• Вторник , 3 Август 2021

Якір.Бюлетень парафії св. Йосифа в м. Миколаїв 5 січня 2020р. № 1/2020 (268)

Сьогодні Слово Боже з Євангелія від св. Йоанна: Йо. 1, 1-18

Споконвіку було Слово, і з Богом було Слово, і Слово було — Бог. Богом було воно споконвіку. Ним постало все, і ніщо, що постало, не постало без нього. У ньому було життя, і життя було — світло людей. І світло світить у темряві, і не пойняла його темрява. Був чоловік, посланий Богом, ім’я йому — Йоан. Прийшов він свідком — свідчити світло, щоб усі з-за нього увірували. Не був він світло — був лише, щоб свідчити світло. Справжнє то було світло — те, що просвітлює кожну людину. Воно прийшло у цей світ. Було у світі, і світ ним виник -і світ не впізнав його. Прийшло до своїх, — а свої його не прийняли. Котрі ж прийняли його — тим дало право дітьми Божими стати, які в ім’я його вірують; які не з крови, ані з тілесного бажання, ані з волі людської, лише — від Бога народилися. І Слово стало тілом, і оселилося між нами, і ми славу його бачили — славу Єдинородного від Отця, благодаттю та істиною сповненого. Свідчить про нього Йоан, і проголошує, промовляючи: «Ось той, про кого я говорив: Той, що йде за мною, існував передо мною, був раніше за мене.» Від його повноти прийняли всі ми — благодать за благодать. Закон бо був даний від Мойсея, благодать же й істина прийшла через Ісуса Христа. Ніхто й ніколи Бога не бачив. Єдинородний Син, що в Отцевому лоні, — той об’явив.

Пролог Євангелія від святого Йоанна закликає нас до особливих відносин споглядання, запрошує увійти в таємницю Ісуса. Споглядання є розуміння особи Ісуса та Його слави. Спробуй увійти в ці відносини, уявити й уважно придивитися до Ісуса: Його рухів, жестів, виразу обличчя. Що ти бачиш? Що відчуваєш? Іоанн говорить про благодаті, що ми отримуємо саме зараз. Придивися до основної, первинної благодаті створіння, тобто до дару життя, свободи й гідності людської особи. Наступний дар — дар перебування у відносинах із Небесним Отцем. Які емоції пробуджуються в тобі, коли чуєш, що ти ­– Боже дитя? Що означає це для тебе? Придивися до тайни Божого Втілення, яку так чудово описав св. Іоанн. Неосяжний Бог, Творець усього, стає для нас людиною, щоб через Ісуса ти міг побачити й пізнати Його. Щоб в Ісусі ти став новим створінням.

Тепер помолися цими словами: Боже, Ти послав Ісуса на світ для мене й мого спасіння. Вчини, щоб я Його пізнавав, любив та наслідував в власному житті. Амінь.

УРОЧИСТІСТЬ БОГОЯВЛЕННЯ

(Бог особливо близько до Тебе не тоді, коли тобі найкраще ведеться, а тоді, коли переживаєш найгірший час.)

Урочистість Богоявлення, або вірніше «Об’явлення Господнього», яка святкується 6 січня за григоріанським календарем, є останнім святом Різдвяного періоду у Римо-Католицькій Церкві. Деколи його ще називають святом «Трьох Царів» або «Трьох Волхвів». У західній традиції 6 січня враз зі святом Об’явлення теоретично завершується цикл Різдвяних свят, у східній (яка живе за юліанським календарем) – щойно розпочинається. Теоретично, тому що фактично завершується дещо пізніше.

Щодо назви свята, то офіційно свято називається «Об’явлення Господнє», на Сході натомість – «Богоявлення» (по-грецьки – «Епіфанія» або «Теофанія»), а неофіційно – «Трьох Царів». Взагалі, західна традиція у цей день святкувала колись три об’явлення Бога світові – поклоніння мудреців (з Євангелія від Матея), чудо в Кані Галілейській, і третє та найважливіше – хрещення Христа в Йордані. Перша згадка, про волхвів, свідчить про об’явлення Спасителя всім народам світу. Хрещення у Йордані представляє нам перше публічне і символічне об’явлення Бога у трьох Особах, а на весіллі в Кані Галилейській Христос об’явив себе учням як Чудотворець, і як той, Який прийшов у цей світ, щоб між іншим бути з людьми посеред їх справ і турбот. Через події в Кані учні побачили не просто вчителя, а Когось надзвичайного.

Натомість щодо поклоніння волхвів Новонародженому, то це доволі символічне явлення, оскільки тільки Євангеліст Матей розповідає про це. У цій історії ми бачимо ідею, що саме язичники поклоняються Христу. Після спілкування з Іродом вони прийшли до Дитятка, впали ниць, поклонившись, тобто вчинивши акт – як ми б сказали сьогодні – який належиться Богові. І у цьому був свій символ, адже Христос прийшов у світ врятувати не лише вибраний народ, але спасти все людство. І ці мудреці розпізнали у Ньому когось надзвичайного.

Хоча з історичної точки зору історія з мудрецями виглядає дещо напівлегендою, оскільки у Євангелії не вказано, скільки їх було, це ми вже домислили собі, що їх було троє, адже принесено три типи дарів – ладан, золото і миро. По-друге, євангеліст не називає їх царями, ця традиція з’явилася дещо пізніше, у Середньовіччі. По-третє, мова йшла про те, що варто було пояснити, що саме Ісус Христос є Спасителем для всього людства. Пізніше, на заході, з’явилися імена цих мудреців (у XII ст.) – Каспер, Мельхіор і Балтазар, також були віднайдені їхні реліквії. Є традиція, що у IV столітті ці реліквії віднайшла мати імператора Константина – Єлена. Далі ці реліквії з Єрусалиму «помандрували» у Мілан, а пізніше у Кельн, де досі зберігаються у кафедральному соборі.

Варто сказати, що до IV століття Різдво і Хрещення в Йордані святкували в один день, саме 6 січня, пізніше ці свята розділили, і Різдво «помандрувало» на 25 грудня, а Хрещення Христа в Йордані так і залишилося 6 січня. Проте, наприклад, до сьогодні Вірменська Церква відзначає 6 січня обидва празники одночасно і називає їх «Богоявленням». Загалом Хрещення у Йордані є одним із перших свят Церкви – чи східної, чи західної традиції. Воно також є і літургійно одним з найстарших. Але після ІІ Ватиканського Собору і літургійних реформ свято Хрещення Христа в Йордані було перенесене на «неділю після Об’явлення», і саме воно завершує Різдвяний період.

Якщо йдеться про богослужбові традиції чи особливості у цей день, то у східній традиції маємо освячення води у річках чи у посудинах, які принесли віряни. Натомість у Римо-Католицькій Церкві 6 січня освячують дари, принесені волхвами, а вірніше, – кадило і крейду. Бо ж золото дорого освятити. Варто пам’ятати, що у часи Ісуса Христа всі ці дари були рівноцінними за своєю вартістю: кадило і мірра (смирна) коштували стільки ж як і золото і лише багаті могли собі їх дозволити. Тому це дійсно були «царські» дари для Новонародженого. Звідси і західна традиція, що ті зі Сходу були царями. Окрім кадила, освячується ще крейда, якою миряни пишуть у цей день на вхідних дверях своїх помешкань три початкові літери, взяті, як вважає багато вірян, з імен трьох волхвів-царів-мудреців: К. М. Б., а також даний рік. Проте, скоріше за все, ці скорочення від імен трьох волхвів стали пізнішою церковно-народною традицією. Початково це були латинські літери C.M.B, і були скороченням латинського виразу «Christus mansionem benedicat», тобто «Нехай Христос благословить цей дім», а хрестики між літерами мали б символізувати власне благословення.

І так, кожного року ми святкуємо Різдво, потім Богоявлення, переживаємо ті самі фрагменти, здавалося б – нічого не змінюється, все повторюється. Та все ж кожен рік накладає свої особливості, досвід. Безумовно, щороку нам могло б видаватися, що це Різдво нічим не відрізняється від попереднього. Але навіщо Церква повторює для нас цикл свят? Щоб по-новому осмислити ці події. Наприклад, ми щодня промовляємо ті ж слова, що й завжди, іншим особам: «як справи?», «добрий день» тощо. Так само християни щоденно повторюють у молитві одні й ті ж слова – «Отче наш», «в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа», «Господи, помилуй»… У щорічному святкуванні Різдва ми наново усвідомлюємо таємницю народження Бога у світі, і це щось більше, ніж просто святкування Дня народження. Це осмислення таємниць нашого спасіння, як і пізніше осмислюємо це через святкування Хрещення Христа, тобто свято Богоявлення (Епіфанію), чи раніше – через Благовіщення; це щорічні «згадки» тих спасительних подій – це зміцнення нашої віри, але теж участь у тих подіях, бо Христос, як і обіцяв, завжди «посеред нас», чи то народжений, чи то в Йордані, чи то на хресті, чи врешті – Воскреслий.

https://risu.org.ua/ru/index/blog/~Petro+Balog/69692/

 

 

Бог особливо близько до Тебе не тоді, коли тобі найкраще ведеться, а тоді, коли переживаєш найгірший час. Мусить бути ніч, щоб іти за зіркою. Вдень зірку побачити неможливо. Подорож трьох мудреців відбувалася постійно вночі. Це – мандрівка віри. Шлях трьох царів до Ісуса – твої пошуки Господа.

Зверни увагу, що в них навіть є зустріч з Іродом (кимсь, хто прагне смерті дитятка). Що більше, саме Ірод «допомагає» мудрецям потрапити до Ісуса. Подумай про свій власний досвід. Які прикрі ситуації твого життя (Ірод) допомагали Тобі зустріти Ісуса. Мудреці перш, ніж дали свої дари, відкрили скарби. Скарби – те, що ти маєш (забезпечення, репутація, власні плани, власне життя), а дари – це те, що ти хочеш дати. Якого відкриття, в якій сфері твого життя очікує Господь від тебе? Який дар прагнеш Йому зробити вже сьогодні? Чого хочеш позбутися заради Ісуса? Після зустрічі з Ісусом, мудреці пішли іншою дорогою у край свій – Кожен, хто зустрічає Ісуса, йде іншою дорогою у свій край (Йо 14, 6). Який твій досвід Ісуса? Спробуй усвідомити собі конкретні зміни власного життя.

Римсько-Католицька Церква,

вул. Декабристів 32, 54001 Миколаїв а/я 333.

e-mail: arepin13@gmail.com

тел. +38(0512)47-06-36, +38(063) 84-09-865

настоятель о. Олександр Рєпін TChr

Редактори: Рускуліс Лілія, Шаповалова Олена, с.Фаустина OSB

 

 

Related Posts

Do NOT follow this link or you will be banned from the site!