Сьогодні Слово Боже з Євангелія від св. Луки: Лк 2, 22 – 40
І як сповнилися дні очищення їхнього, за законом Мойсея, вони привели його в Єрусалим поставити його перед Господом, як то написано в Господньому законі: “Кожний хлопець, первородний, буде посвячений Господеві”,- і принести жертву, як то написано в Господньому законі: “Пару горлиць або двоє голубенят.” А був в Єрусалимі чоловік на ім’я Симеон; чоловік той, праведний та побожний, очікував утіхи Ізраїля, і Дух Святий був на ньому. Йому було відкрито Святим Духом, що не бачитиме смерти перш, ніж побачить Христа Господа. Він прийшов Духом у храм. І як батьки вносили дитя-Ісуса, щоб учинити над ним за законним звичаєм, він узяв його на руки, благословив Бога й мовив: “Нині, Владико, можеш відпустити слугу твого за твоїм словом у мирі, бо мої очі бачили твоє спасіння, що ти приготував перед усіма народами; світло на просвіту поганам, і славу твого люду — Ізраїля.” Батько його і мати дивувалися тому, що говорилося про нього. Симеон же благословив їх і сказав до його матері Марії: “Ось цей поставлений для падіння й підняття багатьох в Ізраїлі; він буде знаком протиріччя, та й тобі самій меч прошиє душу, щоб відкрились думки багатьох сердець.” Була також і Анна, пророчиця, дочка Фануїла з покоління Асера; вона була вельми похила віком і жила сім років з чоловіком від дівування свого; зоставшися вдовою аж до вісімдесят четвертого року, вона не відходила від храму, служачи (Богові) вночі і вдень постом та молитвою. І надійшла вона тієї самої години й почала прославляти Бога та говорити про нього всім, що чекали визволення Єрусалиму. І як вони виконали все згідно з законом Господнім, повернулися в Галилею, до Назарету, свого міста. Хлоп’я ж; росло й міцніло, сповнюючися мудрістю, і Божа благодать була на ньому.
Батьки Ісуса, згідно з єврейським законом, принесли Його до храму. Також Святий Дух привів до святині Симеона та Анну, котрі зрозуміли Його натхнення. Але жоден з них не знав, що відбудеться в храмі, до моменту, в якому всім об´явився Бог. Чи дозволяєш Святому Духові діяти в твоєму житті? Чи намагаєшся почути Його голос?
Ісус був впізнаний як Месія. Бог дає себе пізнати, приходить до людини й наповнює її серце любов´ю. Він веде людину крок за кроком і вчить розуміти натхнення в простих життєвих ситуаціях. В святині були теж інші люди, але власне Симеон та Анна впізнали в Ісусі Бога. Симеон чекав Ісуса. А ти як чекаєш приходу Ісуса? Симеон вірив, що побачить Спасителя. Час йшов, але він не втрачав надії. Анна служила в Божому храмі. Їхнє життя було сконцентроване на любові та шуканню Бога. Тому Бог дає їм пізнати Себе, благословляючи їх. Де ти сьогодні бачиш привід до вдячності Богу?
Боже, допоможи мені розпізнавати Твої натхнення, не зважаючи на усілякі труднощі. Дай мені віру та тепріння чекати твого приходу та відкриті очі серця, які будут розпізнавати Тебе, коли Ти прийдеш до мене.
Історія Літанії до Серця Ісуса
Серце Ісуса, за провини наші сокрушене
Пророк Ісая, натхненний Богом, за вісім сотень років до Христа описав Його Муку з такою точністю, ніби він дивився на це власними очима. З того приводу це пророцтво Ісаї деякі називають «П’ятим Євангелієм». Давайте послухаємо цих слів: «Не було в ньому ні виду, ні краси, щоб на нього споглядати, – ні вигляду не було у ньому, щоб нам подобатись. Зневажений, останній між людьми, чоловік бóлів і той, хто знає, що таке страждати; немов людина, що перед нею обличчя закривають, зневажений, і ми його нізащо мали. Та він наші недуги взяв на себе, він ніс на собі наші болі. Ми ж, ми гадали, що його покарано, що Бог його побив, принизив. Він же був поранений за гріхи наші, роздавлений за беззаконня наші. Кара, що нас спасає, була на ньому, і його ранами ми вилікувані.» (Іс 53, 2-5). Ісус зазнав усіх страждань тілом і душею, і жодного болю Йому не пощадили. Розглянемо спочатку його страждання на тілі. Ми ніколи не можемо зрозуміти, як сильно страждав Христос, бо не можемо зрозуміти, наскільки тонка була його людська природа. Жоден мученик не постраждав так, як Христос. Ми також не в змозі зрозуміти, що таке гріх, за що Христос мав винагородити Божу справедливість. Гріх походить з двох джерел: гордості та забороненого задоволення. Гріхи гордості нагородив (відшкодував) Христос приниженням, тілесні гріхи фізичними стражданнями.
Ми знаємо, що людська природа Христа була іпостасно (сутністно) пов’язана з божественністю. Здавалося б, що через це Його страждань може бути менше. Проте було навпаки. Коли страждання зустрічає нас, ми хотіли б негайно віддалити їх. Христос, навпаки: хоча Він був всемогутнім, Він ніколи не використовував свою всемогутність, щоб менше страждати; Він хотів якомога більше страждати, щоб максимально відшкодувати своєму Отцю за наші гріхи. Хто може зрозуміти, наскільки великі були вимоги Божої справедливості, щоб наш гріх міг бути належним чином виправлений? Хто може порахувати, скільки страждань було потрібно для ідеальної винагороди за людські гріхи? Скільки Ісусу довелося страждати під час бичування, вінчання короною з тернини, на шляху до Голгофи, і особливо переживаючи агонію на хресті! Але, безумовно, найжорстокішими були його душевні страждання, страждання його душі, біль Його люблячого Серця. Його кривавий піт свідчив про ці страждання, переживання в Гетсиманії. Історія згадує лише декілька випадків такого поту. Це симптом незмірної напруги духовних страждань. Ісус, безумовно, бачив усі гріхи світу, які Він взяв на себе. Він також побачив величезну кількість душ, які, незважаючи на Його жертву та Його Страсті, будуть засуджені. Він бачив гріхи, які будуть вчинені під час Його спасенної Муки: ненависть фарисеїв та старших, зрада Юди, відречення Петра. Він також передбачив страждання, які повинні були пережити століттями члени Його Містичного Тіла, мученики всіх часів.
Слід також зазначити, що Ісус страждав без будь-якої втіхи. Справді, ангел зійшов з неба і стояв біля Нього в Гетсиманії. Але яку ж розраду може дати сотворіння для Бога-Людини, навіть якби воно було ангелом? Ангел міг тільки Його адорувати і мовчати.
Ісус страждав з любові до нас. Наші гріхи були причиною Його Страстей. Деякі святі, бажаючи наслідувати страждаючого Христа, жили суворим і життям повним зречень. Проте ми часто уникаємо страждань — обираємо, що простіше у житті. А ми повинні приймати недуги, з якими ми зустрічаємося на своєму шляху без бунту. Намагаймося свідомо вибирати якесь умертвіння, щоб віддати честь Страстям нашого Господа Ісуса.
ПРИТЧА ПРО СІМ’Ю ТА БАГАТСТВО
Якось незадовго до Різдва Христового учителька поставила своїм учням таке запитання:
— Хто з вас є бідним і, отже, має отримати подарунок з нагоди свята?
Діти, що вважали свою родину незаможною, підняли руки. Місто було маленьким, усі одне одного знали. Не тільки на ймення, а й де хто мешкає, чим займається, яку має родину та статки. Після уроків учителька покликала до себе восьмирічного хлопчика, що звався Діні. Родина його недавно прибула з Африки, й усі знали, що вони дуже бідні. Запросила хлопчика сісти, відтак спитала, чому він не підняв руки.
— Бо я не бідний.
— А хто є бідним, як ти гадаєш?
— Діти, що не мають батьків.
Подивилась на нього вражено і мовчки його відпустила. Наступного дня батько Діні повернувся додому усміхнений, в доброму гуморі. З’ясувалося, що вчителька побувала у нього на роботі.
— Ми можемо пишатися — так, саме пишатися — нашим сином, — оголосив він удома. І переказав дружині те, що почув від учительки.
На Святвечір Діні отримав подарунок. Розкривши його, він побачив дві пари новісіньких черевичків: одну для нього, а другу для сестрички. Доти ніколи ще не отримував нових черевичків!
Але й без подарунку Діні знав: його родина вельми багата.
Сім’я — це єдиний справжній рахунок у банку. Не за лишай же його порожнім. Ніколи. Щодня клади на нього любов, ніжність, вірність, жертовність. Відсотки з такого капіталу є воістину незліченними.
Римсько-Католицька Церква,
вул. Декабристів 32, 54001 Миколаїв а/я 333.
Сайт: www.joseph.org.ua
e-mail: arepin13@gmail.com
тел. +38(0512)47-06-36, +38(063) 84-09-865
настоятель о. Олександр Рєпін TChr
Редактори: Рускуліс Лілія, Шаповалова Олена, с.Фаустина OSB
