• Суббота , 16 Январь 2021

Якір. Бюлетень парафії св. Йосифа в м. Миколаїв 3 листопада 2019р. № 28/2019 (259)

 

Роздуми над Євангелієм

Сьогоднішнє Слово походить із Євангелія відЛуки: Лк 19, 1-10

Увійшовши в Єрихон, Ісус проходив через (місто). А був там чоловік, Закхей на ім’я; він був головою над митарями й був багатий. Він бажав бачити Ісуса, хто він такий, але не міг із-за народу, бо був малого зросту. Побіг він наперед, виліз на сикомор, щоб подивитися на нього, бо Ісус мав проходити тудою. Прийшовши на те місце, Ісус глянув угору і сказав до нього: “Закхею, притьмом злізай, бо я сьогодні маю бути в твоїм домі.” І зліз той швидко і прийняв його радо. Всі, бачивши те, заходилися нарікати та й казали: “До чоловіка грішника зайшов у гостину.” А Закхей устав і до Господа промовив: “Господи, ось половину майна свого даю вбогим, а коли чимсь когось і покривдив, поверну вчетверо.” Ісус сказав до нього: “Сьогодні на цей дім зійшло спасіння, бо й він син Авраама. Син бо Чоловічий прийшов шукати і спасти те, що загинуло.”

 

Чоловік, про якого ми чуємо сьогодні в Євангелії, був дуже багатий, але відчував, що це багатства не приносить йому задоволення. Все зовнішнє, тобто мій статус, здібності або позиція, можуть тільки приховувати моє найглибшє прагнення. Сьогодні Ісус проходить біля мене, чи хочу я Його побачити? Яке найбільше прагнення мого серця?Закхей залишив всі людські пересуди і свою позицію під деревом. Його рішучість побачити Ісуса була такою міцною, що подолала всілякі страхи і побоювання. Чи маю я достатньо рішучості, щоб шукати Ісуса в своїх щоденних проблемах і труднощах? Що я роблю для того, щоб зустрітися з Ним?

Закхей не тільки прийняв рішення, але й побіжить його реалізувати. Не залишив місця для страху і сумнівів. Як сильно він прагнув змінити своє життя! Іноді самотність, пустка або відсутність взаєморозуміння міцьно тягнуть нас до низу. Несправедливі звинувачення, низька оцінка власної вартості чи незрозуміння близьких людей — все це місця, в яких Ісус хоче затриматись сьогодні, щоб зустрітися з нами. Глибокий погляд Вчителя так торкнув серце Закхея, що той відразу відчув себе вільним.

Спробуй сьогодні пошукати такий погляд Ісуса, який оздоровляє і визволяє з темряви і безнадії. Молися: Господи, знайди мене і дай мені життя!

 

1 Листопада уся Церква згадувала усіх святих, які попередили нас на дорозі до вічності. Усі християни є покликані Богом до святості. Це випливає з таїнства св. Хрещення. Серед святих були святі подружжя, які зуміли разом служити Богові і Церкві. Вони стали прикладом для наслідування багатьох молодих людей. Святість можна досягти у родинному житті, посеред проблем з роботою, здоров’ям та вихованням дітей. Святість подружнього життя не полягає часто у великодушних жестах, але в щоденних дрібницях, виконуючи всі свої родинні обов’язки у згоді з Божою волею.

 

ПОДРУЖЖЯ. ШЛЯХ ДО СВЯТОСТІ

Усвідомлюючи покликання до подружнього стану, варто замислюватися над місією, яка стоїть перед подругами. Часто, закоханість затьмарює очі, а метелики в животі створюють ілюзію – «кохання на все життя». Проте, після одруження молодим людям не достатньо квітів та прогулянок, доводиться знімати рожеві окуляри та вчитися по-справжньому будувати стосунки. Для цього, кожен з нас має три цеглини – віру, надію та любов.

Тепер же зостаються: віра, надія, любов – цих троє; але найбільша з них – любов. (Кор. 13, 13)

В любові, подруги пізнають та формують один одного. Інколи цей процес набирає шалених обертів. Не варто боятися чи приховувати гарячих емоцій, які у вас виникають. Прояв емоцій є індикатором до формування інструкції сімейного щастя, проте для негативних емоцій варто встановити чіткі межі. Для цього, можна скористатися порадою зі Святого Письма, і не переносити негатив у новий день:

Гнівайтеся, та не грішіте! Хай сонце не заходить над вашим гнівом (Еф 4, 26).

Усі ми хочемо любити і бути любленими, відчувати любов. Та не лише служіння, мовчанням і покірною працею. Любов має право жити в словах і ніколи не завадить, почути від коханої людини ніжні слова любові, які щоразу здатні додавати нових барв у стосунки.

Язик лагідний – дерево життя, лукавий – пригноблює душу. (Прип 15, 4).

Суть істинної любові до своєї половинки живе у щирій жертовності, даруванні себе та бажанні зробити щасливими один одного.

«Не затримуй добра від того, кому воно належить, коли твоя рука здоліє це зробити». (Прип 3, 27).

Часом, подруги стикаються випробуваннями та болем. Така форма шляху до святості, що змушує стати нас реальними чоловіками та жінками. Всією своєю силою, вірою, надією і любов’ю спрямовувати на свого подруга Божу любов, джерело якої міститься в кожному з нас. Вона призначена людям, які є поруч. Її дарування створює відчуття того, що справжня любов є «зв’язком досконалості»

А над усе будьте в любові, що є зв’язок досконалости і нехай панує в серцях ваших мир Христовий, до якого ви були покликані, в одному тілі, та й будьте вдячні. (Кол 3, 14-15)

Як говорив, Блаженіший Любомир Гузар: «Чоловік і жінка, з’єднані в подружжі, покликані одне одного освячувати, допомагати одне одному бути добрим».

Маючи мир Христовий в серці та усвідомлення цінності того зв’язку досконалості подружжя, ви зможете виконати найголовнішу місію – допомагати один одному наблизитися до святості.

Тож, плекайте любов подружню та крокуйте до святості, разом!

Ольга ЧАПЛИК

https://dyvensvit.org/top/1020818/

 

Притча «Краса і користь»

Одного вечора, спраглий олень шукав поживи у лісі. Він був радий побачити неподалік ставок. Він нахилився попити води. Дивлячись у прозору непорушну воду, він міг бачити своє відображення. Вигляд його привабливих та красивих рогів зробив його гордим та щасливим. Потім він помітив свої довгі, тонкі та худі ноги. «Прикро, ці ноги такі страшні і не відповідають моїм величним та привабливим рогам». Раптом він відчув наближення вовка.

Олень побіг на максимальній швидкості, знаючи, що вовк швидко бігтиме за ним. Він підозрював, що інші вовки зі зграї могли теж його помітити та побігти услід. Але несподівано його роги заплутались в гілках густого дерева. Він намагався, але не міг звільнити роги від гілок. Олень тягнув з усіх сил, але всі його зусилля були марними. Нарешті, він зробив божевільну спробу і на щастя зумів звільнити роги перед тим, як вовк його спіймав. Він здійснив ще одну божевільну пробіжку в його житті та на щастя втік від вовка. Досягнувши безпечного місця, він оглянувся та побачив, що хижаки відмовились від погоні. Олень зітхнув з полегшенням і подумав, як не розумно він вчинив вихваляючи свої роги та проклинаючи потворні ноги.

Зовнішність може бути оманливою. Не все те золото, що блистить. «Миловидість оманлива і краса суєтна…» (Притч. 31:30). Господь сказав Самуїлові про сина Ієссея Елиава «не дивися на лице його і на висоту зросту його; Я відкинув його; Я дивлюся не так, як дивиться людина; бо людина дивиться на лице, а Господь дивиться на серце.» (1 Цар.16:7) Апостол Петро радить, «Нехай буде прикрасою вашою не зовнішнє – заплітання волосся, золоте вбрання або нарядність в одязі, а потаємна людина серця в нетлінній красі лагідного і мовчазного духу, що дорогоцінне перед Богом» (1 Пет. 3:3,4).

http://hram.lviv.ua/2885-krasa-i-korist.html

 

Римсько-Католицька Церква,

вул. Декабристів 32, 54001 Миколаїв а/я 333.

e-mail: arepin13@gmail.com

тел. +38(0512)47-06-36, +38(063) 84-09-865

настоятель о. Олександр Рєпін TChr

Редактори: Рускуліс Лілія, Шаповалова Олена, с.Фаустина OSB

Related Posts

Do NOT follow this link or you will be banned from the site!