Сьогодні Слово Боже з Євангелія від св. Марка: Мк 12, 38-44
І він говорив у своїм повчанні: Остерігайтесь книжників, що люблять проходжуватися у довгих шатах, вітання на майданах, перші сидження у синагогах, перші місця на бенкетах,що з’їдають доми вдовині й довго моляться для виду. На них буде суворіший присуд.
І сівши проти скарбоні, дивився, як народ кидає гроші у скарбоню. Чимало заможних кидали багато.
І ось прийшла одна вбога вдовиця і вкинула дві лепти, тобто кодрант.
І прикликавши своїх учнів, сказав їм: Істинно кажу вам, що ота вбога вдовиця вкинула більш від усіх, які кидали у скарбоню.
Усі бо кидали з свого надміру, вона ж: з убозтва свого все, що мала, вкинула, — увесь свій прожиток.
Ісус, засмучений відношенням до віри фарисеїв, сів навпроти скарбнички та стежив за людьми. Він дивиться, як вони кидають до скарбнички гроші, але, перш за все, бачить їхнє серце й наміри. Велика кількість багатіїв кидала значні суми грошей, але Ісус звернув увагу на пожертву бідної вдови. Подумай, як ти спостерігаєш інших людей? На що звертаєш увагу?
Ісус помічає одну копійчину бідної вдови, тобто дуже мало, а для когось це, можливо, взагалі не гроші. Також Він й у твоєму житті звертає увагу на те мале, що ти приносиш. Навіть коли ти сам розчарований тим, що так мало приніс Богу, бо не зміг більше, бо замало старався, молився, мало добрих справ вдалося тобі зробити… Він цінить твоє прагнення зустрічі, твої старання й працю. Як виглядає твоя подяка Богові, коли ти відчуваєш, що віддав Йому замало?
Святий Ігнатій Лойола в щоденному рахунку сумління запрошує до вдячності Богу за кожне добро, що є на нашому шляху. 
Це дає можливість побачити, як ми відповідаємо на це добро. Пригадай, із яким добром ти зустрівся востаннє й подивися, які відчуття ти переживаєш, коли згадуєш це добро.
На кінець цієї молитви можеш попросити Бога про можливість ділитися добром у своєму житті й дякувати за нього. Також можеш попросити вміння оцінювати свої щоденні старання, аби бути ближче Бога.
*****
Кожне таїнство дає нам Божу благодать. Щоб прийняти благодать в повноті, потрібно добре приготуватися до таїнства. Розпочинаємо роздумувати над таїнством Сповіді, з яким так часто зустрічаємося.
Книжка Костянтина Морозова OFMCap «Як добре сповідатися» (продовження)
Чому Бог пробачає гріхи?
Милосердя Бога вміє відрізнити грішника від його гріха. Бог ненавидить гріх, бо той вбиває людину, і любить грішника як своє творіння, як свою дитину. Тому Бог послав свого Сина, щоб Він зруйнував панування гріха над людиною. Ісус Христос став Агнцем Божим, який усунув зі світу гріх, взявши його на себе, знищивши на хресті «борговий запис», який тяжів над людством. » У Христа Бог примирів із собою світ, не зараховуючи їм давніх переступів».
Ця любов до грішника є глибокою тайною Божественної природи. Бог є любов, і Його любов виявилось у тому, що Він нас полюбив тоді, коли ми ще були грішниками, Його ворогами. Любов Бога, прощення гріхів — це абсолютний на заслужений дар, який приходить з гори по добрій волі Бога, а не як плата за нашу поведінку. Ми не зробили нічого, щоб Бог нас полюбив, а Бог зробив все для нас, бо, власне, нас полюбив.
І саме ця незбагненна любов Бога «не бажає смерті грішника, але щоб він навернувся, і жив». Великим бажанням Бога є те, щоб і грішник відокремився від свого гріха, який спотворює його особу і несе духовну смерть, щоб він відкрив новий вимір свого існування у святості і любові, у повноті життя.
Ще святий Августин зауважив: » Бог, який створив нас без нашої участі, не схотів спасати нас без нас». Тому Бог запрошує людину до певного шляху, який Біблія називає наверненням, покаянням. У Старому Завіті навернення має ідею повернення до Союзу, який був зруйнований гріхом. Ізраїль, з яким Бог уклав союз любові і вірності, своєю поведінкою постійно відходив від вірності цьому Союзу. Тому пророки постійно закликали його до навернення, до того, щоб згадати дні своєї молодості, початок своєї історії, і відновити свою любов до Бога, який порівнюється до Чоловіка молодості Жінки-Ізраїля. Так, наприклад, від імені Бога промовляє пророк Єремія: «Так говорить Господь: Я згадую про любощі твого юнацтва, про любов твоїх заручин, коли ти йшла за Мною у пустелю, у не засіяну землю». Але потім Ізраїль відійшов від свого Бога, почав поклонятися іншим богам, що в контексті Союзу прирівнюється до подружньої зради, до перелюбу: » Ти будувала на кожному узвишші ще й під кожним деревом ряснолистим». Та Бог у своїй вірності готовий пробачити своєму невірному народу: «Я полюбив тебе одвічною любов’ю, тому і зберіг для тебе Мою благодать».
(далі буде)
Історія для душі
Зайнятий чоловік
В одному селі жила багатодітна сім’я – чоловік, дружина і четверо дітлахів. Усе життя господар будинку важко працював і намагався забезпечити своїх близьких усім необхідним. Щонеділі дружина водила дітей до храму, на службу. Однак глава сім’ї відмовлявся ходити до церкви, і на запитання дружини, чому він не ходить, завжди відповідав одне й те саме: «Ти йди. А я зайнятий».
У господаря будинку була звичка. Яку б справу чоловік не починав, навіть найнезначнішу, завжди примовляв: «Боже, допоможи!» або «з Божою допомогою». Без цих слів він не брався ні до якої роботи. Тому за своє довге життя він велику кількість разів звернувся до Бога, і таку ж кількість справ переробив з Божою поміччю. І ось настав час чоловікові вмирати.
– Давай я покличу священика, – обережно запропонувала дружина, – щоб ти посповідався і причастився.
Після слів дружини, чоловік задумався. За мить у нього перед очима проминуло все його життя – в працях і турботах. Він згадав, скільки разів дружина пропонувала йому піти до храму, і скільки разів він відмовлявся, посилаючись на зайнятість.
Несподівано чоловік зробив зусилля, з великими труднощами встав із ліжка і сказав дружині:
– Не клич священика. Я сам піду до храму. Господь стільки раз приходив до мене, а я до Нього – жодного разу!
Потім він обернувся до дітей і сказав:
– Якими б зайнятими ви не були, не втрачайте можливості прийти до Бога. Пам’ятайте – Господь має набагато більше клопотів, але завжди допомагає нам, як тільки ми до Нього звернемося!
