Сьогодні Слово Боже з Євангелія від св. Марка: Мк 10, 35-45
Яків же та Йоан, сини Заведея, підходять до нього та й кажуть йому: Учителю, хочемо, щоб ти нам зробив те, чого попросим. Він же їм відповів: Що хочете, щоб я зробив вам? Зволь нам, — ті йому кажуть, — щоб ми сиділи: один праворуч, другий ліворуч від тебе у твоїй славі. Ісус же сказав їм: Не знаєте, чого просите. 
Чи можете пити чашу, яку я п’ю, і христитися хрищенням, яким я хрищусь? Ті йому відповіли: Можемо. Ісус сказав їм: Чашу, яку я п’ю, питимете, і хрищенням, яким я хрищуся, христитиметесь. Сидіти ж праворуч від мене чи ліворуч, — не моя річ вам дати, а кому приготовано. Почули про те десятеро, тож обурились на Якова та Йоана. Тоді Ісус прикликав їх і сказав їм: Ви знаєте, що ті, яких вважають князями народів, верховодять ними, а їхні вельможі утискають їх. Не так воно хай буде між вами, але хто з-між вас хоче стати великим, хай буде вам слугою, і хто з-між вас хоче бути першим, хай буде рабом усіх. Бо й Син Чоловічий прийшов не на те, щоб йому служити, лише щоб служити й віддати своє життя як викуп за багатьох.
Юнак має все. Він релігійний і добре виконує заповіді Закону. Але в його серці оселився смуток, котрий породив неспокій. Він постійно чогось шукає… В нашому житті буває так само: навіть, коли маємо здоров’я, добру працю, люблячу родину, друзів, є в нас якась недостатність, бракує нам чогось… Подумай, що є джерелом цього?
Багатий юнак прийшов зі своїми пошуками і неспокоєм до Ісуса. Але розмова з Ісусом показала, що більш надії, ніж в Богу, він покладає в матеріальному достатку. Учні, котрі були свідками зустрічі Ісуса з юнаком, не розуміли логіки Бога. Хоча не відійшли від Ісуса смутні, як той юнак, залишилося в них прагнення зрозуміти те, що говорив Ісус. Що ти робиш зі своєю недостатністю? Де в твоєму житті є простір, в якому ти не розумієш діяння Бога?
Послухай слова Євангелія і подивись ще раз на сцену зустрічі Ісуса з учнями. Прислухайся до Його слів, які є заохоченням до наслідування Христа, навіть, якщо ти не знаєш, що чекає тебе на цій новій дорозі.
Господи Ісусе, веди мене до життя в радісному очікуванні Божого Царства.
*****
Кожне таїнство дає нам Божу благодать. Щоб прийняти благодать в повноті, потрібно добре приготуватися до таїнства. Розпочинаємо роздумувати над таїнством Сповіді, з яким так часто зустрічаємося.
Книжка Костянтина Морозова OFMCap «Як добре сповідатися» (продовження)
Навіщо сповідатися в церкві перед священиком?
Великих грішників первісна Церква видаляла зі свого середовища, не з помсти, а з думкою про благо тих, які перебувають у спільноті, та в якості допомоги для навернення грішника. Святий Павло говорить про цю педагогіку так: «Я, відсутні тілом, присутній духом, вже вирішив, наче перебуваючи з вами, щодо того, хто оце вчинив: ім’я Господа нашого Ісуса Христа, коли зберетися ви, та Мій дух з вами, та буде разом з нами сила Господа нашого Ісуса, передати таку людину сатані на сокрушення плоті, щоб дух був спасенний в День Господній».
Відокремлення з боку спільноти є лише зовнішнім проявом того, що християнин вчинив своїм гріхом. Це саме грішник порвав зв’язки як з Богом, так і з християнською спільнотою. Церква в перших віках виокремлювала великих грішників в особливу групу, щоб дати їм новий шанс повернутися на дорогу праведності та до спільноти.
У перших віках, щоб увійти у християнську спільноту кожний проходив багаторічну підготовку у катехуменаті. Це був час формування зрілого християнина, поступового переходу від старого стилю життя до життя нової людини у Христі, у Бозі. Після такого приготування важкий гріх був рідкістю серед перших християн. Важкими гріхами, тобто такими, які вимагали вилучення зі спільноти, вважалися вбивство, перелюб та зречення християнства. У часах гоніння в ІІ, а перед усім в ІІІ столітті, зречення Христа з боку деяких християн набувало більш масового характеру, тому у всій Церкві постало питання, що робити з тими, хто «впав». Пастирі церкви дійшли висновку дати їм шанс — після часу покути приєднати їх до Церкви. Про це пишеться в «Пастирі Герми», творі, який виник у часи дуже близьких до апостольських: «Господь, який досліджує серця і бачить все наперед, передбачив слабкість людських істот та хитрість диявола у заподіянні зла Божим слугам та у ставлені пасток на них. У своєму великому милосерді Господь змилосердився над своїм творінням і встановив покаяння, і дав мені владу над нею. Та кажу тобі: після великого і святого покликання, коли хто, зведений дияволом грішить, має лише одне покаяння».
Отже після Великого гріха грішників особливим літургійним обрядом видаляли з християнської спільноти, його вдягали у веретище, посипали голову попелом і визначали час і спосіб покути. Дуже часто це був піст, для одружених — утримання від подружніх актів, чування, молитв, милостині, подеколи заборона займати суспільні посади та інше.
(далі буде)
Історія для душі
… В одній із провінцій у Африці, в школі для бідних дітей , вчителька вирішила мотивувати своїх учнів до гарного навчання і в якості подарунка, вирішила подарувати переможцю нове взуття.
Дітям сподобалася ця ідея. Всі почали писати твори в передчутті отримати заповітний приз.
Протягом півгодини всі учні закінчили свої роботи і почали їх здавати. Прочитавши всі твори, вчителька була в роздумах, кому подарувати подарунок.
І все ж вона вирішила зробити жеребкування серед своїх підопічних і попросила кожного написати своє ім’я на папірці. Кожна дитина, виконавши вимогу вчительки, кинула папірець в коробочку.
Змішавши всі папірці, вчителька назвала ім’я «щасливчика» . Це була дівчинка Вафа! Всі хлопці плескали в долоні.
Дівчинка розплакалася. Всі почали її вітати. І дійсно, вона була гідна цього подарунка. Вона ледве збувала дні в старих обірваних черевичках. Але це не заважало їй бути серед найуспішніших учениць школи.
Вчителька повернулася додому і, сидячи зі своїм чоловіком, розповіла в сльозах цю історію.
Чоловік був дуже радий і задоволений цим вчинком дружини. Але він не розумів, чому дружину настільки вразила ця історія.
Так як дівчинка була дійсно хороша в навчанні і в класі вона була єдиною, у якій не було гарного взуття.
Відповідь дружини вразила і змусила навіть чоловіка розплакатися!
Правда в тому, що коли вона подивилася інші папірці в коробочці з іменами, абсолютно на всіх папірцях було написано ім’я «Вафа «!
Діти знали її стан і, не дивлячись на свої потреби, вирішили поступитися цим подарунком на користь своєї однокласниці …
