Якір. Бюлетень парафії св. Йосифа в м. Миколаїв . 6 червня 2021 року. №22/2021 (330)

Сьогодні Слово Боже з Євангелія від св. Марка: Мк 14,12–16.22-26

А першого дня Опрісноків, коли жертвували Пасху, кажуть до нього учні: Де хочеш, щоб ми йшли й приготували, — щоб ти їв Пасху? І послав двох із своїх учнів, і сказав їм: Ідіть у місто; і стріне вас чоловік, що нестиме жбан води; йдіть лишень за ним, і куди він увійде, скажіть господареві дому: Учитель питає: Де моя світлиця, в якій я міг би спожити з учнями моїми Пасху? І він вам покаже світлицю велику, вистелену килимами та готову. Там приготуйте нам. Учні пішли, прибули до міста і знайшли, як він сказав їм, та й приготували Пасху. І коли вони їли, Ісус узяв хліб, благословив, розломив і дав їм, кажучи: Беріть, це моє тіло. Потім узяв чашу, воздав хвалу, дав їм, і пили з неї всі. Та й сказав їм: Це моя кров Завіту, що проливається за багатьох. Істинно кажу вам, що не питиму вже від плоду винограду аж по той день, як новим буду його пити в Царстві Божім. І, проспівавши, вийшли на гору Оливну.

Пасха для юдеїв залишається вершиною літургійного року. Вона є здійсненням чуда втечі з Єгипту, переходом від неволі до життя. Цей святий час для свого народу вибрав сам Бог, щоб довести людині свою шалену любов та принести їй спасіння. Чи ти маєш серед тижня час, який присвячений тільки для Бога? Хвилини, коли Бог може говорити до тебе про свою любов і про чудеса, які Він вчинив в твоєму житті?

Ісус сідає з учнями, щоб святкувати пасхальну вечерю. Вони їдять прісний хліб, п’ють вино, Євангеліст не згадують про м’ясо пасхального Агнця, бо справжній Агнець є серед них. Це власне Він говорить таємничі слова про своє Тіло та свою Кров. А як ти реагуєш на слова перемінення під час Служби? Чи мають вони для тебе велике та особливе значення?

Після споживання Крові Христа учні співають гімн та виходять. Але традиція заповідає випити ще останній келих. Той, який завершує пасхальну вечерю, келих слави. Але Ісус знає, що Його пасха ще не закінчилася. Свій останній келих Він вип’є тоді, коли на хресті солдати подадуть Йому оцет, ферментоване вино.

Відкриймо наші серця на таємницю Бога, Котрий приходить. З надією благаймо, щоб Христова Пасха була для нас важливою та близькою не тільки в Великодній період, але також кожного дня.

УРОЧИСТІСТЬ

 ПРЕСВЯТИХ ТІЛА І КРОВІ ХРИСТА

Одним з найулюбленіших і популярних свят в Католицькій Церкві є урочистість Тіла і Крові Христових. Поширеність цього свята в рамках латинського обряду Церкви і різноманітність традицій, що виражають віру народу в Пресвяте Таїнство, свідчить про те, що це свято не втрачає своєї значущості до теперішнього часу.

Свято Пресвятої Євхаристії з’явилося в 13 столітті під впливом нових течій євхаристійного благочестя, які зосереджувались не на прийнятті Святого Причастя, а на шануванні реальної присутності Христа у постатях хліба та вина.

Це була реакція на єретичні погляди Беренгара Турського, французького богослова ХІ століття, від яких він згодом відмовився. Був час, коли він вважав, що перетворення хліба і вина в Тіло і Кров Христа неможливе, тому що прославлене Тіло Христове знаходиться на небі, а тому не може бути на землі одночасно і при тім в багатьох місцях. Він розумів Святе Причастя як духовне прийняття Христа.

Відповіддю стало свято, глибоко вкорінене в західній традиції євхаристійного благочестя, сконцентрованого на поклонінні Євхаристійному Хлібу. Виникнення цього свята пов’язане з ім’ям святої Св. Юліани, августіанки з абатства Мон-Карніон у Бельгії. Вона прагнула ввести в церковний календар свято присвячене Євхаристії.

Це прагнення святої зміцнилося завдяки містичному видінню: Юліанія побачила повний Місяць, на якому була пляма. За аналогією з круглою Гостією, свята з Льєжа, витлумачила пляму на Місяці, як відсутність особливого свята присвяченого Євхаристії.

У 1247 році єпископ Льєжа ввів свято Євхаристії для своєї дієцезії, а у 1264 році Папа Урбан IV (1261-1264) своєю булою Transiturus de hoc mundo («Відходячи з цього світу») з метою вшанування Христа, присутнього в Євхаристії, ввів його для всієї Церкви. Варто зауважити, що, ще будучи священиком, цей Папа був духівником святої Юліанії.

Незважаючи на те, що свято було введене для всієї Церкви самим Папою, то за винятком Нижнього Рейну, Угорщини та деяких місць Франції, це свято не набуло широкого поширення і прийняття народом. Вирішальну роль у прийнятті цього свята «знизу», тобто народом, зіграли введені в кінці XIII століття процесії в цей день, яких спочатку вочевидь не було.

Перша назва свята — Свято Найсвятішого Тіла Господа нашого Ісуса Христа. У перший Месал 1570 року, ухвалений на Тридентському соборі, це свято увійшло під схожою назвою: «in festo Corporis Christi» — в свято Тіла Христового. Потім назва цього дня в народі закріпилася просто як Corpus Christi — Тіло Христа.

Сама назва свята відображає традицію євхаристійного благочестя Церкви від Середньовіччя до початку літургійного відновлення в XX столітті — сконцентрованість на Хлібі — Тілі Христовому. Шануванню Крові Христової — що також ми це бачимо по практиці причащання під одним видом — приділялося дуже мало уваги.

Запроваджене свято Дорогоцінної Крові Христової, згодом підняте рангом до урочистості, але скасоване внаслідок останньої реформи календаря, не оздоровило ситуацію.

У Месалі папи Павла VI 1970 року, свято отримало нову назву — торжество Тіла і Крові Христових. Молитви для Меси і процесії взяті з Месалу 1570 року. Їх тексти, а також тексти гімнів і секвенції, приписуються авторству святого Томи Аквінського.

Процесія зі Святими Дарами завжди вважалася центральним елементом свята. Первісна її форма полягала в тому, що ця процесія обходила поселення і поля, а в напрямку на чотири сторони світу робилися зупинки, на яких читали уривки Євангелія та молитви з проханнями про гарну погоду і врожаї.

Сучасна процесія в багатьох країнах зберегла подібну форму — вірні готують чотири вівтаря, біля яких під час процесії робляться зупинки. Кожне стояння присвячено певній темі: перше — «Євхаристія — Жертва», друге — «Євхаристія — духовна їжа», третє — «Євхаристія — запорука вічного життя», четверте — «Євхаристія — таїнство єдності Церкви».

У деяких країнах процесія просто проходить через місто або район, від одного храму до іншого. У будь-якому випадку, метою процесії зі Святими Дарами є вираз віри в реальну присутність Христа під видом хліба та вина в Євхаристії.

Після II Ватиканського собору в багатьох країнах відмовилися від цієї процесії, а в деяких навпаки, це свято стало популярнішим, ніж раніше. Можливо, це залишається одним з небагатьох способів літургією свідчити про Христа для сучасного світу.

Урочисте святкування урочистості Тіла і Крові Христа, ще раз нагадує нам, що найкрасивішрю і найдостойнішрю монстрацією для Христа — є живе серце людини, а найкрасивіша процесія — це наближення людини до Нього, яке завершується зустріччю із Спасителем у Святому Причасті.