Якір. Бюлетень парафії св. Йосифа в м. Миколаїв. 8 листопада 2020 року. №34/2020 (301)

Сьогодні Слово Боже з Євангелія від св. Матея: Мт 25, 1 – 13

“Тоді Небесне Царство буде подібне до десятьох дів, що взяли свої лямпи й вийшли назустріч молодому. П’ять з них були нерозумні, а п’ять мудрі. Нерозумні взяли з собою світичі, та не взяли оливи з собою. Мудрі ж Мудрі ж узяли в посудинках оливу. Через те, що молодий був забарився, всі задрімали й поснули. Та опівночі крик залунав: Ось молодий! Виходьте йому назустріч! Схопились тоді всі ті діви й приготували свої світичі. А нерозумні мовлять до мудрих: Дайте нам вашої оливи, бо наші світичі гаснуть. Мудрі ж у відповідь їм кажуть: Щоб часом і нам, і вам не забракло – підіть краще до продавців та й купіть собі. І от як вони пішли купувати, прибув молодий, і ті, що були готові, ввійшли з ним у весільний покій, і замкнулись двері. Нарешті приходять також інші діви й кажуть: Господи, Господи, відчини нам! А він у відповідь їм мовить: Істинно кажу вам: Я вас не знаю. Чувайте, отже, не знаєте бо ні дня, ні години. І немов той чоловік, що, пускаючись у дорогу, прикликав своїх слуг і передав їм своє майно.

Одному він дав п’ять талантів, другому – два, а третьому один, кожному за його здібністю, і від’їхав. Той, що взяв п’ять талантів, негайно пішов і орудував ними, і придбав других п’ять талантів. Так само і той, що взяв два, також: придбав два других. А той, що взяв лише один, пішов, викопав у землі яму та й сховав гроші пана свого. По довгім часі приходить пан слуг тих і зводить з ними обрахунок. Приступив той, що узяв був п’ять талантів, і приніс других п’ять талантів: Мій пане, – каже, – ти мені дав п’ять талантів, – ось я придбав других п’ять талантів. Сказав до нього його пан: Гаразд, слуго добрий і вірний. У малому ти був вірний, поставлю тебе над великим. Увійди в радість пана твого. Приступив і той, що взяв був два таланти та й каже: Пане; два таланти передав ти мені. Ось других два я придбав. Сказав до нього пан його: Гаразд, слуго добрий і вірний! У малому був ти вірний, поставлю тебе над великим. Увійди в радість твого пана. Приступив і той, що взяв був лише один талант, і каже: Пане, знав я тебе, що ти жорстокий чоловік: пожинаєш, де не сіяв, і визбируєш, де ти не розсипав. Тому, зо страху, я пішов і закопав талант твій у землю. Ось він – маєш твоє.

Наша дорога до Небесного царства є важкою та повною перешкод. Часто нас поглинають власні справи, а про Божі ми забуваємо. Щось інше є для нас важливішим. А коли ми стомлені засинаємо, іноді задумуємося над тим, з чим ми станемо перед Богом, коли Він нас запросить… Чи ти зберігаєш християнську чуйність? В яких ділах та реакціях вона знаходить свій вираз? Мудрі діви зрозуміли, що час очікування може бути дуже довгим, а лампади в цьому часі вигорають… Вони взяли масло про запас, бо знали, що не можуть з’явитися перед Нареченим не підготованими. А як ти чекаєш Господа-Нареченого кожного дня? Чи думаєш про смерть, як про зустріч з Особою, котра тебе любить і чекає? Віра — це благодать, про яку треба піклуватися все своє життя. Мудрі діви були уважні та дбайливо ставилися до відносин з Нареченим, залишаючи нам приклад мудрої чуйності. Чи ти просиш Ісуса про віру й слухаєш того, що Він тобі пропонує. Чи бажаєш сьогодні відкрити Йому своє серце, наповнене прагненнями, турботами та потребами? Господи, я так часто забуваю про своїх ближніх, а Ти завжди пам’ятаєш про всіх. Я постійно одержую відТебе подарунки, але так рідко дякую за них. Господи, очисти мене з егоїзму, подаруй благодать віри та пошли мене туди, де я зможу бути придатним.

Історія Літанії до Пресвятого Серця Ісуса

Серце Ісуса, з повноти якого всі ми отримали

Святий Йоан Євангеліст, улюблений учень, якому пощастило спочивати на Серці Ісуса, отримав одкровення нескінченних багатств, захованих у цій божественній святині. Протягом усього свого життя св. Йоан з вдячністю думав про свого улюбленого Спасителя і проголошував, що «Ісус сповнений благодаті та правди» і що ми отримали все від повноти Його Серця. Літанія до Пресвятого Серця Ісуса поділена на дві частини. Перша частина включає заклики, що нагадують, про Боже Серце гідне найвищої честі та любові. Тут сказано, ким є Ісус стосовно Пресвятої Трійці. Друга частина, яку ми розпочинаємо зараз, буде нагадувати нам, чим є Пресвяте Серце для нас, людей. Воно є добротою і чудовим прикладом для наслідування. Роздуми над закликами першої частини літанії мали стимулювати нас любити, вподобати і присвятити себе Божому Серцю. У другій частині ми спробуємо з вдячністю вітати і адорувати Пресвяте Серце Ісуса як океан, повний чеснот і благодатей, з якого ми все отримали. Наш Божественний Спаситель, об’являючись святій Маргариті Марії Алякок, сказав, що в Його Серці є безмежні скарби любові, благодаті, милосердя та спасіння; що Він прагне розлити ці скарби і збагатити нашу бідність, щоб кожен, хто хоче любити і поклонятися Йому, міг брати з цього джерела. Іншим разом Ісус показав св. Маргариті своє Серце, як небесну скарбницю. Він сказав, що дорогоцінне золото скарбниці було даровано, щоб сплатити наш борг. Ісус хотів людям оголосити таємницю цього багатства. Свята Маргарита запевняла Христа, що Його Серце було для неї єдиним скарбом. «У мене, — сказала вона, — немає нічого, крім Серця мого Господа Ісуса. Він часто говорив мені: «Яке б добро було б без мене? Ти без мене була би дуже бідною». Ми отримали все із щедрості Божого Серця. Як сонце є джерелом світла і посилає свої промені по всій землі, так і Пресвяте Серце Ісуса є невичерпним джерелом благодаті, з якого ми всі черпаємо. Після гріха Адама людям не було надано жодної благодаті, крім майбутніх заслуг Христа. Ніхто не був спасений і не було нікому прощено будь-якого гріха, як тільки завдяки заслугам Христової Муки. Жодна молитва не була вислухана і не буде почута в майбутньому, як тільки завдяки благодаті Божого Серця. Подумаймо над великими надприродними благами, якими ми користуємося в Церкві: ми зобов’язані Христовим таїнствам. Подумаймо про надані нам матеріальні блага. Все, що радує нас на землі, кожен промінь сонця, їжа, повітря, вода, квіти, птахи, все, що робить наш будній день щасливішим, все це подарунок від Ісуса. Також щастя, яке ми отримаємо на небі, буде дано нам лише завдяки заслугам Христа. Тож як же ж ми повинні бути вдячні своєму Спасителю! Як ми повинні намагатися життям, повним любові та відданості відплатити Ісусу за добро, яке ми отримуємо від Нього. Ісус є головою Містичного Тіла, Святої Церкви. Ми, як члени Церкви хоча б частково в житті, сповненому любові та жертовності ми повинні прагнути союзу з Ним. Чим повніше єднання з Ним, тим більше благодаті ми отримаємо, тим більше, хто ближче до джерела отримує більше. Ми повинні жити, працювати і страждати з Ісусом, і коли наші дні закінчаться — ми також повинні померти в Ньому. Усі наші думки, бажання та почуття повинні бути скерованими до Нього. Він — початок і кінець усього.

Погані слова

Притча про дружбу

Двоє друзів посварилися. І один друг почав всім знайомим говорити погані слова про свого друга. Але потім він заспокоївся і зрозумів, що був неправий. Він прийшов до свого друга і попросив вибачення.

Тоді другий друг сказав:

– Добре! Я тебе прощу. Тільки за однієї умови.

– Якої умови?

– Візьми подушку і випусти все пір’я на вітер.

Перший друг так і зробив. Він розірвав подушку. Полетіли пір’я…

А вітер розніс ці пір’я по всьому селу.

Задоволений друг прийшов до іншого і сказав:

– Виконав твоє завдання. Я прощений?

– Так, якщо ти збереш всі пір’я назад у подушку.

Але, самі розумієте, неможливо зібрати всі пір’я назад. Так і погані слова, які вже розлетілися по всьому селу, та які почули інші люди, не можна забрати назад.