Сьогодні Слово Боже з Євангелія від св. Йоана: Йн 20, 19-23
А як звечоріло, того самого дня, першого в тижні, — а двері ж були замкнені там, де перебували учні: страхались бо юдеїв, — увіходить Ісус, став посередині та й каже їм: «Мир вам!»
Це промовивши, показав їм руки й бік. І врадувались учні, побачивши Господа. І ще раз Ісус їм каже: «Мир вам!» Як мене послав Отець, так я посилаю вас.» Це промовивши, дихнув на них і каже їм: «Прийміть Духа Святого! Кому відпустите гріхи — відпустяться їм, кому ж затримаєте — затримаються.»
«Мир вам!» ‑ сказав Ісус до апостолів, які зі страху позакривалися й боялися виходити назовні. Мир вам ‑ це означає: ви не самотні, не бійтеся, Я, Господь, покликав вас. Труднощі, терпіння або смерть прийдуть, однак не лякайтеся, з вами Божий Дух, Міць Божа. Все обернеться на добро.
Мир ‑ це пробудження свідомості, що апостоли знаходяться в міцних Божих долонях. Святий Дух своєю міццю оживляє все те, що хворе, воскрешає те, що втратило життя й померло. Він Дух Оживляючий. Тепер апостоли вже не будуть боятися переслідування й терпіння за Христа. Божий мир огортає та підтримує їх. Чи ти теж потребуєш цього миру, коли серце охоплює страх і сумніви?
Дух-Утішитель робить з учнів нових людей, дозволяє їм жити, діяти, любити, як Ісус. Вони стають проголошувачами Божої справедливості, милосердя й миру. Подих Святого Духа в нас є сотворінням нової дійсності. Це Божа любов, яка пронизує й перемінює нас. Ця любов проявляється передусім у прощенні. Чи хтось з оточуючих тебе людей потребує твого прощення?
Попроси Ісуса, щоб влив у твоє серце свого Духа. Попроси, щоб Він зцілював усі твої рани, оживляв і підкріпляв тебе кожного дня.
******
Історія Літанії до Пресвятого Серця Ісуса
Серце Ісуса, Сина Предвічного Отця
Син Божий ставши Людиною, отримав Ім’я Ісус і Його людське Серце являється водночас Серцем Сина Отця Предвічного.
Дивлячись на дитину зазвичай думаємо про батьків – чи з вигляду вона подібна до батьків? В родині часто застановляються, від кого має коси, від кого успадкувала колір очей. Тішимося знайденою подобою. Радіємо коли зустрінемо особу добре виховану і не раз приходить думка, що це напевно школа рідної домівки, приклад Татка і Мами. Часом самі себе ловимо на вживанні тих самих слів, які говорили наші батьки. Хоч і пройшло багато років від часу коли ми вчилися розмовляти і ходити, в наших словах відчувається мова нашого Батька чи Неньки. Мимоволі наслідуємо батьківські жести, хоч може вже вони на тому світі, то сьогодні вони тут присутні, в нас. Вони є в нашій вражливості, в нашому мисленні, відчутті, словом – в нас самих.
Літанія до Пресвятого Серця Ісуса розпочинається дуже «родинно». Припоминає нам, чиїм Сином є Ісус Христос. Це є дуже важливо, бо дивлячись на Ісуса можемо пізнати і зрозуміти яким є Бог. Що це означає, що Він є Отцем?
«Аж так Бог полюбив світ, що дав свого Єдинородного Сина, щоб кожний, хто вірить у Нього, не загинув, але мав життя вічне». Ці зворушливі і красиві слова промовляє до нас цей власне Син. Показує нам Особисту Таємницю – Сенс власного життя. Господь Ісус хоче поділитися зі мною і з тобою найціннішим – тим, Ким Він є. Розпочинаємо місяць присвячений Пресвятому Серцю Ісуса – це означає, що будемо розважати найважливішу з таємниць нашої віри: що Господь Бог незбагнений і безкінечний, став дуже близьким до нас. Що Предвічний Син Отця став людиною такою, як ми. Коли зачався під серцем Марії, не перестав бути з’єднаним з Отцем.
Дванадцятирічний Ісус в Єрусалимському Храмі говорить до Марії і Йосифа: «Хіба ви не знали, що Мені треба бути у справах Мого Отця?» (Лк 2, 49). Під час хрещення Ісуса над річкою Йордан і під час преображення на горі Табор було чути голос Отця: «Ти – Син Мій улюблений, Тебе Я уподобав» (Лк 3, 22). Також Ісус говорить про себе: «Отець у Мені, а Я — в Отці» (Йн 10, 38). Коли святий Тома просить Вчителя, щоб їм, апостолам, показав Отця, Ісус відповідає йому: «Стільки часу Я з вами, і ти не знаєш Мене, Филипе? Хто Мене бачив, той і Отця бачив» (Йн 14, 9). Запитаний на суді через Каяфу, чи Він є Сином Божим, Ісус рішуче стверджує, хоча знає, що за цю відповідь, має заплатити життям. Смерть Ісуса була підтвердженням усього, що Він про себе сказав.
Коли возносився на Небо після страсної смерті і воскресіння, тож все такі нас не залишив. Власне тепер, під час цього розважання ми є близько Нього. В Пресвятих Дарах є присутній Він сам. Для нас, котрі тут стоїмо на колінах, б’ється Його Господнє Серце, Серце Сина Предвічного Отця.
Дивімося на це серце, і побачимо Серце Бога. Ісус робив все те, що бачив у свого Отця. Коли з радістю дивився на своїх учнів, коли доторкався прокажених, коли пригортав дітей, коли навчав людей краси і добра, коли в кінці взяв на себе наше зло – в цьому всьому був подібний до свого Отця. Наша релігія є дуже «родинною» — найбільші таємниці Господь нам розповів, вживаючи близьких і зворушливих слів: « Отець», «Син», «любов» і «єдність». Тож в таємниці Пресвятої Трійці є щось з родини. Варто це сьогодні чітко побачити, взяти з собою додому після цієї адорації – Бог є немов би Родина Трьох Божих Осіб, Бог любить мене, хоче щоб я перебував у Його домі. Бог любить мене як свого Сина. Бог любить і хоче спасти мою родину.
Тому то Синові Божому, який з любові до нас став людиною і зійшов на землю, винні ми славу найвищу. Наш молебень скерований до живого Ісуса, котрий любить нас своїм Серцем.
Але не тільки це фізичне, Божественно – людське Серце хочемо в цьому молебневі прославити. Серце є символом любові. Хочемо вшанувати власне цю любов нашого Спасителя, котра привела Його на землю, завела на хрест і дала нам Євхаристію. На ці і інші вияви любові Спасителя будемо старатися відповідати любов’ю.
Коштовний алмаз
На палубі великого пароплава стояв чоловік і бавився, підкидаючи і ловлячи блискучу річ. Пасажири, дивлячись на нього, запитали:
– Що це у вас?
– Це – коштовний алмаз, – відповів чоловік. – Я продав усе своє майно, яке заробляв протягом життя, аби придбати його.
– Якщо це так, то на вашому місці я не поводився би з ним так легковажно, – зауважив один пасажир.
– О, підкидати його для мене велика втіха, – відповів чоловік і знов підкинув камінь у повітря.
* *
Зрозуміло, що таке поводження з дорогоцінним алмазом недоречне, та, однак, бувають такі люди. Цей алмаз – це наша душа, з якою ми дуже часто легковажно поводимося. Якщо ми загубимо якусь річ – біда невелика. Але якщо загубимо душу – загубимо все.
Бо яка користь людині, коли вона придбає ввесь світ, а душу свою занапастить? Або що дасть людина взамін за душу свою? (Євангеліє від Марка 8:36,37)
