Сьогодні Слово Боже з Євангелія від св. Луки: Лк3, 1-6
П’ятнадцятого року правління кесаря Тиверія, коли Понтій Пилат був правителем Юдеї, Ірод — четверовласникомГалилеї, Филип же, його брат, четверовласником краю Ітуреї та Трахонітіди, а Лісаній четверовласником Авілени, за первосвящеників Анни та Каяфи, слово Боже було до Йоана, синаЗахарії, в пустині. 
І він ходив по всій околиці йорданській, проповідуючи хрищення покаяння на прощення гріхів, як писано в книзі віщувань пророка Ісаї: “Голос вопіющого в пустині: Готуйте путь Господню, вирівняйте стежки його. Кожна долина заповниться, кожна гора й горб знизиться, нерівне вирівняється, дороги вибоїсті стануть гладкі, а кожна людина побачить спасіння Господнє.”
У перших реченнях Євангелія ми чуємо про людей, які правили тодішнім світом. Вони завжди були в центрі подій та приймали важливі рішення. Тим часом Бог скеровує своє Слово до Йоана, який перебуває в пустині, здалека від великих справ. Коли ми закриваємо наші очі та вуха на те, що нас розпорошує і відволікає, нам легше почути Бога. Який день або година є твоєю пустинею, місцем і часом зустрічі з Богом?
Йоан зрозумів свою місію й призначення від Господа. Він пішов і проголошував хрещення навернення, як було йому об’явлено. 
Подумай про своє місце в житті – в родині, серед друзів або в праці… Ти маєш виконати виняткове завдання, в якому тебе ніхто не замінить. Яка з твоїх життєвих ролей на сьогоднішній день для тебе найважча і найскладніша? Як можеш її втілювати й переживати більше з Богом?
Йоан Хреститель проголошував здійснення обітниці, про яку багато віків тому звіщав пророк Ісая. Боже Слово здійснюється завжди, хоч іноді треба на це зачекати. Це вимагає від нас чуйності та терплячості. Послухай ще раз слів Євангелія про Бога, Який сам вибирає момент для реалізації власних планів.
Господи Ісусе, так часто оточуюча мене дійсність закриває і заглушує мені Тебе. Відкрий мої очі та вуха на Тебе і на Твій голос в моїй щоденності.
*****
Кожне таїнство дає нам Божу благодать. Щоб прийняти благодать в повноті, потрібно добре приготуватися до таїнства. Розпочинаємо роздумувати над таїнством Сповіді, з яким так часто зустрічаємося.
Книжка Костянтина Морозова OFMCap«Як добре сповідатися»(продовження)
Хто може сповідатися?
Щире розкаяння
Таїнство Примирення в історії прийняло назву Сповіді, від одного з його елементів — визнання своїх гріхів. Отже, багатьом здається, що це найважливіший елемент, тим більше, що вимагає від людини переступити через бар’єр сорому, А це не так легко зробити.
Після другого Ватиканського Собору Церква почала називати це таїнство таїнством Покаяння або Примирення. Всі назви підкреслюють його суть — покаяння і примирення з Богом, Церквою і всіма людьми.
Бог пробачає нам гріхи не через нашу сміливість, 
з огляду на наше розкаяння у гріхах, яке мусить бути поєднане з рішенням виконувати слово Господа: » Йди та вже від нині не гріши».
Якщо немає щирого розкаяння у гріхах, немає прагнення залучитися у процес навернення, то немає мови про таїнство. Визнання гріхів без прийняття рішення більше не грішити не досить, щоб отримати пробачення гріхів. Немає більш фальшивої думки про таїнство Покаяння, ніж ось така: «Добре християнам: вкрадуть, посповідається, і потім можуть красти далі з чистою душею».
Якщо проститутка не висловить прагнення змінити професію, якщо молоді люди, які перебувають у сексуальних взаєминах до шлюбу, не приймуть рішення відновити і зберігати дошлюбну чистоту; якщо злодій немає рішення більше не красти і більше того, якщо немає у серці прагнення відшкодувати завдані збитки, — такі люди не готові до сповіді, бо не мають щирого розкаяння, тому що розкаяння — це не тільки словесна декларація і навіть не тільки почуття, — це конкретне, дуже конкретне рішення порвати з гріхом. І лише тоді, коли людина вирішує зробити цей крок, вона може отримати прощення гріхів.
(далі буде)
Історія для душі
Чотири Адвентові свічки
Чотири свічки горіли на Адвентовому вінкові так тихо, що було чути, як свічки почали говорити:
Перша свічка зітхнула і мовила: » Мене звати — МИР, хоча моє світло сіяє, але люди ніякого миру не дотримують.» Її світло ставало делалі меншим, аж поки зовсім не погасло…
Полум‘я другої свічки запалало і свічка сказала: » Мене звати ВІРА, але я нікчемна, людство не хоче нічого знати про Бога, немає потреби мені світити.» Протяг пройшов крізь кімнату і друга свічка погасла…
Тихо і сумно приєдналася до слова трєтя свічка: » Мене звати ЛЮБОВ, у мене немає більше сили горіти, люди мене відклали в сторону. Вони бачать тільки себе і нікого більше, кого б хотіли.» І з останнім видохом погасло і це світло…
В цю мить дитина зайшла в кімнату, подивилася на свічки і сказала: » Ви повинні сяяти!» І почала плакати…
І тут заговорила четверта свічка і сказала: » Не бійся! Поки моє полум‘я палає, то можу знову запалити інші свічки. Мене звати — НАДІЯ.» Дитина запалила від цієї свічки знову інші свічки за допомогою сірників.
Полум’я НАДІЇ ніколи не повинно погаснути в твоєму житті. І кожен з нас повинен постійно підтримувати світло МИРУ, ВІРИ, ЛЮБОВІ та НАДІЇ, щоб воно не згасало…
Бажаємо Вам Миру, Віри, Любові та Надії!
