Якір. Бюлетень парафії св. Йосифа в м. Миколаїв. 29 листопада 2020 року. №37/2020 (304)

Сьогодні Слово Боже з Євангелія від св. Марка: Мк 13, 33 – 37

Ісус сказав до своїх учнів: «Глядіть же, чувайте, не знаєте бо, коли той час настане. Як чоловік, що, від’їхавши ген, зоставив свій дім, дав слугам своїм владу й кожному роботу, воротареві ж звелів пильнувати, — пильнуйте, отже, і ви, бо не знаєте, коли прийде пан дому, — ввечері чи опівночі, чи як запіє півень, а чи уранці, — щоб, коли повернеться несподівано, не застав вас уві сні. А що вам кажу, — кажу всім: Чувайте!»

На порозі Адвенту Ісус звертається до учнів із проханням пильнуватийбути уважними. Уяви собі господаря, який залишає свій дім та вирушає в далеку подорож.

Дім – це місце, що потребує багато праці, щоб утримати його в гарному стані. Так само є з нашим серцем. Думки, бажання, те, чим ми займаємося щоденно, формують наш внутрішній світ, збагачують нашу душу. До чого закликають і ведуть тебе твої думки? Чи знаходиш у них спокій і мир?

Потрапивши в круговерть занять, можна не зауважити багато речей. Але Ісус згадує про сторожа. Заохочує, щоб той був пильним та уважним, щоб не прогаяв моменту приходу господаря. Подумай, хто або що може бути твоїм сторожемпротягом цього Адвенту. Які зусилля ти докладаєш, щоб залишатися відкритим і зауважити Вчителя, який хоче відвідати тебе?

Слухаючи слова Євангелія, подивися на Ісуса й уяви собі дім, який Він описує. Подумай про найближчі тижні очікування, тиші та спокійної підготовки свого серця для народження Того, Хто полюбив нас найбільше.

Порозмовляй з Ісусом про те, що ти зауважив під час цієї молитви. Попроси Його про витривалість і силу в очікуванні Його приходу.

Історія Літанії до Серця Ісуса

Серце Ісуса, щедре для всіх, які до Тебе взивають

Цей заклик зміцнює наше переконання, що ми знайдемо всі добра в Серці Ісуса. У цьому світі багато хто хотів би бути щедрим, але йому немає чого дарувати, бо він бідний. Інші, багаті можуть бути щедрими, але вони ні з ким не діляться, бо вони скупі. У Серці Ісуса ми бачимо і поклоняємось повноті невичерпних благ і водночас безмежної щедрості.

Хто такий багатий, як Ісус! Все матеріальне багатство — Його власність. Однак Він знехтував ним і в своєму земному житті хотів бути бідним настільки, що протягом останніх трьох років на землі Він жив із милостині. Ісус, Син Божий Творець, отримував хліб від створінь.

Нашому Спасителю нікуди було покласти голову, щоб відпочивати вночі. Він, мабуть, ніколи за життя не торкався грошей. Посилаючи своїх учнів проповідувати Євангеліє, Він також не давав їм гаманця, крім того: попередив їх не брати запасні сандалі чи одяг.

Ісус дарував людям інші, більш благородні багатства — надприродні благодаті. Христос також хоче давати нам ці благодаті, коли ми звернемось до Нього. Мандрюючи палестинською землею, Ісус здійснив кілька чудес, коли навіть Його про це не просили. Однак Він, як правило, очікує того, що ми будемо просити про благодать, і тоді Він виявляється щедрим. Отже, молитва є необхідною умовою здобуття всіх Божих благодатей. Це золотий ключ, який відкриває скарбницю Божого Серця. Не використовувати цей ключ було б великою помилкою.

Однак ми повинні усвідомити, що ефективність наших молитов випливає із заслуг Ісуса. Він молиться за нас і з нами. Ісус каже нам багато молитися, тому що хоче щедро давати нам свої благодаті. Проте нам слід подбати про якість молитви, щоб ми були на молитві зосереджені. Важко назвати молитвою слова промовлені бездумно і недбало. Ми повинні пам’ятати, до кого ми молимося: перед нескінченною величністю Бога, понад якої немає нічого більш гідного чи священного. Усні молитви потрібні тому, що вся людина, а отже, душа і тіло, повинні поклонятися Богові. Однак недобре обтяжувати себе занадто великою кількістю усних молитов, крім тих, що вважаються обов’язковими в житті християн. Перш за все, Ісус хоче почути голос нашого серця. Нам було б дуже бажано щодня присвячувати себе розумовій молитві (десяток і більше хвилин). На початку ви можете скористатися книгою: «Про наслідування Ісуса Христа», св. Томи Кемпійського. Неможливо практикувати всі види побожності. Виберіть те, що вам найбільше підходить. Перше місце слід приділити Тому, Хто загинув на хресті за нас. Він заслуговує на всю нашу велику любов. Після Нього ми можемо мати інших посередників: Божу Матір, наших покровителів та опікунів.

Лист Ісуса до людини, який потрiбно прoчитати кожному

Пишу тобі цього листа, хоча мені б хотілося порозмовляти з тобою особисто і наодинці. Але я знаю, що для цього в тебе завжди бракує часу. Вчора вранці, наприклад, Я довго чекав, поки ти прокинешся, щоб разом з тобою побудувати плани на прийдешній день, додати тобі сили і впевненості для нелегких справ. Але ти відвертався, щоб хоч на декілька хвилин продовжити свій сон.

А потім у тебе просто не було часу: вмивався, старанно чистив зуби, прискіпливо одягався, ретельно причісувався… Останній погляд у дзеркало, і ти підійшов до дверей. На якусь мить, коли твій погляд натрапив на Біблію, Я подумав, що ти хочеш прочитати Моє Слово. Але ти пішов, щільно зачинивши двері.

Протягом дня Я знову і знову намагаюся зав’язати розмову з тобою. Чекав цієї миті. Ти пам’ятаєш сніданок: смачна їжа, запашний чай — це все від Мене. Однак ти навіть не подумав про це, не кажучи вже про слова вдячності.

Після поживного обіду ти тяжко зітхнув, а Я стояв поруч і чекав, що саме зараз ти розкажеш про наболіле, про те, що пригнічує душу, і попросиш допомоги. Але якась думка, очевидно дуже важлива для тебе, відволікла твою увагу, і думки закрутилися, шукаючи виходу.

Словом, для тебе проблем вистачало завжди. Вони кожного дня навалювалися на тебе таким тягарем, що перекреслювали все інше. Тобі ставало дуже важко. Чому ж ти не звертався до Мене?

Пам’ятаєш, недобра звістка захопила тебе зненацька? Я в той час був біля тебе. Я так хотів висушити твої сльози і навіть намагався зробити це по-Своєму: послав тобі легкий, теплий вітерець, птахів, щоб вони веселим щебетом і співом відволікли тебе від гірких думок; сонячне проміння, голубе небо… — все це для тебе. Але ти вже вкотре нічого не зрозумів, не заговорив зі Мною.

І навіть увечері, прийшовши з роботи — не згадав про Мене. Нашвидкоруч повечеряв, увімкнув телевізор і телепрограми надовго захопили тебе. Невже вони цікавіші, ніж спілкування зі Мною? Невже важливіші і ті проблеми, які не покидали тебе ще й увечері?

Ти втомився за день — Я тебе добре розумію. Не звинувачую за те, що майже у знемозі впав у ліжко. У такому стані важко молитися, думати про духовне, але Я все ж надіявся на це, бо в якусь мить в тебе промайнула думка про Мене. Але це вже було крізь сон, який швидко заволодів тобою. Ти ж не опирався. А Я так чекав… Хотів разом з тобою згадати про день, що минув, проаналізувати його.

Повір: Я би потішив тебе, заспокоїв твій біль… Але ти не захотів…

То ж коли настане новий день, згадай про Мене. Пам’ятай, що Я завжди поруч з тобою.