Сьогодні Слово Боже з Євангелія від св. Марка: Мк 10, 2-16
Приступили фарисеї і, спокушаючи його, питали: Чи можна чоловікові відпустити жінку?
А він у відповідь сказав їм: Що заповів вам Мойсей?
Вони сказали: Мойсей дозволив написати грамоту розлуки та й відпустити.
То з-за серця вашого запеклого, — сказав Ісус їм, — написав він вам отой припис.
А на початку створення Бог створив їх чоловіком та жінкою.
Ось чому чоловік покине свого батька — матір і пристане до жінки своєї,
й обоє будуть одним тілом; тому вже не двоє, лише — одне тіло.
Що, отже, злучить Бог, людина хай не розлучає.
Удома ж учні знов його про те запитали.
А він сказав їм: Хто відпускає свою жінку й бере другу, чужоложить з нею. І коли жінка покине свого чоловіка й вийде за іншого, — чужоложить.
І приносили до нього дітей, щоб доторкнувся їх, але учні забороняли їм.
Бачивши Ісус те, виявив незадоволення і сказав їм: Пустіть дітей приходити до мене, не бороніть їм: таких бо Царство Боже.
Істинно кажу вам: Хто Царства Божого не прийме, як дитина, — не ввійде до нього.
І обнявши їх, поклав на них руки і благословив їх.
Ісус ставиться до людини з простотою й відкритим серцем. Однак таке ставлення підходить не всім. Мабуть, тому фарисеї випробовують Ісуса. Господь показує, що Він не хоче компромісів із власним сумлінням. А як ти реагуєш на простоту серця, яку пропонує Ісус?
Прийняття світогляду Ісуса означає прийняття Божого Царства. Ісус показує нам сьогодні, щоб ми це робили щиро, як діти. Як діти, приймали те, що Господь прагне нам дати. Дати всю свою Любов. Це шлях простоти, без компромісів та обману. А в якому стані сьогодні твоє серце, як реагує на відкрите й щире серце Бога?
Можливо, що простота й щирість, до якої запрошує тебе Ісус, є для тебе важкою? Можливо, що ти чогось не розумієш та маєш якісь питання до Нього. Можливо, що Ісус чекає твоїх питань. Також, можливо, що Його відповіді не будуть легкими для тебе. Але ти повинен ввійти у відносини з власним серцем і тим, що його наповнює. Подумай, що є у твоєму серці найбільш щирим і правдивим? Порозмовляй про це з Ісусом.
*****
Кожне таїнство дає нам Божу благодать. Щоб прийняти благодать в повноті, потрібно добре приготуватися до таїнства. Розпочинаємо роздумувати над таїнством Сповіді, з яким так часто зустрічаємося.
Книжка Костянтина Морозова OFMCap «Як добре сповідатися» (продовження)
Навіщо сповідатися перед іншою людиною?
Це запитання справедливе, бо, дійсно, якщо подивимось на гріх з перспективи руйнування союзу з Богом. шлях відновлення о шлях відновлення цього Союзу проходить через визнання своїх провин перед Господом і покірного прохання про прощення і відновлення зруйнованих гріхом стосунків.
Проте у світлі Богооткровення гріх має не тільки вертикальний намір: » Я і Бог», а й горизонтальний: » Я та інша людина», «Я і спільнота». Людина, згідно з Божим задумом, живе у мережі стосунків. І тому гріх, навіть найбільш таємний і особистий, має наслідки не тільки для стосунків з Богом, а й для всіх, з ким ми зв’язані певними узами. Тому покаяння і примирення сам Бог у залежну є від примирення з нашими ближніми. Так про це говорить Ісус: «Якщо ви не пробачити іншим їхніх провин, не пробачить і вам ваш Отець Небесний ваших провин».
Дійсно, було би якимось великим непорозумінням просити пробачення у Бога і не пробачати своїм рідним, сповідатися Богові у крадіжках і не повертати вкрадене власнику, зізнавайтись Богові, що образив ближнього, і не просити вибачення у скривдженого. Ми не живемо самотньо на острові, як Робінзон Крузо, тому наші гріхи дуже часто завдають болю також нашим ближнім. Відтак визнавати свої провини перед людьми, просити прощення і приміряти ся з ними є справді звичайною людською і водночас Божою справою.
Наше навернення відбувається у спільноті. Зазвичай інші помічають зло, яке знаходиться в нас і неодноразово потерпають від нього, Вони ж мають стати також свідками зміни нашого життя. Так про це Алькуїн (VIII ст.). диякон, радник Карла Великого: » Ти говориш: » Добре сповідатися лише Господу», але не менш доброю справою є мати свідка твоєї сповіді».
Отож, визнання себе грішникам перед Богом, має йти у парі з визнанням себе грішникам і перед людьми, передусім перед християнською спільнотою. Тому святий Яків говорить до всіх християн: «Визнавайте один одному гріхи, і моліться один за одного, щоб бути зціленими». Звичайно, Церква відрізняє гріхи «щоденні» від » важких», які вимагають особливого лікування. Так про це пише Беда Преподобний (VIII ст.), один з останніх Отців Церкви: » Це слово означає, що ми повинні визнавати легкі і щоденні провини нашим ближнім, і ми будемо вірити, що завдяки їхній щоденній молитві ми будемо спасінні. Що ж до виразок, причиною яких є більш серйозна поразка, ми, згідно з Законом, будемо визнавати їх перед священиком, і покладемося на його осуд, щоб знати, яким чином і скільки часу ми маємо працювати для очищення.
прикладом такого щоденного визнання гріхів перед ближнім, а також взаємної молитви один за одного може бути щоденне прохання про пробачення чоловіка у жінки, жінки у чоловіка, дітей у батьків, і батьків у дітей. Варто також просити пробачення у кожного, кого ми скривдили словом, вчинком, думкою, небажанням допомогти, довго із цим не зволікати, згідно зі словом Святого Петра: » Нехай сонце не заходить над вашим гнівом».
До того, щоб це стало звичним явищем у нашому житті, запрошує також і Літургія, яка щонеділі закликає нас визнавати себе грішникам перед Богом, людьми і Церквою, та просити про молитву, щоб отримати зцілення: » Сповідаюся Господу, Богу Всемогутньому, і вам, брати і сестри, що безмірно согрішив я думкою, словом, вчинком і недбальством. Моя провина, моя провина, моя дуже велика провина. Тому благаю Пресвяту Діву Марію, всіх Ангелів і Святих і вас, брати і сестри, молитися за мене до Господа, Бога нашого». (далі буде)
