• Воскресенье , 9 Май 2021

Якір. Бюлетень парафії св. Йосифа в м. Миколаїв. 17 січня 2021 року. №3/2021 (311)

Сьогодні Слово Боже з Євангелія від св. Йоана: Йн 1, 35 – 42

Другого дня знову стояв Йоан там, ще й двоє з його учнів. Угледівши ж Ісуса, який надходив, — мовив: «Ось Агнець Божий.» Почули двоє учнів, як він оте сказав, та й пішли за Ісусом. Обернувшися ж Ісус і побачивши, що вони йдуть, мовив до них: «Чого шукаєте?» Ті ж йому: «Равві, — що в перекладі означає: Учителю, — де перебуваєш?» Відрік він їм: «Ходіть та подивіться.»

Пішли, отже, і побачили, де перебуває, і того дня залишилися в нього. Було ж близько десятої години. Андрій, брат Симона Петра, був одним із тих двох, що, почувши Йоана, пішли за ним. Зустрів він спершу брата свого Симона й мовив до нього: «Ми знайшли Месію, — що у перекладі означає: Христос.» І привів його до Ісуса. Ісус же, глянувши на нього, сказав: «Ти -Симон, син Йони, ти зватимешся Кифа», — що у перекладі означає: Петро (Скеля).

 

Місце, в якому живе людина, багато говорить про неї. Ми хочемо знати де і в яких умовах живе людина не тому що цікаво, але тому, що бажаємо глибше пізнати особу, яка нас зацікавила. Хочемо знайти щось спільне, що нас об’єднує. Учні Йоана хотіли побачити, як живе Ісус. Вони йдуть за Ним, але не мають досить мужності, щоб наблизитись до Нього. Це Ісус починає діалог з ними. Так само і в нашому житті. Це Ісус розпалює в нас прагнення йти за Ним, подивитися де і як Він живе. Чи відчуваєш в собі це прагнення?

Ісус запрошує учнів Йоана до себе. Не запрошуємо до свого дому когось чужого. Ісус каже: «Ходіть і подивіться!» Ми не знаємо, що побачили учні, але знаємо, що залишилися там. Напевно вони почували себе добре, чули, що Він є їм близький. Подумай зараз про те, що знаходишся зараз близько Ісуса. Перебуваєш в Його домі, розмовляєш з Ним, як з близькою особою, яка любить і чекає тебе. Як себе почуваєш, коли розмовляєш з Ісусом так вільно та щиро?

Учні Йоана не затримують своїх переживань лише для себе. Вони хочуть поділитися своєю радість з іншими. Ми не знаємо про що вони говорили з Христом, але Він мусив міцно доторкнутися до їхнього серця, бо через багато років ще пам’ятали подробиці цієї зустрічі. Пригадай собі ситуації, коли Ісус на молитві доторкнув твого серця. Як цей досвід вплинув на твоє прагнення свідчити про Нього?

Подякуй Ісусові за розмову, за те, що запросив тебе до себе. Попроси про благодать свідчити про Нього в твоєму житті.

 

Історія Літанії до Серця Ісуса

Серце Ісуса, джерело всякої розради

Недарма після закликів до Серця Ісуса, який принизився, страждав і був пронизаний списом — слідує заклик, який визначає Серце Ісуса як джерело всякої розради. Цей заклик нагадує нам слова св. Павла: «Благословенний Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, Отець милостей і Бог усякої втіхи, який розраджує нас у всіх наших скорботах, аби і ми могли потішити тих, хто перебуває у різних скорботах» (2 Кор 1, 3-5).

        Нам усім потрібна розрада, тому що всі ми маємо часто якісь турботи в цьому світі. Сьогодні життя — це постійна боротьба. Різні страждання пригнічують нас: фізичні — хвороби, втома, голод, холод; духовне — приниження, спокуса, сумніви, ненависть з боку наших ближніх, страх перед смертю … Тож нам потрібна розрада, яка дала б нам деяку радість, мов олію, яка підтримує полум’я лампи нашого життя. Багато хто шукає цієї втіхи в іграх, алкоголі, наркотиках, чуттєвості або в гріху. Вони відчувають таку втіху, як той спраглий, хто п’є солону воду.

          Іноді ми намагаємося шукати допомоги у людей. Однак чи часто нам вдається зустріти добру і мудру людину? Скільки разів ми зустрічаємось з фальшивим другом, який обтяжить нас тягарем власного хреста, або лицемірною людиною, яка хоче потішити нас компліментами, які нам не приносять користі? Єдину справжню розраду ми можемо знайти в Пресвятому Серці Ісуса. Він сказав це сам; «Прийдіть до Мене, всі струджені та обтяжені, – і Я дам вам відпочинок!» (Мт 11, 28). Ісус дав св. Маргариті обітницю: «Я буду втіхою всім душам, які віддані моєму Серцю».

         Коли в якомусь смутку чи тузі ми звернемося до нашого Спасителя і усвідомимо Його любов, ми почуємо в своєї душі Його голос: «Я люблю тебе, я з тобою і хочу твого добра». Тоді наші труднощі втрачають свою гостроту, і душа повертається до спокою та мужності продовжувати нести важку долю.

          Ісус може бути нашим справжнім другом, оскільки Він знає смак страждань та співчуття до страждаючої людини. У Посланні до євреїв ми читаємо: «Адже маємо не такого Первосвященика, який не може співчувати нашим слабкостям, але який подібно до нас був випробуваний у всьому, за винятком гріха. Тому приступаймо сміливо до престолу благодаті, щоб одержати милість і знайти благодать для своєчасної допомоги.» (Євр 4, 15-16).

          Ісус знає всі людські біди та нещастя, не лише з часів свого земного життя. Він завжди їх бачить. Слава, яка його оточує, не зробила Його серце нечутливим. Воно завжди те саме. «Я не залишу вас сиротами», — сказав він. Він залишився з нами в Пресвятому Таїнстві, щоб нам не довелося шукати Його далеко на небі. Тому в Євхаристії ми маємо Серце, якому ми можемо довірити свої скорботи та втіхи.

          Ісус із дарохранительниці оточує нас усіх любов’ю та супроводжує нас на всіх стежках нашого життя. Скільки сил і відваги вливає в наші серця усвідомлення того, що Ісус є тут у цій консекрованій Гостії. Той, хто знає наші труднощі та скорботи, знайде ефективний спосіб потішити нас.

        У Святому Причасті Ісус приходить до наших душ. Тож у нас немає підстав заздрити святому Йоану, що він міг сперти голову на груди Спасителя. Якби ми мали віру, яку мали святі, то знання того, що Ісус є з нами, розвіяло б усі наші скорботи. Страхи тікали б, як темрява перед сходом сонця.


Сім предметів чорного кольору

Вчитель завів учнів в яскраву кімнату і попросив учнів озирнутися на всі боки і побачити сім предметів чорного кольору.

Це може бути що завгодно, будь-яка деталь, де є чорний колір.

Звичайно ж, учні побачили більше предметів чорного кольору ніж сім.

Тоді вчитель влаштував змагання, хто більше побачить предметів чорного кольору. Ця гра всім сподобалася. Ніхто не очікував, як багато навколо чорного.

Тоді вчитель попросив всіх закрити очі і … згадати всі предмети червоного кольору. Потім – всі предмети синього кольору …

Але … учні не могли пригадати, чи було що-небудь червоного і синього кольорів. Адже вони на це не звертали увагу.

  • До речі, шановний читачу, таку гру ви легко зможете зробити з вашими друзями.

Розплющивши очі і озирнувшись вони здивувалися, що предметів, де є червоний і синій значно більше, ніж предметів з чорним кольором.

  • Цю притчу можна застосувати в нашому житті. Те, що ми помічаємо погане – не означає те, що навколо мало гарного. І цього гарного куди більше, ніж поганого; доброти більше, ніж зла; правди більше, ніж брехні.

Римсько-Католицька Церква,  

вул. Декабристів 32, 54001 Миколаїв а/я 333.

Сайт: www.joseph.org.ua  

e-mail: arepin13@gmail.com   

тел. +38(0512)47-06-36, +38(063) 84-09-865

настоятель о. Олександр Рєпін TChr

Редактори: Рускуліс Лілія, Шаповалова Олена, с.Фаустина OSB

 

Related Posts

Do NOT follow this link or you will be banned from the site!