• Среда , 8 Декабрь 2021

Якір. Бюлетень парафії св. Йосифа в м. Миколаїв . 26 вересня 2021 року. №25/2021 (333)

Сьогодні Слово Боже з Євангелія від св. Марка: Мк 9, 38-43.45.47-48

Йоан же сказав до нього: Учителю, ми бачили одного, що твоїм ім’ям бісів виганяє, але не ходить з нами, то ми й заборонили йому, — не ходить бо з нами. Ісус же мовив: Не бороніть йому. Немає бо такого, хто робив би чуда моїм ім’ям і міг би незабаром мене лихословити. Бо хто не проти нас, той за нас. Хто напоїть вас кухлем води тому, що ви Христові, — істинно кажу вам, — той не втратить своєї нагороди. Хто ж спокусить одне з оцих малих, що вірують, — краще було б такому, якщо б йому повішено на шию жорновий камінь та вкинено в море. І коли твоя рука спокушає тебе, відітни її. Краще тобі ввійти в життя калікою, ніж з двома руками піти у пекло, у вогонь незгасний. І коли нога твоя спокушає тебе, відітни її: краще тобі ввійти в життя кривим, ніж з двома ногами бути кинутим у пекло. І коли око твоє спокушає тебе, вирви його: краще тобі ввійти у Царство Боже однооким, ніж з двома очима бути кинутим у пекло, де черв’як їхній не вмирає і вогонь не вгасає.

 

Ми з легкістю судимо іншу людину ще й тому, що боїмося за себе самих. Лякаємося змін і того, що інші люди можуть нам щось відняти. Зосередження учнів на тому, що вони знаходяться біля Ісуса, в протилежності до чоловіка, якого вони зустрічають, дуже хибне і шкідливе для їхнього розуміння. Вони не в змозі зауважити добро, яке сталося, але бачать відмінність, яка видається їм загроженням. Подумай, як ти дивишся на нових для себе людей. Чи бачиш в них майбутніх друзів, чи відносишся з опасінням або навіть ворожо?

Ми можемо перебувати біля Ісуса – на молитві, в храмі, але відноситися до Нього, як до Того, завдяки Кому ми можемо почувати себе кращими, більш упривілейованими, ніж інші люди. Бо ми молимося, ходимо до храму, постимо, даємо милостиню… Але Ісус хоче бути нашим Другом, а не особистим охоронцем, якому платять молитвами чи постом. Чи твої відносини з Ісусом відкривають тебе на інших людей, а, може, навпаки, закривають тебе в зоні особистого комфорту і ти не бажаєш виходити до ближніх?

«Грішити» в перекладі з грецької – «розминутися з метою». Наша мета, як християн, – справжнє життя, до якого запрошує Ісус. Дорога з Ісусом – це подорож в невідоме, яка вимагає довіри і прийняття мужніх рішень. Ісусе, додай мені відваги для справжнього життя, яке не шукає легких рішень, простих схем або забезпечення.

 

Кожне таїнство дає нам Божу благодать. Щоб прийняти благодать в повноті, потрібно добре приготуватися до таїнства. Розпочинаємо роздумувати над таїнством Сповіді, з яким так часто зустрічаємося.

Книжка Костянтина Морозова OFMCap «Як добре сповідатися»

 

Таїнство Покаяння і Примирення, яке популярно зветься сповіддю є для багатьох незрозумілим церковним обрядом. І дійсно, якщо добре замислитись, то навіщо зізнаватися перед кимось у скоєних поганих вчинках? «Було — загуло!», або, як казали в давнину: «Хто минуле згадає, тому око геть». Навіщо цей сором? Навіщо цей стрес? Мало інших у нашому житті? Навіщо Церква все так ускладнює? Неможливо відповісти на ці запитання без світла віри. Сповідь нам була б не потрібна, якби ми не мали гріха. Гріх — це не тільки поганий вчинок, це — не тільки порушення моральних законів.  Гріх — це дійсність, яка сягає Неба, яка торкається самого Бога і наших з Ним стосунків.

Гріх, по суті, є духовним самогубством, бо відрізає корені від «дерева життя», яким є сам Бог. Наш гріх — це рішення, більш чи менш усвідомлене, відключитися від джерела життя, внаслідок чого наш дух «знеструмлюється», в ньому починає панувати духовна смерть, бо «плата за гріх — смерть». І тут йдеться про смерть, яка засіюється в глибини нашої природи, в найпотаємніші сфери нашої особистості.

Коли Адам і Єва отримали заповідь від Бога не торкатися і не їсти з дерева пізнання добра і зла, вони також отримали пояснення: «інакше помрете». Коли на намовою диявола, стародавнього змія, вони все ж таки скуштували від забороненого плоду, то не померли відразу фізичною смертю, а вперше скуштували духовну смерть. Втративши глибинний зв’язок з Богом,  Джерелом життя, вони за життя стали духовними трупами.  Це відразу почало проявлятися у різних сферах життя людини. У стосунках з Богом в людини з’являється страх, у стосунках з іншою людиною — егоїзм, по відношенню до самої себе — роздвоєність: «за внутрішньою людиною бажаю добра, а чиню зло, якого власне не хочу»

У цьому контексті Таїнство Покаяння і Примирення є відповіддю Бога на ситуацію смерті людини. Бог через Ісуса Христа пропонує дієвий засіб проти духовної смерті, хоче нас з неї воскресити, вилікувати рани, які задає гріх нашій природі і особистості. Сам Ісус скаже про себе: «Не здорові потребують лікаря, а хворі. Я прийшов шукати і врятувати те, що загинуло». (далі буде)

 

Повчальна історія з мораллю.

Одного разу миша помітила, що господар ферми поставив мишоловку. Вона розповіла про це курці, вівці і корові. Але тварини хором відповідали: «Мишоловка – це твої проблеми, до нас вона ніякого відношення не має!» Трохи пізніше в мишоловку попалася змія – і вкусила дружину фермера. Намагаючись її вилікувати, дружині приготували суп з курки. Потім зарізали вівцю, щоб нагодувати всіх, хто приїхав відвідати хвору. І, нарешті, зарізали корову, щоб гідно нагодувати гостей на похоронах.

І весь цей час, миша спостерігала за тим, що відбувається через дірку в стіні і думала про речі, які ні до кого ніякого відношення не мають.

Мораль: Якщо Вас щось не стосується напряму, не думайте, що це щось не вдарить Вас по голові.

 

Велика вдячність Вам усім

за чудове свято 125-річчя нашого храму.

Завершилося святкування нашого Ювілею, яке було приготоване спільним зусиллям. Кожен, хто взяв участь у цьому святі побачив красу і відчув радість і задоволення з усього, що діялося. 

От так твориться краса спільними зусиллями. Усім велика вдячність. За ваше серце, кожну допомогу, за те, що не були байдужими на кожний наш заклик, прохання про допомогу, що почувалися відповідальними за наш храм. Дякуємо усім. Нехай Господь щедро благословить кожному. Який чудовий наш храм, а ми у ньому.

Не забуваймо – ми маємо Санктуарій св.. Йосифа. Це особливе місце, де нашим заступником перед Богом є наш Великий Покровиттель св. Йосиф.

Related Posts

Do NOT follow this link or you will be banned from the site!