• Вторник , 21 Сентябрь 2021

Якір. Бюлетень парафії св. Йосифа в м. Миколаїв. 28 лютого 2021 року. №9/2021 (317)

Сьогодні Слово Боже з Євангелія від св. Марка: Мк 9, 2 – 10

Шість же день по тому бере Ісус із собою Петра, Якова та Йоана і веде самих їх окремо на високу гору. І переобразився перед ними: одежа його заблищала й так вельми збіліла, що на землі й білильник так не вибілив би. Й Ілля з’явився їм з Мойсеєм, і говорили з Ісусом. Заговорив і Петро та й каже до Ісуса: Учителю, добре нам тут бути! Зробімо ж три намети: тобі один, Мойсееві один та Іллі один. Не знав бо що сказати, тому що страх був огорнув їх. І наступила хмара й отінила їх, а з хмари пролунав голос: Це Син мій возлюблений, слухайтесь його! Але оглянувшись негайно навколо, не побачили вже нікого, крім самого Ісуса з ними. А коли сходили вони з гори, наказав їм, щоб нікому не оповідали те, що бачили, аж поки Син Чоловічий не воскресне з мертвих. І вони зберегли в собі це слово, питаючи один одного, що воно означає воскреснути з мертвих.

 

Учні піднялися з Ісусом на гору, де почали відбуватися чудесні події. Не розуміючи їх, вони піддаються страху. Тоді на небі з’явилася хмара, яка розпорошила їхні страхи та наповнила надією. Спробуй і ти уявити біля себе таку хмарину, яка, власне, зараз допомагає тобі зустрітися з Богом. Із хмари лунає голос Бога Отця, який підкреслює значну роль свого Сина. Наголошує найважливіші пункти Божого плану: що кохає Ісуса та дає Йому владу над людьми. У контексті хресної муки Ісуса, яка наближається, особливого сенсу набирають слова: «Це Син Мій улюблений!» Бог дає свого улюбленого Сина, щоб ми могли досвідчити Божого Царства. А як ти досвідчуєш присутності Ісуса в щоденному житті?

Наприкінці з учнями лишається лише «звичайна» людина, Ісус, який щоденно перебував із ними. Такий же, але також перемінений, преображений. Ісус, який на мить відкрив свою Божественну славу, й залишився вірним Слугою Бога. Слухаючи уважно уривок Євангелія, подумай, які слова особливо лунають у твоєму серці? Попроси Ісуса, щоб Він завжди був присутній у твоїй щоденності.

 

Історія Літанії до Серця Ісуса

 

Серце Ісуса, насолодо всіх Святих

Пресвяте Серце Ісуса — це не лише зміцнення нашого смертного життя та надія при смерті. Це також наша насолода в майбутньому житті, причина нашої слави на небі, так само, як на землі, це причина всіх благодатей. До цих пір ми роздумували над божественним походженням нашого Спасителя та Його життям в Пресвятій Трійці, над Його втіленням та таємницями Його життя на землі, над Його смертю та воскресінням. Ми захоплювались Його любов’ю та дарами, якими Він обдаровує людей. Земне життя Спасителя закінчилось; Отець на небі Його чекав.

Вознесіння! Який це великий тріумф нашого Господа! Він вознісся на небо, взявши з собою незліченну кількість святих душ, які чекали свого звільнення у відхлані. Того ж дня почався похід від землі до неба для багатьох членів Містичного Тіла Ісуса, які є Його надбанням і Його радістю. Відтепер Ісуса люблять і обожнюють усі спасенні люди і назавжди Він буде насолодою всіх Святих.

Одного променя обличчя Христа, що сяяв на горі Табор, було достатньо, щоб троє апостолів майже втратили почуття, щоб св. Петро більше не хотів повертатися на землю. Святій Терезі Авільській пощастило побачити людську природу Христа в захопленні. Звичайно, вона не могла бачити Його в усієї Його величі, бо жоден із смертних не може бути реципієнтом такого погляду. Свята була полонена чудовим сяйвом Христа. Вона сказала, що порівняно з цим сяйвом — сонячні промені втрачають всю силу.

Блаженна Анжела з Фоліньйо побачила Христа зі стигматами на руках, сяючим дивним світлом. «З тих пір, — сказала вона, — я переживаю велику радість при пам’яті цього тонкого світла, в якому я побачила таємницю зв’язку нашого тіла з Богом. Я досі бачу цю руку зі слідом цвяха, яку мені показав Спаситель, кажучи: «Це скільки ж я страждав за тебе». Як чудово буде бачити Ісуса на небі, що випромінює славу. Ми зможемо споглядати там Його нескінченну любов». Коли Блаженна на мить відвела погляд від Ісуса і подивилася на ангелів, вони не зробили на неї великого враження, бо вся їхня краса була захована в Христі і походила від Нього. «Мої очі, — згадувала вона, — були поглинені найвищою радістю і майже не бачили творінь».

Святий Франциск Ассізький отримав благодать почути пісню слави, яку співали ангели. Від звуків мелодії святий впав в екстаз. Яку ж насолоду будемо відчувати, слухаючи цей спів скрізь нескінченні віки? Якою радістю буде пізнати голос самого Ісуса? Особливою радістю для спасенних буде бачити Божественне Серце Спасителя, повне любові до людей, до кожного з нас. Сьогодні ми почуваємось недостойними займати навіть найменше місце в Його Серці. На небі ми побачимо всі обставини нашого земного життя, в тому числі й ті, які нам здалися неважливими, і які були натхнені нескінченною любов’ю. Тоді наше маленьке людське серце з невимовною радістю зануриться в простори Божої любові, як крапля води в океан. Ми зрозуміємо, що Божественне Серце було для нас причиною і джерелом благодаті та всього добра. Пресвяте Серце Ісуса — це наше життя і бере участь у всіх наших справах. Якою ж радістю буде дякувати Йому протягом усієї вічності! Пресвяте Серце Ісуса, втіхо ангелів і святих, віримо, що Ти також будеш нашим щастям у вічності. Пригорни нас до себе і вчини, щоб ми на цій землі шукати полегшення не людях і речах, але тільки в Тобі. Пресвяте Серце Ісуса, через яке до нас дійшло спасіння. Честь і слава Тобі навіки. Амінь

 

ЧИ ПОТРІБНО ХОДИТИ ДО ЦЕРКВИ?

 

Багато людей в нашому суспільстві часто кажуть, що їм не потрібно ходити до церкви, бо вони і вдома можуть молитися. На цю тему хочу викласти одну повчальну історію:

Колись давно в одному селі жив чоловік, якому не подобалися порядки, які запровадив отець в церкві. Чоловік той сказав: “Нащо мені ходити до церкви? Я так само можу молитися і вдома, і на полі, і в саду. Природа стане мені церквою”!

Одного зимового вечора отець відвідав збунтованого парафіянина. Вони обидва сиділи перед домашнім вогнищем, розмовляючи про дрібні справи. Але ніхто не порушував питання присутності в церкві. Згодом отець взяв щипці із стояка біля каміну, витягнув з вогню один розпечений вуглик і відкинув його в бік. Обидвоє дивилися, як вуглик швидко згасав і застигав у попелисто-сивий камінчик. Тим часом вугілля в каміні горіло яскравим полум’ям. Парох мовчав. А чоловік обернувся до нього і сказав: “Наступної неділі я буду в церкві…”

Римсько-Католицька Церква,  

вул. Декабристів 32, 54001 Миколаїв а/я 333.

Сайт: www.joseph.org.ua  

e-mail: arepin13@gmail.com   

тел. +38(0512)47-06-36, +38(063) 84-09-865

настоятель о. Олександр Рєпін TChr

Редактори: Рускуліс Лілія, Шаповалова Олена, с.Фаустина OSB

Related Posts

Do NOT follow this link or you will be banned from the site!