Сьогодні Слово Боже з Євангелія від св. Луки: Лк 4, 21-30;
І він почав до них говорити: “Сьогодні збулось це писання у вухах ваших.” Всі свідчили про нього і чудувалися словам ласки, які линули з уст його, й говорили: “Чи ж він не син Йосифа”? А він казав їм: “Ви певно скажете мені цю приповідку: Лікарю, вилікуй себе самого. Про що ми чули, що сталося в Капернаумі, зроби те й тут на твоїй батьківщині.” Він же додав: “Істинно кажу вам: Ніякого пророка не приймають добре в своїй батьківщині. Та я вам кажу по правді: Багато вдів було в Ізраїлі за днів Іллі, як закрилось було небо на три роки й шість місяців, і великий голод лютував по всьому краю, однак, ні до однієї з них не був посланий Ілля, тільки в Сарепту, що в краю Сидонськім, до вдови жінки. Та й прокажених теж в Ізраїлі було чимало за пророка Єлисея; однак, ніхто з них не очистився, крім сирійця Наамана.” Почувши це, всі в синагозі наповнилися гніву і, вставши, вигнали його геть за місто і повели його на край гори, на якій було збудоване їхнє місто, щоб скинути його додолу. Та він, пройшовши серед них, пішов далі.
Ісус приходить до родинної місцевості і навчає в синагозі. Послухай, що там сталося і як до Нього віднеслися його земляки і знайомі.
Мешканці Назарету були зацікавлені особою Ісуса. Доходили до них новини про Його чудеса. Зараз вони мають привід, щоб Його побачити й почути. Вони заінтриговані, що ж Він скаже їм, які чудеса вчинить серед них. А Ісус не робить нічого показного. Він виразно вказує, що з Його приходом здійснилася Божа обітниця. А як ти ставишся до Ісуса, чого очікуєш від Нього?
Ісус читав в думках і серцях людей. Він знав, що Йому не вірять, що лише очікують від Нього чудес. Тому вони почули деяку правду в свою адресу. Ісус докоряв їм за відсутність віри і за підозрілість до Нього. Слова критики так розсердили зібраних в синагозі, що дійшло до сварки і застосування сили. Вони викинули Ісуса з міста і хотіли позбавити Його життя. Подумай зараз, як ти реагуєш на критику твоїх слів і поведінки?
Сьогодні також проповідники Божої правди зустрічаються з агресією, ненавистю та неприйняттям. Трудно бути апостолом, особливо серед своїх. Які почуття народжуються в тобі, коли вчення Ісуса висміюють та відкидають? Чи триваєш біля Бога, незважаючи на труднощі і прикрі ситуації.
Ісусе, я хочу тривати біля Тебе кожного дня. Прошу тебе про відвагу прийняття правди про моє життя та вчинки.
*****
Кожне таїнство дає нам Божу благодать. Щоб прийняти благодать в повноті, потрібно добре приготуватися до таїнства. Розпочинаємо роздумувати над таїнством Сповіді, з яким так часто зустрічаємося.
Книжка Костянтина Морозова OFMCap «Як добре сповідатися» (продовження)
УМОВИ ДОБРОЇ СПОВІДІ
РІШЕННЯ ВИПРАВИТИСЬ
Не йдеться про те, щоб потупити свої очі і пробубоніти, як хлопчик, схоплений на гарячому: «Я так більше не буду». Рішення виправитись є закономірним наслідком справжнього розкаяння за гріхи. 
Якщо побачимо, яке відлуння має гріх у Божественному Серці, то в нас спонтанно народиться свята ненависть до цього гріха. А хто ж бажає того, що ненавидить? Не йдеться про ненависть у почуттях, відчутну в тілі – бо нашій природі деякі гріхи приємні – але про ту ненависть, яка проявляється у волі рішенням не повертатися до гріховного багна. Якщо ти живеш сексуально з людиною, з котрою не є у шлюбі, то рішенням виправитись є рішення про одруження або поривання стосунків. Якщо ти дивися непристойні, порнографічні матеріали, то рішенням виправитись є їх знищення, якщо вони зберігаються у тебе. Якщо ви в подружжі запобігаєте народженню дітей, то рішенням виправитись є конкретний намір відкритись на життя, а також рішення про знищення всіх протизаплідних засобів, які знаходяться вдома.
(далі буде)
Історія для душі
Один успішний бізнесмен, мільйонер, власник величезного магазину іграшок вирішив привітати сиріт з Різдвяними святами. Дітей звезли з усіх дитбудинків міста.
Коли мільйонер став їх вітати, то дітвора навіть не слухала поздоровлень і побажань свого благодійника. Вони зрозуміли одне: зараз перед ними відкриються двері, і кожен може піти звідси з будь-якою іграшкою. Це може бути лялька або блискучий велосипед …
— Діти, тільки пам’ятайте, ви можете взяти щось одне! — хвилювалися вихователі, які знають вдачу своїх підопічних.
Нарешті двері відчинилися, потік натхненної дітвори хлинув всередину і розділився між полицями з жаданими скарбами.
І тут виявилося, що зробити собі подарунок, навіть при такому багатстві вибору, не так-то просто. Достаток і доступність, обмежені строгим лімітом в один подарунок, багатьох дітей поставили в глухий кут. Вони в розгубленості бігали по магазину, то мнучи в руках величезного ведмедя, то задивляючись на залізницю…
А один малюк, худенький хлопчик років шести, так і залишився стояти на порозі магазину, поруч з власником і групою персоналу.
— Ну, малюк! Що ж ти стоїш! Біжи, вибери собі подарунок мрії! — схилився бізнесмен до хлопця.
— Але я вже вибрав! — несміливо ледь чутно пробурмотів малюк. А потім, зібравшись силами, немов сам дивуючись своїй зухвалості, схопився за простягнуту руку і випалив:
— Я вибираю тебе!
Розчулений благодійник немов очікував таких слів. Він підняв малюка на руки і притиснув до себе.
— Ти зробив правильний вибір …, син!
Друзі! Світ, в якому ми постійно метушимося, намагаючись урвати собі якийсь шматок, — той самий магазин іграшок. А Бог — Творець і Власник всього сущого — спостерігає за нашими потугами влаштувати своє життя: купити краще житло … машину … вивчити дітей … смачно поїсти … назбирати грошей .…
Звичайно, що це все нам потрібне, бо для того й живемо, але… Мудрий той, хто, залишивши всю цю суєту, підійде до Бога і скаже: «Я вибираю Тебе!».
І зовсім не тому, що після цього стаємо спадкоємцями усіх Його благ, а щоб задовольнити потребу в Божій любові, без якої ми, як ті сироти,.. розгублені і безпорадні в цьому жорстокому й несправедливому світі.
«Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, і Я вас заспокою!» (Мт.11,28).