• Среда , 27 Октябрь 2021

Якір. Бюлетень парафії св. Йосифа в м. Миколаїв. 20 грудня 2020 року. №40/2020 (307)

Сьогодні Слово Боже з Євангелія від св. Луки: Йн 1, 26 –38

Шостого місяця ангел Гавриїл був посланий Богом у місто в Галилеї, якому ім’я Назарет, до діви, зарученої чоловікові, на ім’я Йосиф, з Давидового дому; ім’я ж діви було Марія. Ввійшовши до неї ангел, сказав їй: “Радуйся, благодатна, Господь з тобою! Благословенна ти між жінками.” Вона ж стривожилась цим словом і почала роздумувати в собі, що могло значити те привітання. Ангел їй сказав: “Не бійсь, Маріє! Ти бо знайшла ласку в Бога. Ось ти зачнеш у лоні й вродиш сина й даси йому ім’я Ісус. Він буде великий і Сином Всевишнього назветься. І Господь Бог дасть йому престол Давида, його батька, і він царюватиме над домом Якова повіки й царюванню його не буде кінця.” А Марія сказала до ангела: “Як же воно станеться, коли я не знаю мужа?” Ангел, відповідаючи, сказав їй: “Дух Святий зійде на тебе й сила Всевишнього тебе отінить; тому й святе, що народиться, назветься Син Божий. Ось твоя родичка Єлисавета — вона також у своїй старості зачала сина, і оце шостий місяць тій, що її звуть неплідною; нічого бо немає неможливого в Бога.” Тоді Марія сказала: “Ось я Господня слугиня: нехай зо мною станеться по твоєму слову!” І ангел відійшов від неї.

 

«Нехай буде воля Твоя!» Так, як до Марії, Бог приходить до нас у своєму Слові. Це Слово створило світ, тебе й мене, але Воно творить і надалі. Діло створіння повторюється тут і зараз. Як ти відчуваєш творче діяння Бога в твоїй щоденності?

Не достатньо лише дозволити Богу створювати твоє життя. Треба співпрацювати з Ним. Бог посилає своє Слово, яке кличе нас вийти з людських обмежень, не зважаючи на те, що ми не є святими або героями. Чи існує для тебе щось велике й важливе, таке, що видається тобі поза силою, з чим ти навіть не намагався змагатися?

Марія не повинна нічого робити самотужки. Все вчинив Бог. Але Її рішення зв’язане з довірою та відмовою від страху. Подумай, із яким страхом змагаєшся ти, щоб і в тобі Слово могло стати тілом. Попроси Пресвяту Діву, щоб Вона, покірна Божа слугиня, навчила й тебе відкриватися на Його Слово.

 

Історія Літанії до Серця Ісуса

Серце Ісуса, людськими зневагами переповнене

Саме втілення було великим актом приниження для Сина Божого, який народився, як і інші людські діти, але цього Йому було замало: Він хотів бути найбіднішим з усіх — Він народився у стайні. Коли Ісус покинув Назарет, для Нього почалися набагато більші приниження. Єврейські старійшини постійно переслідували Його, даючи Йому різні прізвиська та звинувачували Його в змові з Вельзевулом. Під час Страстей приниження Христа пройшли усі міри. Він став об’єктом вишуканого презирства. Усі звинувачували Його, і ніхто Його не приймав. Який тріумф для лідерів єврейського народу, а яке приниження для Христа! Його судили і засуджували як хулителя, гіршого за найбільших злочинців: Його одноголосно визнали винним смерті. Після цього вироку Його переслідувачі відмовилися від усіх гальм людської стриманості. Ісуса били кулаками, плювали на Нього і глузували: «Пророкуй, хто Тебе вдарив?» (Лк 22, 64). Ісус не сказав ні слова …

У п’ятницю вранці Христа привели в преторій Пилата, щоб підтвердити смертний вирок. Йому довелося гуляти вулицями Єрусалиму, переповненими людьми, які приїхали з усіх сторін на Пасхальні свята. Ісус ходив пов’язаний, як небезпечний лиходій. На обличчі у Нього були плями крові. Ті, хто вів його, поводилися з Ним жорстоко. Якщо якийсь іноземець приїхав з-поза Палестини і запитав тоді місцевих людей про окривавленого Ісуса, хто напевно мав би відповідь: «Він є фальшивим пророком, який, очевидно, заслужив собі добре, оскільки так ставляться до Нього наші лідери». Справжній злочинець, мабуть, не дуже рахувався б з цими думками. Для благородного Серця Спасителя це було великим стражданням, Він хотів випити до дна чашу гіркоти. Ці кричущі, ненависні натовпи Христу довелося ще не раз зустріти, коли Його привели до Ірода і знову до Пилата, а потім на Голгофу.

Пилат не хотів мати справу з приведеним євреєм. Дізнавшись, що він галілеянин, відправив Його до Ірода. І Ірод, як писав євангеліст, «зі своїми воїнами понехтував ним та висміяв Його, одягнувши у світлий одяг, і відіслав Його до Пилата» (Лк 23, 11). Він помстився за те, що Ісус не лише не хотів чинити жодного дива, але й зовсім не хотів з ним розмовляти. Солдати, привикли до неробства, чекали такої можливості, щоб могли познущатись над Ним доволі. Ісус знову опинився перед Пилатом. Той запропонував, щоб євреї обрали в’язня, якого слід звільнити з нагоди свят. Євреї обрали Баравву — відомого лиходія.

Ісус, засуджений на смерть, йшов обтяженим деревом ганьби серед двох лиходіїв, як людина, проклята Богом і людьми. Голова в терновому вінці, очі вкриті кров’ю і сльозами, щоки сині від ударів. Від Його благородної краси не залишилося нічого, крім ніжного, люблячого погляду. Звершилися плани єврейських священиків, котрі бачили в Ісусі загрозу для своєї влади. Назарянин повис на хресті. І тут теж натовп ранив Його безжальним знущанням та грубим глузуванням. Він закликав Його зійти з хреста. Йому не вистачало людських почуттів, щоб залишити вмираючу людину в спокої.

Ось скільки скорбот Христос зазнав за гріхи людської гордості. Тому давайте остерігатися цього гріха. Щоб позбутися гордині, практикуймо чесноту смирення. Визнаймо свої помилки та гріхи. Не виправдовуймо себе перед людьми, тим більше не даваймо себе обманювати, що ми без гріха. Якщо ми не готові прийняти приниження, то, принаймні, намагаймося бути байдужими до похвал та нагород з боку наших ближніх. Любімо смирення, бо воно є у Божественному Серці Ісуса, котре палає любов’ю.

 

Мрія. Притча

Один пілот летів над Каліфорнією. І він сказав своєму другу:

— Поглянь вниз на це прекрасне озеро. Я народився неподалік від нього, он там моя село.

Він вказав на маленьке село, яка, точно на сідалі, розташувалася на пагорбах неподалік від озера, і зауважив:

— Я народився там. Дитиною я часто сидів біля озера і ловив рибу. Риболовля була моїм улюбленим заняттям. Але в той час, коли я був дитиною, що ловить рибу в озері, в небі завжди літали літаки. Вони пролітали над моєю головою, і я мріяв про той день, коли я зможу сам стати пілотом і керувати літаком. Це було моєю єдиною мрією. Тепер вона здійснилася. І тепер я кожного разу дивлюся вниз на це озеро і мрію про той час, коли я піду на пенсію і знову почну ловити рибу. Адже моє озеро таке прекрасне…

 

Римсько-Католицька Церква,  

вул. Декабристів 32, 54001 Миколаїв а/я 333.

Сайт: www.joseph.org.ua  

e-mail: arepin13@gmail.com   

тел. +38(0512)47-06-36, +38(063) 84-09-865

настоятель о. Олександр Рєпін TChr

Редактори: Рускуліс Лілія, Шаповалова Олена, с.Фаустина OSB

Related Posts

Do NOT follow this link or you will be banned from the site!