Якір. Бюлетень парафії св. Йосифа в м. Миколаїв. 2 травня 2021 року. №17/2021 (325)

Сьогодні Слово Боже з Євангелія від св. Йоана: Йн 15, 1 –1

Ісус сказав своїм учням «Я — виноградина правдива, а мій Отець — виноградар. Кожну в мені гілку, яка не приносить плоду, відрізує він. А кожну, яка вроджує плід, він очищує, аби ще більше плоду давала. Уже і ви чисті -, словом, яким промовляв я до вас. У мені перебувайте — а я у вас! Як неспроможна гілка сама з себе плоду принести, якщо не перебуватиме вона на виноградині, ось так і ви, якщо не перебуватимете в мені. Я виноградина, ви — гілки. Хто перебуває в мені, а я в ньому, — той плід приносить щедро. Без мене ж ви нічого чинити не можете. Якщо хтось у мені не перебуває, той, мов гілка, буде викинутий геть і всохне; їх бо збирають, кидають у вогонь, — і вони згоряють! Коли ж ви в мені перебуватимете, і мої слова в вас перебуватимуть, — просіте тоді, чого лиш забажаєте, і воно здійсниться для вас. Тим Отець мій прославляється, коли ви плід щедро приносите, — тож і учнями моїми станете.

Плід, про який говорить Ісус, не є плодом наших зусиль, тільки відповіддю на любов. Цей плід не зріє в самотності, лише у відносинах з іншими. Спробуй пригадати собі ситуації, коли ти докладав зусилля до того, щоб побудувати з іншою людиною добрі та плідні відносини. Яких плодів ти тоді сподівався? Які почуття тоді тобі товаришували?

Щоб принести плід, треба віддати перше місце самим відносинам, а не їхній продуктивності. Це стосується як особистого, так і професійного життя. Тільки така дійсність, яку розглядаємо з перспективи зв’язку з іншими, варта нашого пережиття. Що ти можеш зробити, аби протягом дня розвивати свою вразливість на відносини з ближніми?

Також молитву не можно назвати плодом наших зусиль. Навіть, якщо ми докладаємо зусилля до нашої молитви. Вона народжується, як плід відносин з Ісусом. Слухаючи слів Євангелія, придивись уважно до того, що діється в твоєму серці.

Поділися з Ісусом тим, що ти сьогодні пережив на молитві. Чи ти вмієш назвати те, що народилося в тобі під час сьогоднішньої зустрічі з Ним?

Коментар до молитви «Отче наш…»  (продовження)

Андрей Шептицький

Львів 1998

Три перші прохання.   Слова Христа. що висловлюють три перші прохання: «да святится ім’я Гвоє. да при-йдет царствіє Твоє. да будет воля Твоя» — виявляють таку безмірну глибінь гадок, що деякі коментатори Господньої молитви дотримуються думки, що по суті всі ці прощення означають одне й те ж, чому ніяк не можна дивуватися. Бо якщо майже кожне слово Святого Письма є безоднею премудрості, а радше треба сказати не майже, а кожне слово: якщо Святе Письмо, трактоване натхненою книгою, відкриває такі несподівані значення слова, у якому чоловік звичайно не добачає ніякої глибокої гадки — пригадую слова св. Павла: «Каменем був Христос» (1 Кор. 10, 4), — то не можемо про якесь слово Святого Письма сказати, що нема в ньому якигось прихованих тайн. Тому, повторюю, коли кожне слово Святого Письма має й містить у собі потаємні скарби, то оскільки ж більше треба це сказати про слова Ісуса Христа такого значення, як «Отче наш».

Ці три перші прохання мають — так здогадуємось — сотні значень і сотні застосувань; кожне з них неначе те сонце, що не тільки просвічує і огріває цілу сонячну систему і цілу нашу землю, даючи життя всім творінням, цілому людству, а рівночасно, огортаючи своїм теплом найменшу комашку й найменшу травицю, пристосовується до їх життя, до їх потреб, до їх розвою. Так само це Боже слово Бога-Слова однаковою мірою стосується неба й землі, цілого людства й кожної душі зокрема та відповідає кожній хоч би найдрібнішій потребі наймарнішого духовного єства. Воно мусить мати стільки значень, щоби в кожному застосуванні, а їх мільярди й мільярди, бути так відповідним, ніби іншого значення не мало, й у кожному застосуванні зберігатиме всі безконечні прикмети Божого слова. Так, як у найменшому промінчику сонця спектральним аналізом можна відшукати відблиск кожного металу, жар якого міститься в сонячному світлі. За таких обставин природно, що пояснення людей розходяться, як розходилися б і пояснення святих ангелів.

Притча про материнську любов

Помер чоловік і потрапив на небо. Підлітає до нього ангел і каже:

— Згадай все хороше, що ти зробив на Землі, тоді виростуть у тебе крила і ти полетиш зі мною в рай.

— Я мріяв побудувати будинок і посадити сад, — згадав чоловік. За його спиною з’явилися маленькі крильця.

— Але я не встиг здійснити свою мрію, — зітхнувши додав чоловік. Крильця зникли.

— Я любив одну дівчину, — сказав чоловік, і крильця знову з’явилися.

— Я радий, що ніхто не дізнався про мої доноси, — згадав чоловік, і його крильця зникли. Так людина згадувала і хороше, і погане, а його крильця то з’являлися, то зникали. Нарешті, він згадав і розповів все, а його крила так і не виросли. Ангел хотів полетіти геть, але чоловік раптом прошепотів:

— Ще я пам’ятаю, як мама любила мене і молилася за мене. В ту ж мить за спиною людини виросли великі крила.

— Невже я зможу літати? — Здивувався чоловік.

— Материнська любов робить серце людини чистим і наближає його до ангелів, — з посмішкою відповів ангел.