
