Якір. Бюлетень парафії св. Йосифа в м. Миколаїв. 7 лютого 2021 року. №6/2021 (314)

Сьогодні Слово Боже з Євангелія від св. Марка: Мк 1, 29 – 39

І скоро вийшов він із синагоги, то разом з Яковом та Йоаном пішов у дім Симона та Андрія. Теща ж Симонова лежала у гарячці, тож йому негайно сказано про неї. Він підійшов і підвів її, взявши за руку, й покинула її гарячка, — і заходилась вона їм услуговувати. Якже настав вечір, по заході сонця, почали приносити до нього усіх недужих та біснуватих. Усе місто зібралося перед дверима. І він оздоровлював чимало недужих на різні хвороби, а й бісів багато вигнав, але заборонив бісам говорити, вони бо про нього знали. Уранці ж, іще геть за ночі, вставши, вийшов і пішов на самоту й там молився. Та Симон і ті, що були з ним, поспішили за ним, знайшли його й кажуть до нього: Усі тебе шукають. Він же відповів їм: Ходімо деінде, у сусідні села, щоб і там проповідувати, бо я на те й прийшов. І він пішов і проповідував в їхніх синагогах по всій Галилеї, і виганяв бісів.

Сьогодні ми почули в Євангелії, як проходив звичайний день Ісуса. Між іншим ми чуємо про зцілення тещі апостола Петра. Напевно, це була стара жінка, вдова, яка переважно знаходилася вдома. Вона не була тим, хто мав велике значення або вплив в юдейському суспільстві.

Короткий опис, в якому Ісус підходить до тещі Петра, простягає руку, піднімає літню жінку з ліжка… Зцілення відбувається в тиші, шляхом особистого контакту жінки з Ісусом. Немає тут жодних слів та зовнішніх знаків для присутніх. Є близькість і дотик, особиста зустріч людини з Богом. Господь приходить до страждаючої людини, щоб допомогти їй. Згадай у власному житті такі хвилини, коли в своїх терпіннях ти відчував дотик Бога і Його близькість… Як можеш описати ці моменти й те, що тоді досвідчував?

Придивися ще раз до дня Ісуса, до Його справ, зустрічей, обов’язків, молитви… Подумай, до чого своїм прикладом кличе тебе Ісус . Порозмовляй з Ним про те, що є важливим для тебе.

Історія Літанії до Серця Ісуса

Серце Ісуса, жертво за грішників

Ісус — це жертва, яку грішники приносять за свої провини. Справжніми катами Ісуса були наші гріхи. Отже, ми були причиною Його страстей; ми прибили його до хреста. Кожен гріх сприяв був причиною страждання Христа і поранив Його Серце. Отже Серце Ісуса все ще є жертвою, принесеною грішниками, і буде так до кінця світу, тому що кожен гріх знов ранить Його. Хоча Ісус вже не страждає так, як колись страждав на хресті, проте упокорення та приниження, яких зазнає в Пресвятому Таїнстві, Він пов’язав тісно зі своєю болісною Мукою, що коли Він з’являється перед деякими святими, Він майже завжди як Той, Хто страждає, серед знарядь своїх Страстей, зі словами повними смутку. Так з’явився Христос Маргариті Марії Алякок, бл. Анжелі з Фоліньйо та сестрі Бенігні Ферреро — Він просив про відшкодування за гріхи, тобто про винагороду за гріхи. У всіх релігіях приносять жертви. У Старому Завіті Богові приносилися плоди землі та тваринні жертви. Жертва завжди була головним і найважливішим актом культу. Вона полягала у тому, щоби щось віддати Богові через знищення чи спалення. Священик, представник громади, промовляв: «Боже, Ти — Господь усього і всіх сотворінь. В Тебе є право над нами на життя і на смерть. Через наші гріхи, які ми скоїли ми заслужили на смерть, тому ми повинні бути знищені, щоб задовольнити твою величність. Проте Ти цього не вимагаєш, тому принаймні ми вбиваємо і спалюємо тварину, яка нас представляє». Однак Бог сказав через пророка Малахію, що немає задоволення від жертв, принесених народом Ізраїльським. Вони мали значення лише в тому сенсі, що були фігурою великої, справжньої жертви, яка буде принесена Богові в майбутньому.

 Щоб принести таку досконалу жертву Богу-Отцю, Єдинородний Син Божий став людиною, прийняв тіло і душу людини і пожертвував своє життя за нас на Голгофі. Це була досконала жертва, яку прийняв Небесний Отець. У ній Христос був і священиком, і жертвою. Ця жертва знищила наші гріхи, тому Христос став жертвою грішників. «… і кров Ісуса, Його Сина, очищає нас від усякого гріха» (1Йн 1, 7).

Христос був жертвою не тільки для людей Йому сучасних, але для всіх поколінь і всіх часів, а отже, і для нас. Чи слід вважати цю жертву чимось дуже далеким? Христос хоче, щоб усі покоління брали участь у Його жертві. Отже, Спаситель у своїй безмежній любові, мудрості та всемогутності знайшов спосіб зробити свою жертву присутньою у всі часи та у всіх місцях. Він встановив святу Месу, щоб ми брали участь у Його жертві не менш по-справжньому, ніж Божа Матір, св. Магдалина, Св. Йоан та благочестиві жінки, які були на Голгофі, коли Христос помер на хресті.

Свята Меса є уприсутненням Христової жертви — це найважливіша подія на нашій планеті. Це повторюється щодня з усім багатством благодатей, як це було вперше на Голгофі. Будемо в неї брати участь з великою любов’ю і вдячністю.

ПРО ДРУЖБУ

    По довгій, кам’янистій, виснажливій дорозі йшла людина з собакою. Йшла вона собі йшла, втомилася, собака теж утомився. Раптом перед ними — оазис! Прекрасні ворота, за огорожею — музика, квіти, дзюркіт струмка, словом, відпочинок.
— Що це таке? — запитав мандрівник у вартового.
— Це рай, ти вже вмер, і тепер можеш ввійти і відпочити по-справжньому.
— А є там вода?
— Скільки завгодно: чисті фонтани, прохолодні басейни…
— А поїсти дадуть?
— Усе, що захочеш.
— Але з мною собака.
— Шкодую, але з собаками не можна. Його доведеться залишити тут. Мандрівник засмутився, бо дуже був спраглий до води, та оскільки був не сам, вирішив йти далі. Через якийсь час дорога привела його на ферму. Біля воріт теж сидів вартовий.
— Я хочу пити — попросив мандрівник.
— Заходи, у дворі є колодязь.
— А мій собака?
— Біля колодязя побачиш поїлку.
— А поїсти?
— Можу почастувати тебе вечерею.
— А собаці?
— Знайдеться кісточка.
— А що це за місце?
— Це рай.
— Як так? Сторож біля палацу неподалік сказав мені, що рай — там.
— Бреше він. Там пекло.
— Як же ви, у раю, це терпите?
— Це нам дуже корисно. До раю доходять тільки ті, хто не кидає своїх