• Воскресенье , 17 Январь 2021

Якір. Бюлетень парафії св. Йосифа в м. Миколаїв 22 грудня 2019р. № 36/2019 (267)

Сьогодні Слово Боже з Євангелія від св. Матея: Мт. 2, 13-15. 19-23

Якже вони вирушили в дорогу, ангел Господній з’явився вві сні Йосифові й каже: “Устань, візьми дитятко і його матір, і втікай в Єгипет, і перебудь там, поки я тобі не скажу, бо Ірод розшукуватиме дитя, щоб його вбити.” Вставши Йосиф, узяв уночі дитятко та його матір і пішов у Єгипет, де перебув до смерти Ірода, щоб збулося сказане Господом через пророка: “З Єгипту я покликав мого сина.” Якже вмер Ірод, ангел Господній з’явився вві сні Йосифові в Єгипті. І каже: “Встань, візьми дитятко та його матір і повернись в Ізраїльську землю, бо вмерли ті, що чигали на життя дитятка.” Устав він, узяв дитятко та його матір і прийшов в Ізраїльську землю, але, почувши, що в Юдеї царює Архелай замість Ірода, батька свого, побоявся іти туди. Попереджений же вві сні, він пішов у галилейські сторони і, прибувши туди, оселився в місті, що зветься Назарет, щоб збулося сказане пророками, що Назорей назветься.

Господь Бог піклується про всіх своїх вибраних. Як тільки Ісусові загрожувала небезпека, Ангел Божий приходить до Йосифа у ві сні, і повідомляє йому, щоб, він узяв Марію і Дитя та втікав з ними до Єгипту. Подумай про те, як Бог допомагає тобі в твоєму житті?

Йосиф є слухняний Божої волі. В нього немає сумнівів, що треба робити, не питає про подробиці Божого плану або про його причини. Він впевнений у тому, що Бог об’явив йому, і, як кмітлива людина, вміло зорганізувує подорож, щоб разом з Марією потрапити до Єгипту. Господь завжди дає людині завдання, яке вона здатна виконати. Тому подумай, які ти маєш від Бога дари і таланти, і як ти ними користуєшся.

Святий Йосиф є людиною, яка довіряє Богу і не боїться відкрити Йому свої страхи та побоювання. Віддає все це Богу в щирій молитві. А чи ти вмієш ділитися з Господом на молитві тими почуттями, які власне переживаєш? Чи не боїшся признатися до своїх страхів або сумнівів?

Проси Святого Духа, щоб допомагав тобі в молитві та вчинках, щоб показав тобі, як Бог піклується про тебе та дозволяє розвиватися і примножувати подаровані тобі таланти.

Перебуваємо у Різдвяному настрої. Ісус народився, прийшов у світ. Захотів народитися у звичайній родині, якби ще раз підкреслює важливість Родини, важливість кожної Сім’ї.

Любов є початком сім’ї, її продовженням, бо кожна дитина має народитися з любові та в любові. А чим або точніше Ким є Любов? Бог є Любов.

Закінчується Рік святості подружжя та сім’ї. Запросімо Любов ще раз у наші сім’ї, запросімо Бога у наші родини.

Любов прийшла у світ… А чи прийшла Вона у наші сім’ї.

Задумаймося над словами Папи Франциска, які він проголосив у Ніч Різдва Христового.

ПРОПОВІДЬ

Святішого Отця Папи Франциска

під час Пастирки на Різдво Христове 2019 року

«Божа благодать з’явилася». Благодать Божа, «спасенна всім людям» (Тит 2, 11), сьогодні оповила цілий світ.

Але що це за благодать? Це божественна любов — любов, яка перетворює життя, оновлює історію, звільняє від лукавого, вселяє спокій і радість. Сьогодні вночі любов Божа об’явилася нам: це Ісус. В Ісусі Всевишній став малям, аби нас полюбити. В Ісусі Бог став дитям, аби мати змогу обійняти нас. Та все-таки варто спитати себе: чому святий Павло називає прихід Бога у світ — «благодаттю»? Щоб показати, що ми отримуємо її цілковито задарма. Хоча здається, що тут, на землі, все відповідає логіці «даю, аби ти дав», Бог приходить задарма. Його любов — не об’єкт обміну: ми нічого не зробили, аби заслужити її, і ніколи не зможемо відплатити за неї.

Різдво нагадує нам, що Бог ненастанно любить кожну людину, навіть найгіршу. Сьогодні Він каже мені, вам, кожному з нас: «Я люблю тебе й завжди любитиму тебе, ти найкоштовніший у Моїх очах». Бог любить тебе не тому, що ти думаєш правильно і добре поводишся; Він просто любить тебе. Він ненастанно любить нас у наших гріхах. Його любов не змінюється, вона непорушна; Він — вірний, Він — терплячий. Ось той дар, який ми здобуваємо під час Різдва, Його слава нас не засліплює, Його присутність нас не лякає. Він народився бідним у всьому, щоб упокорити нас багатством Своєї любові.

Божа благодать з’явилася. Благодать — це синонім краси. Сьогодні вночі у красі Божої любові ми також наново відкриваємо свою красу, бо ми — Божі улюбленці. Так, «велика радість», проголошена цієї ночі пастухам, — це радість «усього народу». Ті пастухи, безумовно, не були святими, як і ми, з усіма нашими слабкостями й вадами. Та Бог закликав їх — і так само кличе нас, бо любить. І в часі життєвої ночі нам, як і їм, Він каже: «Не бійтесь» (Лк 2, 10). Будьте відважні, не втрачайте довіри, не втрачайте надії, не думайте, що час любові минув! Сьогодні вночі любов перемогла страх, прийшла нова надія, ніжне Боже світло здолало темряву людської зарозумілості. Людство, Бог любить тебе і став для тебе людиною, ти вже не самотнє!

Що ж робити перед викликом цієї благодаті? Лише одне: прийняти її дар. Перш ніж вирушити на пошуки Бога, даймо Йому знайти нас. Питання Різдва таке: «Чи я дозволяю Богові любити себе? Чи я віддаюся Його любові, яка приходить спасати мене?».

Прийняти благодать — це вміти бути вдячним. Але в нашому житті часто не знаходиться місця для вдячності. Сьогодні найкращий день, аби підійти до дароносиці, до вертепу чи ясел і сказати: «Дякую». Ми приймаємо дар, Яким є Ісус, аби потім стати такими, як Він. І це найкращий спосіб змінити світ: ми змінюємося, Церква змінюється, історія змінюється, коли починаємо прагнути змінювати не інших, а себе, роблячи зі свого життя дар.

Ісус показує це нам сьогодні вночі: Він змінив історію не силою примусу чи силою слів, а даром Свого життя. Він не чекав, коли ми станемо хорошими, аби полюбити нас, а віддав Себе нам без жодної вимоги відплати. Тож і ми не чекаймо, доки інші стануть добрими, аби зробити їм добро; доки Церква виявиться ідеальною, аби полюбити її; доки інші звернуть на нас увагу, аби служити їм. Почнімо з себе.

 

В одній гожій легенді йдеться про те, що при народженні Ісуса до печери прийшли пастухи — всі з різними дарами. Кожен приніс те, що мав: хтось — плоди своєї праці, хтось щось цінніше. Але серед тих, хто щедро ніс дари, був один пастух, у якого нічого не було. Дуже бідний, він не мав що запропонувати. Поки всі змагалися, чиї подарунки найпоказніші, він стояв, засоромлений, осторонь. У якийсь момент святому Йосифу та Пресвятій Діві стало важко тримати всі ті дари — особливо Марії, у Якої на руках було ще й Дитя. Отож, побачивши того пастуха з порожніми руками, вони попросили його підійти ближче. І дали йому потримати Ісуса. Той пастух, узявши Його, усвідомив, що здобув те, на що не заслуговував, що тримає найбільший дар в історії. Він дивився на свої руки, ті руки, які завжди здавалися йому порожніми, а тепер стали колискою для Бога. Відчув, що його люблять, і, долаючи сором, почав показувати Ісуса іншим, бо не міг утримати лише для себе цей подарунок подарунків.

Дорогий брате, дорога сестро, якщо тобі здається, що твої руки порожні, а серце бідне на любов, ця ніч для тебе. Божа благодать з’явилася, аби осяяти твоє життя. Прийми її, і світло Різдва сяятиме в тобі.

Слав Бога щиро, від усього серця,

Ніякий ворог не страшний тоді,

Храм Божої любові —  свою душу,

Оберігай, й воздасться це тобі.

 

Лише в любові – мудрість набуваєш,

Лише в любові – возростаєш ти.

І вогник той, Господньої любові,

Неси у темряву — її ти освіти.

 

І освіти, і освяти той морок,

Який любов цю хоче загасить,

Слав Бога щиро, від усього серця,

І жити будеш вічно, а не мить!

 

Related Posts

Do NOT follow this link or you will be banned from the site!